Рішення № 55694988, 04.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/150/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2016 Справа № 908/6157/15

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.

за участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/6157/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МП "ПМК", м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", м. Запоріжжя

про стягнення 1041219,10 грн.

за участю представників:

від позивача - Гедіков С.Л., довіреність від 22.04.15 р., Андріюк Д.Л., довіреність від 22.04.15 р.

від відповідача - Мальчев В.Є., довіреність № 33 від 05.01.16 р.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 28.01.2016 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 04.02.2016 року, без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого був складений протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "МП "ПМК" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 1004400,00 грн., пені в сумі 23610,28 грн., інфляційних втрат в сумі 6769,65 грн. та трьох процентів річних в сумі 6439,17 грн. за договором поставки № 140386 від 27.10.2014 року, що разом становить 1041219,10 грн. Також просить стягнути витрати за оплату послуг адвоката в сумі 10000,00 грн.

12.01.2016 року на адресу суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 18.12.2015 року надійшло нормативне обґрунтування позовних вимог з посиланням на конкретні норми матеріального права (витяги з Закону) разом з додатково витребуваними документами. Так, в нормативному обґрунтуванні позивач зазначає, що зі сторони відповідача мало місце невиконання умов договору поставки № 140386 від 27.10.2014 року, а саме не здійснена оплата в обумовлені договором строки за отриманий товар (ввод ККР) в загальній сумі - 1004400,00 грн., у зв'язку з чим заявлено до стягнення 1041219,10 грн., з яких 1004400,00 грн. - заборгованість за поставлений товар, 23610,28 грн. - пеня, 6769,65 грн. - сума інфляційних втрат, 6439,17 грн. - три відсотки річних.

14.01.2016 року на адресу суду від відповідача у справі надійшли наступні клопотання, а саме:

- клопотання про відкладення розгляду справи, а також продовження строку розгляду справи на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України, яке мотивоване неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання 14.01.2016 року та проведенням переговорів між сторонами щодо укладання мирової угоди;

- клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з посиланням на приписи ст. 811 ГПК України;

- клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, в якому останній просить витребувати у позивача оригінали договору поставки № 140386 від 27.10.2014 року та первинних документів щодо поставки товару за вказаним договором, обґрунтовуючи вказане клопотання відсутністю у відповідача оригіналів вказаних документів.

Вказані клопотання відповідача були задоволені судом, про що винесено ухвалу від 14.01.2016 року, якою відкладений розгляд справи на 28.01.2016 року та витребувано у позивача оригінал договору поставки № 140386 від 27.10.2014 року і первинні документи щодо поставки товару. Разом з тим за клопотанням представника відповідача в судовому засіданні 14.01.2016 року здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Поряд з цим, розглянувши клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України, яке мотивоване в тому числі проведенням переговорів між сторонами щодо укладання мирової угоди, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на умови п. 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції». Так вказаним пунктом Пленуму визначено, що продовження передбачених частинами першою і другою статті 69 ГПК строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (частина третя цієї статті ГПК). Чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці, тощо. Враховуючи те, що розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва, в тому числі з метою надання можливості сторонам врегулювати спір мирним шляхом, з огляду на обмеженість строків розгляду спору та наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів, достатніх для її розгляду по суті, суд не вбачає підстав (винятковості даного випадку) для задоволення клопотання про продовження строку в порядку ст. 69 ГПК України.

Разом з тим 14.01.2016 року до суду в порядку ст. 79 ГПК України надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/6157/15, яке мотивовано, тим що слідчим УСБУ в Запорізькій області розслідується кримінальне провадження №22015080000000010 від 19.01.2015 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбачено ч. 5 ст. 191 КК України. Так, одним з епізодів, за вказаним провадженням, є придбання відповідачем вводів ККР саме за договором №140386 від 27.10.2014 року. При цьому відповідач вказує, що під час досудового розслідування встановлено, що відповідач під виглядом нових придбав у позивача вводи ККР, які були у використанні, не відповідали технічним параметрам та не мали супровідних документів, зазначені вводи були реставровані працівниками заводу. Разом з тим зазначає, що при проведенні досудового розслідування у нього були вилучені оригінали договору № 140386 від 27.10.2014 року та інші первинні документи щодо господарських операцій між позивачем та відповідачем. Просить зупинити провадження у справі № 908/6157/15 до повернення матеріалів справи зі Слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області, а матеріали справи направити до Слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області (69002, м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, 62) для перевірки в рамках кримінального провадження № 22015080000000010 від 19.01.2015 року наявності чи відсутності факту поставки позивачем відповідачу товару за договором № 140386 від 27.10.2014 року, який був у використанні, невідповідності товару вимогам щодо якості, виконання відповідачем реставрації поставленого товару, встановлення порушень діючого валютного та податкового законодавства, і в залежності від встановленого, наявність/відсутність в діях сторін договору ознак, переслідуваних у кримінальному порядку.

