Рішення № 55695515, 08.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2016р. Справа№ 914/3790/15

За позовом: Управління Служби безпеки України у Львівській області, м.Львів

до відповідача: Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького", м.Львів

про стягнення заборгованості за договором №87 від 14 квітня 2012 року про відшкодування витрат на оплату комунальних послуг (енергоносіїв) та інших послуг при спільному використанні об'єктів нерухомого майна (будівлі по вул.С.Бандери,1 у м.Львові) в сумі 96 024,53 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Борківський О.Р. - представник за довіреністю №62/16-6354 від 03.07.2015р.

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Управління Служби безпеки України у Львівській області, м.Львів до Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького", м.Львів про стягнення заборгованості за договором №87 від 14 квітня 2012 року про відшкодування витрат на оплату комунальних послуг (енерогоносіїв) та інших послуг при спільному використанні об'єктів нерухомого майна (будівлі по вул.С.Бандери,1 у м. Львові) в сумі 96 024,53 грн.

Ухвалою суду від 05.11.2015р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.11.2015р. (суддя Кітаєва С.Б.). Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

12.01.2015р. відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл), у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю суддю Кітаєву С.Б. замінено на суддю Коссак С.М.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 15.01.2016р. розгляд справи відкладено на 08.02.2016р.

08.02.2016р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 637/16), в якій він просить стягнути пеню за прострочення виконання зобов'язання в сумі 8 630,77 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов Договору №87 від 14 квітня 2012 року не здійснив оплату вартість у встановлені договором строки. У зв'язку з не своєчасним виконання зобов'язання позивач просить стягнути пеню в сумі 8 630,77 грн. з врахуванням заяви про зменшення позовних (вх.№ 637/16 від 08.02.2016р. та вх. № 6093/15 від 22.12.2015р., вх. №5781/15 від 09.12.2015р.).

В судовому засіданні 08.02.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві з врахуванням заяв про зменшення позовних вимог. Просить позов задоволити та стягнути пеню за прострочення виконання зобов'язання в сумі 8 630,77 грн.

Відповідач в черговий раз у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Справа розглядається з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 08.02.2016р. (вх. № 637/16), в якій позивач просить стягнути пеню в сумі 8 630,77 грн. за прострочення виконання зобов'язання.

У судовому засіданні 08.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

14.04.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №87 про відшкодування витрат на оплату комунальних послуг (енерогоносіїв) та інших послуг при спільному використанні об'єктів нерухомого майна (будівлі по вул.С.Бандери,1 у м. Львові) (далі за текстом - Договір).

Згідно умов Договору Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" (сторона-2 за Договором, відповідач у справі) зобов'язався відшкодувати Управлінню Служби безпеки України у Львівській області (сторона-1 за Договором, позивач у справі) спожиті комунальні послуги (енергоносії), (надалі - комунальні послуги) в адміністративній будівлі за адресою: м. Львів, вул.. С. Бандери, 1 (надалі- Будівля), а також витрат на ремонтні роботи та технічне обслуговування Будівлі.

Займана площа в Будівлі стороною-2 становить 1369,1 кв.м, яка передана відповідачу в оренду на підставі Договору № 101 оренди нежитлових приміщень від 01.07.2010р.

Відповідно п.2.2.1. Договору відповідач зобов'язується дотримуватись встановлених правил та вчасно розраховуватись за спожиті послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача до 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем. Проводити своєчасну розрахунки із позивачем за спожиті комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами (п.п.2.2.3. Договору).

Однак з матеріалів справи вбачається, що станом на 23.09.2015р. у відповідача існувала заборгованість згідно Договору в сумі 84 066,97 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості та підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2015р, що підписаний сторонами та скріплений печатками сторін без жодних застережень.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами оплатити заборгованості за Договором. Вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді.

Як вбачається з Довідки Управління щодо погашення заборгованості від 09.12.2015р. відповідачем в період з вересня - листопад здійсненого погашення основної заборгованості перед позивачем в сумі 65 700,00 грн. та з Рапорта Управління від 20.12.2015р., що основна заборгованість, яка станом на 01.09.2015р. становила 84 066,97 грн., погашена в повному обсязі станом на 10.12.2015р.

З врахуванням, здійснення оплати заборгованості відповідачем позивачем подавалось ряд заяв про зменшення позовних вимог (вх. №5781/15 від 09.12.2015р., вх. № 6093/15 від 22.12.2015р. та вх. № 637/16 від 08.02.2016р.), які судом задоволені.

Однак, як зазначає позивач, в порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату наданих послуг своєчасно.

Відповідно до п.4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати коштів за комунальні послуги, а саме - прострочення термінів оплати (п. 2.2.1. Договору).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що при порушені термінів оплати спожитих послуг, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми оплати за кожен день прострочення.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню в сумі 8 630,77 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 08.02.216р. вх.№ 637/16, розрахунок пені в матеріалів справи.)

Доказів повного або часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи в суді сторонами суду не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати коштів за комунальні послуги, а саме - прострочення термінів оплати (п. 2.2.1. Договору).

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що при порушені термінів оплати спожитих послуг, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми оплати за кожен день прострочення.

Суд здійснивши перерахунок пені, дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 8 630,77 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) нарахована правомірно та підлягає стягненню (в межах заявлених позовних вимог).

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 218,00 грн. покладаються на відповідача.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" (79012, м. Львів, вул. С. Бандери, буд. 1; ідентифікаційний код 36739056) на користь Управління Служби безпеки України у Львівській області (79012, м. Львів, вул. Вітовського, 55; ідентифікаційний код 20001591) 8 630,77 грн. пені та 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2016 року.

Суддя Коссак С.М.