Ухвала суду № 55694978, 08.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

08.02.2016р. Справа № 905/1271/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Бойко І.А. при секретарі судового засідання Бояровій К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

розглянувши матеріали за скаргою: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь

на дії державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ з виконання наказу

у справі №905/1271/15

за позовом: Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь

про: стягнення 91870,00 грн.

За участі представників сторін:

від стягувача: не з`явився;

від боржника (скаржника): не з`явився;

від ВДВС: не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.08.2015р. по справі №905/1271/15 позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення 91870,00 грн. – задоволені, у зв’язку з чим визначено для стягнення на користь позивача з відповідача 91870,00 грн. штрафу, судовий збір у розмірі 1837,40 грн. – задоволені.

Після набрання рішенням законної сили був виданий наказ про примусове виконання рішення.

27.01.2016р. на адресу суду від відповідача по справі №905/1271/15 надійшла скарга №09/1271 від 20.01.16р. на дії державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ з виконання наказу, в якій скаржник просить:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ, які виразилися у прийнятті постанови від 29.12.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №49659584 та постанови від 12.01.2016р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №49659584;

- скасувати постанову Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ від 29.12.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №49659584 у розмірі 9370,74 грн.;

- скасувати постанову Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ від 12.01.2016р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №49659584 у розмірі 27,15 грн.

Представник боржника (скаржника ) в судове засідання не з’явився. Через електронну пошту суду надіслав клопотання, в якому розгляд скарги провести за відсутності представника та підтримують скаргу у повному обсязі.

Представники стягувача та ВДВС в судове засідання не з’явились, документів, витребуваних ухвалою від 28.01.2016р. не надали.

Дослідивши матеріали справи, скаргу та додані до неї документи, оцінивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга та докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд дійшов висновку про те, що скарга Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судом іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Також відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Виконання рішення суду здійснюється на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 55 Конституцією України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів держаної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Законом України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Виконання судових рішень державною виконавчою службою регулюється Законом України «Про виконавче провадження», та виконавчі дії здійснюються згідно з Інструкцією про проведення виконавчий дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999року.

Тобто норми, які регулюють відносини між державним виконавцем та іншими учасниками виконавчого провадження містяться у Законі України «Про виконавче провадження».

Розгляд скарг на рішення дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та вирішення ряду питань виконавчого провадження, що регулюються Законами України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу», віднесено до компетенція суду.

Процесуальний порядок розгляду та вирішення даних скарг врегульовується розділом ХІV Господарського процесуального кодексу України «виконання рішення, ухвали, постанови», ухвалених відповідно до господарського процесуального кодексу України, в ході якого оцінюються законність дій (бездіяльності) державного виконавця, законність прийнятих ним рішень.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу – це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов’язків характер для суб’єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 Закону України «Про виконавче провадження» та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Частиною першою та другою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Закон України «Про виконавче провадження», який є спеціальною нормою не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до частини другої статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.08.2015р. по справі №905/1271/15 позовні вимоги Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь про стягнення 91870,00 грн. – задоволені, у зв’язку з чим визначено для стягнення на користь позивача з відповідача 91870,00 грн. штрафу, судовий збір у розмірі 1837,40 грн. – задоволені.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (87504, м. Маріуполь Донецької області, вул. Левченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129, п/р 2600700016329 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Маріуполь, МФО 335957, п/р 26002301510044 в філії «Іллічівське головне відділення ПАТ «Промінвестбанку» в м. Маріуполі, МФО 334442, п/р 26002962487612 в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, п/р 26007480906000 у Центральному відділенні ПАТ «Донгорбанк» в м. Маріуполі, МФО 334851) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, код ЕДРПОУ 01073828, п/р 2600409892901 в Дніпропетровському регіональному відділенні АБ «Експрес-банк», МФО 322959) 91870,00 штрафу, 1837,40 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору та повернуто Державному підприємству «Придніпровська залізниця» з Державного бюджету України 26,90грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №2768 від 27.07.2015р.

У відповідності з вимогами статті 116 Господарського процесуального кодексу України 13.11.2015р. був виданий наказ про примусове виконання рішення суду.

Так, в силу статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу», виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

15.12.2015р. Постановою державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ відкрито виконавче провадження (надалі – ВП) №49659584 з виконання наказу №905/1271/15, виданого 13.11.2015р. господарським судом Донецької області про стягнення з боржника штрафу у розмірі 91870,00 грн., судовий збір у розмірі 1837,40 грн., боржнику виконати: рішення суду та сплатити борг протягом 7 днів з дня винесення постанови, суму боргу перерахувати стягувачу на р/р №2600822098601, МФО 322959, код ЕДРПОУ 04713145, банк – в Дніпропетровському регіональному відділенні АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» / документи, що підтверджують виконання рішення суду, надати до Іллічівського відділу ДВС (арк. справи 87).

Відповідно до ч.1. ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно ч.2. ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Умовами ч.1. ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Матеріали справи свідчать, що 23.12.2015р. грошові кошти у розмірі 91870,00 грн. були повернуті банківською установою на рахунок стягувача, що підтверджується банківською випискою від 23.12.2015р. та довідкою банку №МРL-52 від 18.01.2016р.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що з боку державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ допущена протиправна дія, боржником вчинено всі дії з виконання постанови №49659584 ДВС про відкриття виконавчого провадження та перерахування грошових коштів у повному обсязі у встановлений строк, тому скарга в частині визнання неправомірних дій державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ, які виразилися у прийнятті постанови від 29.12.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №49659584 та постанови від 12.01.2016р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №49659584 підлягає задоволенню.

Щодо решти вимог скаржника, в яких скаржник просить:

- скасувати постанову Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ від 29.12.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №49659584 у розмірі 9370,74 грн.;

- скасувати постанову Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ від 12.01.2016р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №49659584 у розмірі 27,15 грн.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов’язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до пункту 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження», пункту 7 постанови Пленуму Верхового Суду України №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» та пункту 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною.

З огляду на вищенаведене, суд визнає постанову №49659584 державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ щодо здійснення заходів виконавчого провадження – недійсною.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись положеннями ст.ст. 32, 33, 34, 43, 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 6, 12, 25, 28, 82 Закону України «Про виконавче провадження», господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», Донецька область, м. Маріуполь на дії державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ з виконання наказу у справі №905/1271/15 – задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ, які виразилися у прийнятті постанови від 29.12.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №49659584 та постанови від 12.01.2016р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №49659584.

3. Визнати недійсними постанову Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ від 29.12.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №49659584 у розмірі 9370,74 грн.

4. Визнати недійсними постанову Іллічівського ВДВС Маріупольського МУЮ від 12.01.2016р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №49659584 у розмірі 27,15 грн.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99