Ухвала суду № 55694049, 11.02.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/3893/15-ц Провадження № 22-ц/795/447/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Олійник В. П. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,суддів:Кузюри Л.В., Харечко Л.К., при секретарі:Шкарупі Ю.В.,за участю:позивача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7, представника страхової компанії Сагаль С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2016 року та ухвалити нове по суті позовних вимог у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 17450 грн. моральної шкоди та на користь 415 грн. 56 коп. судового збору. Стягнуто із ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_5 2550 грн. моральної шкоди та в дохід держави 71 грн. 64 коп. судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, який стягнуто на його користь, не відповідає розміру моральних страждань, яких він зазнав в ході кримінального провадження, яке проводилось на протязі шести років.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Постановою Ніжинського МВ УМВС України в Чернігівській області від 10 липня 2014 року, яка набрала законної сили із врахуванням ухвали Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 липня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 04 серпня 2014 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 лютого 2015 року, кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. ( а. с. 11-17,58-60)

Згідно даної постанови: 17 жовтня 2008 року близько 08 год. 15 хв. біля буд.30 по вул. Овдіївська м. Ніжина здійснена дорожньо-транспортна пригода - відбулось зіткнення мотоцикла марки "Сузукі RF-900", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, що рухався в напрямку площі ім. Леніна та велосипеда під керуванням ОСОБА_5, який "...переїжджав проїзну частину вул. Овдіївська зліва направо відносно напрямку руху мотоцикла...". В результаті ДТП велосипедист ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.( а.с.58-60)

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №195 від 16 квітня 2010 року у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забитих ран області обличчя, лівої верхньої кінцівки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; ушкодження у вигляді саден області тазу справа, перелому правої здухвинної кістки, які спричинили тривалий розлад здоров"я строком більше 21-го дня і відносяться до середніх тілесних ушкоджень; алкоголь у ОСОБА_5 не виявлений.( а.с.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №9-166 від 06 грудня 2010 року швидкість руху мотоцикла в момент первинного контакту з дорогою після падіння становила не менше 71,8-84,9 км/год.

Відповідно до висновку комісійної автотехнічної експертизи №9-109 від 12 червня 2014 року "...з технічної точки зору в ситуації, яка склалась на дорозі, для водія мотоцикла "Сузукі" ОСОБА_7 небезпека для руху виникає з моменту, коли велосипед, рухаючись під кутом у напрямку зліва направо відносно напрямку руху мотоцикла "Сузукі", наближається до смуги його руху починає перетинати умовну осьову лінію проїзної частини. У даній дорожній обстановці водій мотоцикла "Сузукі" ОСОБА_7, рухаючись із допустимою в населених пунктах швидкістю, за умови, що небезпека для водія мотоцикла "Сузукі" виникає з моменту, коли велосипед починає перетинати умовну осьову лінію проїзної частини, наближаючись до смуги руху мотоцикла, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з велосипедом під керуванням ОСОБА_5, своєчасно застосувавши заходи, щодо зменшення швидкості руху до швидкості руху велосипеда. Для заданого комплексу вихідних даних у водія мотоцикла "Сузукі" ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п.12.4 ПДР України. У ситуації, яка виникла на дорозі, з технічної точки зору в діях водія мотоцикла "Сузукі" ОСОБА_7 не вбачається невідповідності вимогам ПДР України, які знаходяться в причинному зв'язку з настанням події даної пригоди. Для заданого комплексу вихідних даних, з технічної точки зору в діях водія велосипеда ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам п.10.1 ПДР України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв"язку з настанням події даної пригоди..."; "...в ході досудового слідста були проведені всі можливі і необхідні слідчі дії для встановлення обставин та причин ДТП та встановлено, що велосипедист ОСОБА_5 порушив вимоги п.п.6.8;10.1 Правил дорожнього руху України, тобто перед початком руху не оцінив належним чином дорожню обстановку з точки зору безпечності своїх дій для інших учасників руху, а саме: не оцінив відстань до мотоцикла під керуванням ОСОБА_7, що наближався, та його швидкість в дорожній обстановці, яка склалася і не надав мотоциклісту перевагу в русі, та став переїжджати смугу руху мотоцикла, чим створив небезпеку для руху водію мотоцикла ОСОБА_7, змушуючи його, вживати заходи для уникнення зіткнення з велосипедом, а водій мотоцикла ОСОБА_7, в свою чергу, повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.4, 12.3 ПДР України, тобо рухаючись з дозволеною у населенах пунктах швидкістю та прийняти міри для зменшення швидкості мотоцикла шляхом застосування екстренного гальмування, але враховуючи, що ОСОБА_7 в ситуації, яка склалась, навіть дотримуючись вказаних вимог ПДР України, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з велосипедом шляхом своєчасного застосування гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, і порушення ним вимог п.12.4 ПДР України не перебуває в причинному зв"язку з ДТП, в його діях відсутній склад злочину передбаченого ст.286 ч.1 КК України...". Дана постанова є належним та допустимим доказом в порядку ст.ст.58, 59 ЦПК України на підтвердження вчинення дорожньо-транспортної пригоди за участі ОСОБА_7 та ОСОБА_5, спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, недотримання останніми під час керування транспортними засобами правил дорожнього руху: ОСОБА_7 п.12.3. ПДР (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди), п.12.4. (у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.), ОСОБА_5 п.6.8. ПДР (велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам розділу 6 ПДР), п.10.1. (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху). Також судом враховується положення п.1.10. ПДР, згідно якого велосипедом є транспортний засіб, крім інвалідних колясок, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; водій - особа, яка керує транспортним засобом.

Докази щодо складення протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності по даній події та винесення постанов в порядку КУпАП станом на час розгляду справи відсутні.

Обставини щодо вчинення 17 жовтня 2008 року по вул. Овдіївська м. Ніжина Чернігівської області дорожньо-транспортної пригоди шляхом зіткнення мотоцикла марки "Suzuki RRF 900", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням власника даного транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, ОСОБА_7, та велосипеда під керуванням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримання ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, сторонами в судовому засіданні не заперечуються.

Відповідно до посвідченням водія, дата видачі 09 вересня 1999 року, ОСОБА_7 має відкриті категорії на керування транспортними засобами-А, В, С. ( а.с.69)

Згідно полісу №ВА/3660579: страховик - НАСК "Оранта", страхувальник - ОСОБА_7, забезпечений транспортний засіб-тип А2, марка "Suzuki RRF 900", номерний знак НОМЕР_1, строк дії - з 05 березня 2008 року до 04 грудня 2008 року, що підтверджується також повідомленням ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" від 07 грудня 2015 року, відповідно до якого НАСК "Оранта" було застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу Suzuki RRF 900, д.р.н. НОМЕР_1, за договором обов'язкового страхування цивільно-правовової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 05 березня 2008 року №ВА 3660579. ( а.с.68)

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що водієм мотоцикла ОСОБА_7 порушені п.п.12.3., 12.4. ПДР, водієм велосипеда ОСОБА_5 п.п.6.8.,10.1. ПДР, тобто даними сторонами недотримані встановлені правила дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, при цьому ОСОБА_5, як непрацездатна особа похилого віку (67 років) станом на час дорожньо-транспортної пригоди, під час керування велосипедом знехтував правилами безпеки руху, що є його грубою необережністю. За таких обставин відповідач ОСОБА_7, як власник і водій мотоцикла, є особою, яка відповідно до ст.ст.1167, 1187 ЦК України зобов'язана відшкодувати моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Враховуючи грубу необережність водія ОСОБА_5, розмір відшкодування згідно ст.1193 ЦК України має бути зменшеним.

При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував особу позивача, його 67-річний вік станом на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, статус пенсіонера з 12 лютого 2013 року, недотримання ним встановлених правил дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, отримання ним тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії легких та середньої тяжкості, тривалість лікування, фізичний біль та страждання у зв'язку з ушкодженням здоров'я, рівень втрати нормальних життєвих зв'язків та необхідність додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг душевних страждань, характер немайнових втрат, тривалості порушення його прав, погіршення стану здоров'я, ухилення відповідача ОСОБА_7 від добровільної компенсації завданої шкоди, а тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважав необхідним та обґрунтованим розмір відшкодування у сумі 20000 грн. Загальний порядок здійснення страхового відшкодування на території України визначений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, відповідно до п.22.3. ст.22 даного Закону, потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.п.1, 2 ч.2 ст.23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст.23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше 5 відсотків ліміту, визначеного у п.9.3. ст.9 даного Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Докази на підтвердження виплати страхового відшкодування станом на час розгляду справи відсутні.

Із врахуванням викладеного на користь позивача суд першої інстанції стягнув: із ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" моральну шкоду у розмірі 2550 грн. (51000 грн./100%*5%=2550 грн.), із ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 17450 грн. (20000 грн.-2550 грн.=17450 грн.).

Такий висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечать нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги щодо невірного визначення судом першої інстанції розміру моральної шкоди, який не відповідає розміру моральних страждань, яких ОСОБА_5 зазнав в ході кримінального провадження, яке проводилось на протязі шести років, оскільки суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав покладення на ОСОБА_7 та ПАТ « НАК « Оранта» обов'язку відшкодувати позивачу моральну шкоду виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначивши вірно розмір відшкодування.

Посилання позивача на тривале спричинення моральної шкоди органами досудового розслідування, із врахуванням предмету та підстав позову, вірно не взято судом першої інстанції до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність органу досудового розслідування. прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: