Вирок № 55687568, 11.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 477/1789/15-к 11.02.2016 11.02.2016

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

Головуючого судді: Рудяка А.В.,

Суддів: Погорєлової Г.М., Гулого В.П.,

за участю секретарів: Георгиці Г.В., Демянюк І.А., Кельїної А.Г,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції матеріали кримінального провадження № 12015150310000110 за апеляційними скаргами заступника прокурора Снігурівського району Миколаївської області Корженко С.О. та захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24.09.2015 року відносно

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Веселе Березнегуватого району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого: АДРЕСА_1, фактично проживаючого: АДРЕСА_2, судимого 23.06.2009 року Великоолександрівським районним судом Херсонської області за ст.186 ч.2 КК України до позбавлення волі на строк 5 років

01.04.2014 року звільненого за відбуттям покарання,

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.187 ч.3, ст.185 ч.2 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор: Корженко С.О., Лук'янова Г.О.,

обвинувачений: ОСОБА_3,

захисник: ОСОБА_2,

педагог: ОСОБА_4,

Провадження №11-кп/784/25/16 Головуючий суду 1 інстанції: Полішко В.В.

Категорія: ст.187 ч.3, ст.185 ч.2 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Рудяк А.В.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг.

Захисник ОСОБА_2, не оспорюючи вирок в частині визнання ОСОБА_3 невинуватим і виправдання за обвинуваченням у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_7, кваліфікованої за ст.185 ч.2 КК України, просить вирок змінити в частини оцінки його дій щодо нападу на потерпілого ОСОБА_8, перекваліфікувавши їх з ст.187 ч.3 КК України на ст.125 ч.2 КК України.

Прокурор, не оспорюючи вирок суду в частині визнання винуватим ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8, поєднаного з проникненням у житло останнього, не погоджується з виправданням ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні крадіжки майна потерпілого ОСОБА_7, кваліфікованої за ст.185 ч.2 КК України.

Просить, скасувати вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_3 винним і у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки і, вважаючи його засудженим за ст.187 ч.3 КК України до позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією майна.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.3 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, що належить на праві власності обвинуваченому.

Цим же вироком, ОСОБА_3 визнаний невинуватим та виправданий за ст.185 ч.2 КК України за відсутністю в діянні складу злочину.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь:

- фінансового відділу Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області, витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого в сумі 2683 грн. 77 коп.

- держави в особі НДЕКЦ при УМВС України у Миколаївській області витрати на залучення експерта у сумі 10 401 грн. 30 коп.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

За змістом апеляційної скарги захисник ОСОБА_2 вважає, що в діях ОСОБА_3 відносно потерпілого ОСОБА_8 відсутній склад злочину, передбаченого ст.187 ч.3 КК України, оскільки не доведена наявність в ОСОБА_3 під час нападу мети заволодіння чужим майном.

Зазначає, що ОСОБА_3 прийшов до потерпілого ОСОБА_8 за грошима його родича ОСОБА_9 на прохання останнього. Вважає завідомо неправдивими показання свідка ОСОБА_9, якій в суді не підтвердив зазначені обставини.

Вважає, що потерпілий ОСОБА_8 в суді не підтвердив висловлювання ОСОБА_3 вимог передачі грошей під час нападу.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_3 нарешті не заволодів грошима та будь-яким іншим майном потерпілого ОСОБА_10

Вважає, що покладені в обґрунтування вироку протокол огляду місця подій, висновки трасологічної і молекулярно-генетичної експертиз також не доводять мети ОСОБА_3 на заволодіння чужим майном.

За такого, просить перекваліфікувати дії ОСОБА_3 щодо потерпілого ОСОБА_8 з ст.187 ч.3 на ст.125 ч.2 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що висновок суду про невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки майна потерпілого ОСОБА_7 не відповідає фактичним обставинам провадження.

Вважає безпідставним посилання суду на показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13, які покладені в обґрунтування виправдання, оскільки вони є зацікавленими особами. Зокрема, ОСОБА_11 - є співмешканкою обвинуваченого і проживає з ним разом з своїм малолітнім сином ОСОБА_12, а ОСОБА_13 - є сестрою ОСОБА_3

Крім того, вважає їх показання суперечливими в частині обставин заволодіння і якостей викраденого майна.

Не погоджується з критичною оцінкою суду показань свідка ОСОБА_14 Зазначає, що свідок ОСОБА_14 заперечив наявність будь-яких боргових зобов'язань та добровільну передачу обвинуваченому ОСОБА_3 зазначеного майна в оплату боргу. Вважає, що такі показання ОСОБА_14 узгоджуються з іншими доказами і доводять вину ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки чужого майна, повторно.

