Рішення № 55695397, 03.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.02.2016р. Справа №905/3690/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191129

до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 01074957

про стягнення 1907,20 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення збитків, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 1907,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення за залізничною накладною №45724705 відповідачем було допущено на шляху прямування незбереження вантажу, про що складено комерційні акти №БН724016/820 від 07.08.2015р., №БН724017/821 від 07.08.2015р.

Наявність вказаних обставин, за твердженням Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», є підставою для стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» збитків у розмірі 1907,20 грн на підставі ст.110 Статуту залізниць України.

У клопотанні №09/182 від 27.01.2016р. позивач просив здійснити розгляд справи без участі власного представника.

Відповідач у судове засідання 03.02.2016р. не з’явився, витребуваних судом документів не представив, будь-яких пояснень по суті спору не надав. Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Донецька залізниця» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.12.2015р. місцезнаходженням відповідача є: 83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 29.12.2015р. на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» було розміщено оголошення про дату та час судового засідання у справі №905/3690/15, призначеного на 03.02.2016р.

Одночасно, судом вчинялись дії, які були спрямовані на встановлення телефонного зв’язку з відповідачем, про що свідчать телефонограми №70 від 25.01.2016р., №70/1 від 25.01.2016р., №70/2 від 25.01.2016р.

Крім того, господарський суд зауважує, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд наголошує, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 28.12.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Сторони у судове засідання 03.02.2016р. не з?явились.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони у судове засідання 03.02.2016р. на виклик суду не з’явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

31.07.2015р. за залізничною накладною №45724705 Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (вантажовідправник) зі станції відправлення Вечірній Кут Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив в адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоодержувач) у напіввагонах №53585600, №56087828 руду залізну агломераційну (аглоруду). Виходячи зі змісту відомості вагонів накладної №45724705, маса нетто у напіввагоні №53585600 становила 69000 кг, у напіввагоні №56087828 – 69000 кг.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на підставі ст.24 Статуту залізниць України була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою, зазначеною вантажовідправником у накладній.

Так, з посиланням на складений вказаною станцією акт загальної форми №1578т від 01.08.2015р. було здійснено комісійне переваження напіввагонів №53585600, №56087828, про що складені комерційні акти №БН724016/820 від 07.08.2015р., №БН724017/821 від 07.08.2015р., відповідно до яких встановлено наступне:

- напіввагон №53585600: брутто – 88600 кг, тара з брусу – 22200 кг, нетто – 66400 кг, що менше документу на 2600 кг;

- напіввагон №56087828: брутто – 87350 кг, тара з брусу – 22200 кг, нетто – 65050 кг, що менше документу на 3950 кг.

У комерційному акті №БН724016/820 від 07.08.2015р. також відображено, що завантаження у вагоні №53585600 нижче рівня бортів на 1000 мм, нерівномірне; вантаж не маркований; над третім люком праворуч по ходу поїзда є воронка 600х400 мм до дна вагону; вагон прибув у технічному стані не справний; з правої сторони по ходу поїзда в 5 люці немає запору, люк зламаний, проміжок до 50 мм; на станції Маріуполь-Сортувальний течі вантажу немає. Переваження вантажу здійснювалось на 150 т електронних вагах станції Сартана 2 при повній зупинці вагону. При повторному переваженні недостача підтвердилась.

У комерційному акті №БН724017/821 від 07.08.2015р. було зазначено, що завантаження у вагоні №56087828 нижче рівня бортів на 1000 мм, нерівномірне; вантаж не маркований; над 2-м та 3-м люками праворуч по ходу поїзда є воронка 600х800 мм до дна вагону; вагон прибув у технічному відношенні не справний; з правої сторони по ходу поїзда у першому люці немає запору, з лівої сторони на 5-му люці немає запору, другий люк зламаний, зазор до 50 мм; на станції Маріуполь-Сортувальний течі вантажу немає. Переваження вантажу здійснювалось на 150 т електронних вагах станції Сартана 2 при повній зупинці вагону. При повторному переваженні недостача підтвердилась.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.

Суд приймає до уваги встановлені комерційними актами сліди доступу до вантажу, порушення маркування у спірному вагоні. Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу, засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Згідно з ч.1 ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зокрема, для залізної руди становить 1%.

За даними комерційних актів №БН724016/820 від 07.08.2015р., №БН724017/821 від 07.08.2015р. недостача у напіввагоні №53585600 складає 2600 кг, у напіввагоні №56087828 – 3950 кг.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (вантажовідправника) №634/61 від 31.07.2015р. на оплату товару за залізничною накладною №45724705. Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що він є арифметично вірним.

При цьому, позивачем при здійсненні розрахунку заявленої до стягнення суми було застосовано норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто у розмірі 2%, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» заявлено збитків у меншому розмірі, ніж фактично зазнав позивач. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, при розгляді цієї справи, суд приймає до уваги розрахунок позивача.

З огляду на наведене та з урахуванням змісту комерційних актів, відповідач своїх зобов’язань за договором перевезення належним чином не виконав – збереження ввіреного йому вантажу не забезпечив. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1218 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення збитків, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 1907,20 грн задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вул.Левченка, буд.1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки, що виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, у розмірі 1907,20 грн, а також судовий збір в сумі 1218 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.02.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця