Ухвала суду № 55688644, 10.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/816/16

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2015 року,

встановила:

У червні 2015 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 23.04.2011 року в м. Одесі на вул. Катерининська, ОСОБА_2, при керуванні автомобілем «Toyota Camry» д.н. НОМЕР_1, було скоєно зіткнення з автомобілем «Opel Vectra» д.н. НОМЕР_2, що на момент ДТП належав ОСОБА_4

Вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2012 року.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Opel Vectra» д.н. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 72/2011 від 23 травня 2011 року, складеного ФОП ОСОБА_5, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Opel Vectra» становить 40429,67 грн.

Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі.

На дату скоєння цієї пригоди відповідач мав в наявності чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3056082 від 02 листопада 2010 року, тип № 3. Тип № 3 договору свідчить про те, що цивільно-правова відповідальність застрахована тільки тих осіб, які зазначені в договорі страхування.

В договорі № АА/3056082 від 02 листопада 2010 року, відповідач ОСОБА_2 зазначена не була, що свідчить про те, що на момент ДТП 23 квітня 2011 року цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами застрахована не була.

Відповідно до п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок кошті в фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст. 22 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Потерпілий - ОСОБА_4 з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою.

У зв'язку з настанням події, передбаченої пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 33691,39 грн.

Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок з відшкодування шкоди з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

МТСБУ відповідно до Закону здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тому, відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після проведення виплати на користь ОСОБА_4 у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_2

На підставі наведеного, позивач просив стягнути з відповідача в порядку регресу 33691,39 грн. - витрат пов'язаних з регламентною виплатою, вирішити питання судових витрат.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2015 року позовні вимоги МТСБУ було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь МТСБУ в порядку регресу 33691,39 грн. Вирішено питання судових витрат.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 23.04.2011 року в м. Одесі на вул. Катерининська, ОСОБА_2, при керуванні автомобілем «Toyota Camry» д.н. НОМЕР_1, було скоєно зіткнення з автомобілем «Opel Vectra» д.н. НОМЕР_2, що на момент ДТП належав ОСОБА_4

Вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2012 року.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Opel Vectra» д.н. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_4

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 72/2011 від 23 травня 2011 року, складеного ФОП ОСОБА_5, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Opel Vectra» становить 40429,67 грн.

Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі.

На дату скоєння цієї пригоди відповідач мав в наявності чинний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3056082 від 02 листопада 2010 року, тип № 3. Тип № 3 договору свідчить про те, що цивільно-правова відповідальність застрахована тільки тих осіб, які зазначені в договорі страхування.

В договорі № АА/3056082 від 02 листопада 2010 року, відповідач ОСОБА_2 зазначена не була, що свідчить про те, що на момент ДТП 23 квітня 2011 року цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами застрахована не була.

Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Відповідно до п.п. «а» п. 41.1. ст. 41 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок кошті в фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст. 22 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Потерпілий - ОСОБА_4 з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою.

У зв'язку з настанням події, передбаченої пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 33691,39 грн.

Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок з відшкодування шкоди з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Тому, відповідно до ст. 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після проведення виплати на користь ОСОБА_4 у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_2

Отже, МТСБУ відповідно до Закону здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За таких обставин, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову МТСБУ. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Посилання апеляційної скарги на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення до суду, а саме платіжне доручення № 1/1-16850 датовано 08 червня 2012 року, до суду позивач звернувся 10 червня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки встановлено, що фактична виплата була проведена МТСБУ 12 червня 2012 року, про що зазначено у платіжному дорученні (а.с.16), тому право позивача на звернення до суду виникло з дня фактичного переказу грошевих коштів, тобто з 12 червня 2012 року. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Н.В.Ісаєва

О.С.Комлева