22.01.2016 року на адресу суду від позивача надійшли пояснення по справі згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- умовами договору поставки № 140386 від 27.10.2014 року передбачено, що товар постачається партіями відповідно до письмових заявок Замовника, тобто зобов'язання щодо складання та надання письмових заявок на постачання певного товару було покладено саме на відповідача, однак в межах вказаного договору відповідач не складав і не надавав позивачу письмових заявок;

- усі заявки на відвантаження товару передавались позивачу в усній формі, після чого заявка оброблялась та погоджувались строки відвантаження та здійснювалась поставка товару;

- наявність чи відсутність письмової заявки не впливає на суть господарської операції з постачання товару, оскільки відповідно до п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товарів визначається відповідно до Специфікацій - додатків до цього договору;

- в межах виконання зобов'язань за вказаним договором 27.10.2014 року та 17.12.2014 року відповідачу згідно видаткових накладних № РН-331 від 27.10.2014 року та № РН-349 від 17.12.2014 року позивачем був поставлений товар на суму 669600,00 грн. та 334800,00 грн. відповідно, при цьому товар був отриманий з боку відповідача без будь-яких зауважень щодо кількісних, цінових та якісних характеристик, про що свідчить відсутність будь-яких відміток на видаткових накладних;

- відсутність письмових заявок, які мав складати відповідач згідно з умовами договору поставки не було перешкодою відповідачу отримати товар і відповідно не є перешкодою здійснити за нього розрахунок;

- вказує, що в межах договору поставки відповідачу разом із видатковою накладною №РН-331 від 27.10.2014 року був переданий рахунок №СФ0000188 від 27.10.2014 року та разом із видатковою накладною № РН-349 від 17.12.2014 року був переданий рахунок №СФ0000207 від 17.12.2014 року;

- отримання доданих до рахунків документів, зазначених в п. 4.3. Договору, та їх підписання представником відповідача - є підтвердженням отримання відповідачем самих рахунків (як основного документу) в час коли приймався товар за видатковими накладними;

- під час приймання товару за кількістю відповідачем не було висловлено жодних зауважень та не складався акт про відсутність якихось документів або недопоставку товару, цей факт свідчить про те, що в момент поставки товару позивачем було надано весь перелік документів, зазначений у договорі поставки (п. 4.3., 5.8. Договору), зокрема рахунки на оплату вартості поставленого товару;

- при направленні відповідачем супровідного листа від 06.07.2015 року разом із підписаними актами приймання-передачі товару відповідач в ньому нічого не зазначив щодо неотримання рахунків на оплату, не виправив підстави складання актів приймання-передачі у зв'язку з відсутністю рахунків;

- згідно з рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.08.2015 року у справі № 908/3598/15, яке вступило в законну силу, встановлено, що позивач належно виконував свої зобов'язання з постачання на користь відповідача товару, в т.ч. суд в рамках вказаної справи досліджував питання надання позивачем необхідних товаросупровідних документів на товар та встановив, що перебіг строку оплати за поставлений товар починається з 25.05.2015 року;

- вказує, що факт вилучення згідно ухвал слідчого судді Жовтневого району м. Запоріжжя від 08.04.2015 року та від 18.05.2015 року у відповідача оригіналів документів по взаємовідносинам із позивачем за договором поставки № 140386 від 27.10.2014 року, в т.ч. рахунків-фактур під кожну поставку є беззаперечним доказом надання позивачем відповідачу відповідних документів і наявність цих документів у відповідача до часу вилучення їх оригіналів.

27.01.2016 року на адресу суду від позивача надійшли витребувані документи на виконання ухвали суду від 14.01.2016 року.

До суду, в порядку ст. 79 ГПК України, 28.01.2016 року надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/6157/15, яке мотивовано тим, що 20.11.2015 року Прокуратурою Запорізької області до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя направлений в порядку ст. ст. 283, 291 КПК України обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні № 22015080000000129, внесеному до ЄДР 16.11.2015 року, яке розслідувалось СВ УСБУ в Запорізькій області, та за ухвалою суду від 01.12.2015 року в даний час розглядається в судовому порядку у справі № 1-кп/331/575/2015. При цьому вказує, що відповідно до обвинувального акту у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4, будучи службовою особою ПрАТ «ЗЕРЗ», розробив злочинний план, направлений на одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи ТОВ «МП «ПМК», яку заздалегідь відшукав та домовився з керівництвом вказаного підприємства щодо постачання товарно-матеріальних цінностей - вводів ККР на ПрАТ «ЗЕРЗ», без документів, які гарантують їх якість та виробника та умисно завищеною ціною, з цією метою ОСОБА_4 підготував договір поставки № 140386 від 27.10.2014 року між ПрАТ «ЗЕРЗ» та ТОВ «МП «ПМК», відповідно до якого останнє повинно було поставити на підприємство вводи ККР. Вважає, що тим самим встановлено достатність доказів для обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 364 КК України та ч. 1 ст. 366 КК України. Просить зупинити провадження у справі № 908/6157/15 до вирішення пов'язаної з нею справи № 1-кп/331/575/2015, ЄУН № 331/8445/15-к в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 364 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України.

Безпосередньо в судовому засіданні 28.01.2016 року представник позивача надав суду разом із супровідним листом витребувані документи для долучення їх до матеріалів справи.

03.02.2016 року на адресу суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- питання про будь-які дії винної особи щодо придбання товару по договору поставки № 140386 від 27.10.2014 року будуть розцінюватися місцевим судом саме з огляду на повноваження даної особи (її посадові обов'язки), які напряму не пов'язані з укладанням та виконанням договору з огляду на те, що договір поставки від імені відповідача підписувався не особою, яку притягнено до кримінальної відповідальності, а одним із керівників товариства - заступником голови правління з комерційних питань - ОСОБА_5, крім того в подальшому поставлений товар отримувався також підприємством від імені якого діяла уповноважена довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей особа - ОСОБА_6;

- вчинення будь-якою посадовою особою злочину, за який остання має відповідати в порядку кримінального провадження, не позбавляє відповідне товариство (відповідача) від виконання зобов'язань за укладеним договором поставки;

- позивачем надані усі належні та допустимі докази, на підставі яких господарський суд може вирішити питання про стягнення заборгованості з відповідача за отриманий і не сплачений товар, тобто суд може самостійно встановити дійсні обставини без отримання вироку по кримінальній справі, що само по собі не пов'язує між собою дані справи;

- винесення вироку по кримінальній справі стосовно окремої посадової особи відповідача не має наслідком визнання недійсним договору поставки № 140386 від 27.10.2014 року, що відповідно унеможливлює зупинення провадження у даній справі;

- на теперішній час слід виходити з того, що договір поставки є укладеним між сторонами, не визнається у встановленому порядку недійсним, та виконаний зі сторони позивача в повному обсязі;

- вирок суду щодо дій окремої посадової особи яким би не був (виправдальним або обвинувальним) не буде мати преюдиціального значення по даній господарській справі, оскільки він є обов'язковим лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою;

- відповідач не заперечує проти отримання товару за певною ціною за договором поставки та з часу отримання товару, розуміючи наявність кримінального провадження ані повернув раніше отриманий товар, ані сплатив навіть частково його вартість;

- вважає, що заявлене клопотання, при відсутності правових підстав зупинення провадження у справі є спробою відповідача затягнути питання вирішення справи по суті та отримання підприємством позивача заборгованості за отриманий товар і як наслідок останнє буде нести додаткові збитки із-за інфляційних процесів в державі, бо вирок місцевого суду може бути прийнятий через значний час;

- можливе зупинення провадження у справі може розцінюватись як порушення права позивача на справедливий розгляд справи протягом розумного строку, яке встановлено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Представники позивача в судовому засіданні 04.02.2016 року підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.02.2016 року проти позову заперечив та підтримав подані клопотання про зупинення провадження у справі.

За клопотанням відповідача в судовому засіданні 04.02.2016 року здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Так, дослідивши подані відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі та мотиви їх подання суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 79 ГПК України визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Відповідно до вищенаведеної процесуальної норми пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предмету позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості позовних вимог.

Стосовно першого клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/6157/15 до повернення матеріалів справи зі Слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області, в якому розслідується кримінальне провадження № 22015080000000010 від 19.01.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю з огляду на наступне. Наявність або відсутність факту поставки позивачем товару відповідачу за договором № 140386 від 27.10.2014 року суд має можливість встановити самостійно в рамках даної справи на підставі наданих до її матеріалів доказів. Разом з тим дослідження питання невідповідності товару вимогам щодо якості, виконання відповідачем реставрації поставленого товару, встановлення порушень діючого валютного та податкового законодавства не пов'язано з предметом заявлених в даній справі позовних вимог та не входить до предмету її доказування, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження за приписами ст. 79 ГПК України.

Разом з тим друге клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/6157/15 до вирішення пов'язаної з нею справи № 1-кп/331/575/2015 в Жовтневому районному суді м. Запоріжжя також не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

При дослідженні питання пов'язаності справ № 908/6157/15 і № 1-кп/331/575/2015 суд дійшов висновку, що факти, які будуть встановлені за результатами розгляду справи № 1-кп/331/575/2015 будуть мати преюдиціальне значення для даної справи лише в питаннях наявності чи відсутності діяння, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України, в діях посадової особи відповідача ОСОБА_4, та факту вчинення вказаного діяння саме цією особою. Однак обставини, які є предметом дослідження справи № 1-кп/331/575/2015, не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, оскільки по-перше, договір поставки від імені відповідача підписувався одним із керівників товариства - заступником голови правління з комерційних питань - ОСОБА_5, поставлений за договором товар був отриманий уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей особою відповідача - ОСОБА_6, по-друге, докази визнання недійсним вказаного договору поставки або його розірвання в матеріалах справи відсутні, по-третє, факт поставки товару за вказаним договором не заперечується відповідачем з огляду на підписання ним видаткових накладних № РН-331 від 27.10.2014 року, № РН-349 від 17.12.2014 року та актів приймання-передачі № 331 та № 349 від 25.05.2015 року, в тому числі відсутні у справі будь-які заперечення відповідача щодо ціни поставленого товару.

Разом з тим у даному випадку при розгляді справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МП "ПМК" до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 1004400,00 грн., пені в сумі 23610,28 грн., інфляційних втрат в сумі 6769,65 грн. та трьох процентів річних в сумі 6439,17 грн. за договором поставки № 140386 від 27.10.2014 року, з огляду на надання сторонами у справі всіх необхідних та достатніх доказів для вирішення справи по суті, суд має можливість самостійно оцінити подані сторонами докази, надати оцінку їх правовідносинам, встановити наявність чи відсутність підстав для задоволення позову. При цьому під час розгляду даної справи № 908/6157/15 суд жодним чином не обмежений ні своєю юрисдикцією, ні предметом позову щодо збирання та оцінки доказів.

При цьому судом враховано, що клопотання щодо зупинення провадження у справі за заявленими обставинами також досліджувалося судом у справі № 908/3598/15, та висновок щодо відсутності підстав для застосування судом приписів ст. 79 ГПК України знайшов своє відображення у рішенні суду від 25.08.15р. у зазначеній справі.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 27.10.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Запорізький електровозоремонтний завод", далі Замовник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МП "ПМК", далі Постачальник, був укладений договір поставки № 140386, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується у 2014 році поставити Замовникові товари, зазначені в Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, а Замовник зобов'язаний прийняти та сплатити товар на умовах цього Договору.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору сторони визначили, що найменування (номенклатура, асортимент) товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору. Кількість товарів: відповідно до Специфікації(ій) - додатку(ів) до цього Договору. Обсяги закупівлі товарів за цим Договором та відповідно і сума (загальна вартість) Договору можуть бути зменшені Замовником в односторонньому порядку залежно від реального фінансування видатків (реального фінансування Договору, зміни фінансового та/або виробничого плану).

Умовами п. 3.1., 3.3. - 3.5. Договору сторони дійшли згоди, що ціна (сума, загальна вартість) цього Договору становить 1171800,00 грн. (один мільйон сто сімдесят одна тисяча вісімсот грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 20%: 195300,00 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч триста грн. 00 коп.). Замовник оплачує поставлений Постачальником товар виключно за ціною, вказаною у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору. Ціни на товари за цим Договором, ціни у видаткових накладних, у рахунках на оплату товарів, інших документах до Договору вказуються в національній валюті України. Вартість тари входить у ціну товару.

Порядок здійснення оплати сторони узгодили в розділі 4 Договору, а саме в п. 4.1. - 4.3. Так, вказаними пунктами передбачено, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В актах приймання-передачі товару сторони за цим Договором повинні зазначити найменування, асортимент, кількість та ціну товарів, номер та дату Договору, номер та дату заявки на постачання товару, дату отримання Постачальником заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної, за якою отриманий товар, інші відомості при необхідності. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за Договором, у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за Договором, він вважається не підписаний. До рахунка на оплату товарів додаються: податкова накладна, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Відповідно до умов п. 5.1. - 5.6. Договору строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений не пізніше 20 (двадцяти) днів від дня отримання Постачальником письмової заявки Замовника на постачання товару. У день отримання Постачальником письмової заявки на постачання товару від Замовника, Постачальник зобов'язаний повідомити Замовнику про отримання заявки на постачання товару та готовність її виконати. Місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом Постачальника на склад Замовника на умовах DDP (згідно Інкотермс 2000): Україна, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 2. Представник Замовника при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику Постачальника довіреність на отримання їм даної партії товару. Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок Замовника. Право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної та відсутності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару. У разі наявності у Замовника зауважень щодо якості, комплектності та асортименту товару, право власності на товар, зазначений у Специфікації(ях) - додатку(ах) до цього Договору, переходить до Замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін Акту приймання-передачі товару.

Згідно з п. 5.8., 5.12. Договору сторони визначили, що прийом товару здійснюється Замовником у відповідності до умов цього Договору , а також у відповідності до умов Інструкції № П-6 від 15.06.65р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю» та Інструкції № П-7 від 25.04.66 р. «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», якщо умови вищезазначених інструкцій не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству (вказані інструкції застосовуються в частині що не суперечать умовам цього Договору та/або діючому законодавству). Прийом товару здійснюється Замовником при наявності товарно-супровідних документів: товарно-транспортної накладної (інших документів щодо транспортування товару), пакувальних аркушів, податкової накладної на кожну партію товару, рахунку на оплату, документів, підтверджуючих якість товару. Замовник проводить вхідний контроль товару згідно з вимогами ГОСТ 24297-87. Підтвердженням про одержання товару Замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 6.1. (п.п. 6.1.1., 6.1.2.) Договору передбачені обов'язки Замовника, а саме: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари та приймати поставлені товари згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. 10.1. Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором. Отже, в частині повного виконання прийнятих сторонами зобов'язань умови договору є дійсними і на момент розгляду справи судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати поставленого на його адресу товару у встановлений договором строк не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 1004400,00 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем до договору була складена та підписана Специфікація № 1 від 27.10.2014 року, за умовами якої сторони узгодили поставку наступного товару: вводів ККР за кодом 30.20.4 в загальній кількості 28 шт. за ціною 34875,00 грн. за одиницю без ПДВ на загальну суму разом з ПДВ 1171800,00 грн. у тому числі ПДВ 20%: 195300,00 грн. (а.с. 20).

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, передбачений умовами договору, а саме: вводи ККР у загальній кількості 24 шт. на загальну суму з ПДВ 1004400,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами у справі видатковими накладними, а саме:

- видатковою накладною № РН-331 від 27.10.2014 року на суму 669600,00 грн. з ПДВ;

- видатковою накладною № РН-349 від 17.12.2014 року на суму 334800,00 грн. з ПДВ (а.с. 21, 22).

Разом з тим факт поставки товару за вказаним Договором підтверджується також товарно-транспортними накладними № 450 від 27.10.2014 року та № 562 від 17.12.2014 року, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 23, 24).

Зазначений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача кладовщиком ОСОБА_7 на підставі довіреності № 90 від 27.10.2014 року та довіреності № 595 від 17.12.2014 року, про що свідчить її підписи на видаткових та товарно-транспортних накладних.

На оплату поставленого товару позивачем у відповідності до умов Договору були виписані рахунки-фактури № СФ-0000188 від 27.10.2014 року на суму 669600,00 грн. та № СФ-0000207 від 17.12.2014 рок на суму 334800,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 85 від 15.05.2015 року, відповідно до якого повторно надсилає останньому акти приймання-передачі товару від 27.10.2014 року та від 17.12.2014 року за договором поставки № 140386 від 27.10.2014 року з проханням їх підписати, скріпити печаткою та повернути протягом трьох днів з часу отримання цієї вимоги. Разом з тим у вказаному листі також вимагає протягом семи календарних днів з часу отримання цієї вимоги погасити заборгованість за відвантажений товар в розмірі 1004400,00 грн., перерахувавши вказану суму на розрахунковий рахунок, зазначений в п. 13 Договору. Вказаний лист був отриманий відповідачем 20.05.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 28).

Відповідач листом № 2935/4 від 06.07.2015 року направив на адресу позивача акти приймання-передачі товару за договором поставки № 140386 від 27.10.2014 року, які були підписані та скріплені печаткою останнього із зазначенням дати їх підписання 25.05.2015 року.

Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати за поставлений товар у визначений умовами договору строк не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 1004400,00 грн., який позивач і намагається стягнути.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 01.10.2015 року по 17.12.2015 року в сумі 23610,28 грн. на підставі п. 7.2.1. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що Замовник за даним Договором несе наступну відповідальність: у разі порушення строків оплати отриманого товару Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 01.10.2015 року по 17.12.2015 року в сумі 6439,17 грн. та інфляційні витрати за період з жовтня 2015 року по листопад 2015 року в сумі 6769,65 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам. Відповідач товар прийняв (про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані з боку відповідача видаткові накладні № РН-331 від 27.10.2014 року, № РН-349 від 17.12.2014 року, товарно-транспортні накладні № 450 від 27.10.2014 року та № 562 від 17.12.2014 року), його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 4 Договору, а саме в п. 4.2., яким передбачено, що Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. Акт приймання-передачі товару повинен бути скріплений печатками сторін за Договором, а у разі якщо акт приймання-передачі товару не скріплений печатками сторін за Договором, він вважається не підписаний. До рахунка на оплату товарів додаються: податкова накладна, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару). З аналізу умов вказаного пункту Договору вбачається, що строк оплати поставленого товару визначається саме з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та з врахуванням отримання Замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання, а саме поставив товар відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, які засвідчують факт одержання товару Замовником (як покупцем) згідно п. 5.12. Договору, та товарно-транспортними накладними, які є товаросупровідними документами в розумінні п. 4.3. Договору, в т.ч. виписав рахунки-фактури на оплату товару, склав податкові накладні, засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи (130, 131, 133, 134, 136, 137, 139, 140).

Разом з тим належне виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару відповідачу підтверджується також підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі товару № 331 та № 349 від 25.05.2015 року, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні 04.02.2016 року разом з договором поставки № 143086 від 27.10.2014 року.

При цьому, обставини з приводу виконання зобов'язань з поставки товару за видатковими накладними № РН-331 від 27.10.2014 року та № РН-349 від 17.12.2014 року за договором поставки № 143086 від 27.10.2014 року, в тому числі визначення перебігу строку оплати поставленого товару за вказаними накладними, вже досліджувались господарським судом в рамках справи № 908/3598/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МП "ПМК" до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення 1256585,37 грн.

Так, рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.08.2015 року у справі № 908/3598/15, яке набрало законної сили, було відмовлено в позові повністю у зв'язку з ненастанням строку виконання грошових зобов'язань відповідача за поставлений товар за видатковими накладними № РН-331 від 27.10.2014 року та № РН-349 від 17.12.2014 року. Однак, в рамках вказаної справи судом був встановлений факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки відповідачу товару та отримання його останнім без претензій та зауважень, а також те, що перебіг строку оплати за поставлений товар починається з 25.05.2015 року - тобто з дати підписання актів прийому-передачі товару.

Факти, встановлені вищевказаним рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, як визначено у ч. 3 ст. 35 ГПК України, а тому мають для суду при розгляді даної справи обов'язковий характер.

Таким чином, з врахуванням дати підписання сторонами у справі актів приймання-передачі згідно з п. 4.2. Договору строк оплати товару настав 30.09.2015 року, а прострочка виникла з 01.10.2015 року.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач зі свого боку товар прийняв, будь-яких заперечень щодо якості або кількості поставленого йому товару, його ціни не заявив, втім не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк за поставлений згідно умов договору товар.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в розмірі 1004400,00 грн. підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі товару, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МП "ПМК" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" заборгованості за поставлений товар в сумі 1004400,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати поставленої продукції з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати товару на підставі п. 7.2.1. Договору за період з 01.10.2015 року по 17.12.2015 року на загальну суму 23610,28 грн.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати за поставлений товар підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені за період з 01.10.2015 року по 17.12.2015 року відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та умовам договору, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 23610,28 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за поставлений товар, а надані позивачем розрахунки трьох процентів річних за загальний період з 01.10.2015 року по 17.12.2015 року та інфляційних витрат за період з жовтня 2015 року по листопад 2015 року відповідають приписам вказаної статті, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 6439,17 грн. та інфляційних витрат в сумі 6769,65 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 15618,29 грн. покладаються на відповідача у справі - Приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод", відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 6/ю від 15.12.2015 року, акт приймання-здачі наданих послуг № 1 від 27.01.2015 року до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 6/ю від 15.12.2015 року, рахунок № 6 від 16.12.2015 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 312 від 20.04.2000 року. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджується платіжним дорученням № 455 від 17.12.2015 року на суму 10000,00 грн.

Зі змісту укладеного між позивачем (замовником, клієнтом) та адвокатом Гедіковим Сергієм Леонідовичем (виконавець) договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 6/ю від 15.12.2015 року вбачається, що його предметом є надання юридичних та інших консультаційних послуг за діючим законодавством України, пов'язаних з поточною господарською діяльністю Замовника, в тому числі за правовідносинами Замовника з ПрАТ "Запорізький електровозоремонтний завод" за договором № 143086 від 27.10.2014 року (стягнення заборгованості за поставлене електрообладнання), а також за іншими поставками в обсягах тана умовах, передбачених даним Договором. При цьому згідно з п. 2.1. вказаного договору визначено, що послуги надаються Замовнику шляхом:

- усного та письмового консультування за правовідносинами, пов'язаними з поточною господарською діяльністю Замовника, в т.ч. за правовідносинами, зазначеними в п. 1.1 даного договору;

- вивчення та аналізу первинної документації, складання правових висновків;

- складання проектів необхідних правових документів (договори, листи, вимоги, заяви), процесуальних документів (скарг, позовних заяв, апеляцій, клопотань та інших документів у відповідності з нормами діючого законодавства);

- особистої участі та представництва інтересів Замовника в державних, недержавних (незалежно від форми власності) органах, підприємствах, в судових органах незалежно від юрисдикції та інстанції. Повний перелік виконаних послуг Виконавцем буде відображатися сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.

До матеріалів справи наданий підписаний з позивачем акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 27.01.2015 року до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 6/ю від 15.12.2015 року (а.с. 104), який містить перелік наданих послуг адвокатом Гедіковим С.Л.

Як вбачається з матеріалів справи нормативне обґрунтування позову вх. № 09-06/508 від 12.01.2016 року, пояснення по справі вх. № 09-06/1473 від 22.01.2016 року, супровідні листи про долучення до справи витребуваних документів вх. № 09-06/1961 від 27.01.2016 року та вх. № 09-06/2028 від 28.01.2016 року підписані адвокатом Гедіковим Сергієм Леонідовичем, виконавцем зі складання позовної заяви також вказаний Гедіков С.Л., крім того адвокат був присутній у всіх судових засіданнях у даній справі 14.01.2016 року, 28.01.2016 року та 04.02.2016 року, що свідчить про фактичне надання правової допомоги позивачу у даній справі.

Враховуючи той факт, що заявлені позовні вимоги задоволені, наявними доказами у справі підтверджено фактичне надання правової допомоги позивачу у даній справі, то і витрати на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню у розмірі 10000,00 грн.

Наявність кримінального провадження № 22015080000000129 від 16.11.2015 року, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, приймається судом до уваги з урахуванням того, що встановлені в ньому факти можуть бути підставою для перегляду вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами. При цьому судом враховано наявність у кримінальному провадженні № 22015080000000129 від 16.11.2015р. цивільного позову Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» до ОСОБА_4 щодо стягнення з останнього 628400, 00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.02.2016 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 629, 638, 639, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 265, 266 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МП "ПМК" до Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", 69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "МП "ПМК", 69068, м. Запоріжжя, вул. Офіцерська, буд. 32, офіс 34, код ЄДРПОУ 37494275, заборгованість за поставлений товар в сумі 1004400 (один мільйон чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп., пеню в сумі 23610 (двадцять три тисячі шістсот десять) грн. 28 коп., три проценти річних в сумі 6439 (шість тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 17 коп., інфляційні втрати в сумі 6769 (шість тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 65 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 15618 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімнадцять) 29 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 09.02.2016 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.