Крім того, зазначає, що суд взагалі не дослідив та не дав оцінки факту викрадення ОСОБА_3 з будівлі ОСОБА_14 супутникової антени, яку приховав на даху господарської будівлі за своїм місцям проживання.

Посилаючись на те, що фактичні обставини кримінального провадження досліджені не повністю, просить на підставі ст.404 ч.3 КПК України повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження за цим епізодом обвинувачення: допитати обвинуваченого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та дослідити письмові докази - заяву ОСОБА_7 від 12.02.2015, протокол огляду місця події від 12.02.2015 та фототаблицю до нього, заяву ОСОБА_15 від 12.02.2015 про добровільну видачу працівникам міліції ТV-тюнера до супутникової антени, супутникової антени та набору різців, протокол огляду від 12.02.2015 добровільно виданих ОСОБА_15 предметів, висновків товарознавчих експертиз №54 від 19.03.2015 року та №151 від 17.06.2015 року.

Крім того, прокурором подані заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, в яких він наводить свої міркування щодо спростування наведених нею доводів.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

10.05.2015 року у вечірній час ОСОБА_3 вирішив вчинити напад на особу похилого віку - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5, з метою заволодіння грошовими коштами останнього. З цією метою, близько 21 год. 20 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прийшов до домоволодіння потерпілого ОСОБА_8 по АДРЕСА_3. При цьому ОСОБА_3, з метою запобігання його ідентифікації за слідами рук, заздалегідь взяв із собою рукавички сірого кольору зі стразами. Прибувши до вказаного домоволодіння, ОСОБА_3 перелізши через огорожу, потрапив на територію вказаного домоволодіння. Упевнившись у тому, що потерпілий ОСОБА_8 перебуває у житловому будинку, ОСОБА_3, постукав у вікно і, дочекавшись поки потерпілий відчинить вхідні двері, наніс йому удар кулаком в обличчя від якого потерпілий ОСОБА_8 впав на підлогу. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 зайшов у приміщення будинку, де, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, почав вимагати у потерпілого передати йому грошові кошти. Потім ОСОБА_3 вийшов із потерпілим на подвір'я, звідки потерпілий зміг втекти до сусіднього домоволодіння, а ОСОБА_3 повернувся в будинок потерпілого, де провів пошук грошових коштів. Однак, самостійно їх знайти не зміг, після чого, побоюючись бути виявленим на місці вчинення злочину особами, яких міг покликати на допомогу потерпілий, залишив територію домоволодіння ОСОБА_16

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3, потерпілому ОСОБА_8 спричинені черепно-мозкова травма, струс головного мозку, синці навколо очей, підвивих кришталика лівого ока, які згідно висновку судово-медичної експертизи №85 від 10.06.2015 року є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім цього, ОСОБА_3 визнаний судом невинуватим і виправданий у вчиненні дій кваліфікованих органами досудового розслідування за ч.2 ст.185 КК України, які полягали у тому, що він на початку лютого 2015 року, у вечірній час, під час перебування в будинку ОСОБА_7, розташованому по АДРЕСА_4, в якому останній проживає разом з батьком ОСОБА_14 вирішив таємно викрасти чуже майно. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3, діючи повторно, таємно викрав із тумби, яка знаходилась у кімнаті будинку, належні ОСОБА_7 тюнер марки «Digital Satellite Receiver 4100с», вартістю 360 грн., набір різців по дереву в кількості 19 шт., вартістю 10 грн. за кожен на загальну суму 190 грн., а також зі стіни житлового будинку шляхом демонтажу викрав супутникову антену вартістю 300 грн. Викрадене майно привласнив собі та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 850 грн.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів Корженко С.О. та захисника ОСОБА_2 на підтримку своїх апеляційних скарг, думку обвинуваченого ОСОБА_3, який просив задовольнити апеляційну скаргу свого захисника та змінити вирок, вивчивши матеріали кримінального провадження, повторно за клопотанням прокурора в порядку ч.3 ст.404 КПК України дослідивши обставини кримінального провадження за епізодом обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_7, обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд прийшов до таких висновків.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8 з метою заволодіння його майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаного з проникненням в житло за наведених у вироку обставин підтверджуються дослідженими в суді доказами.

Як вбачається з апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 апелянт, не оскаржуючи факт побиття ОСОБА_3 потерпілого ОСОБА_10 за наведених у вироку обставин, спосіб і механізм нанесення, локалізацію і тяжкість тілесних ушкоджень, оспорює лише юридичну кваліфікацію вчиненого злочину, пославшись на відсутність доказів умислу ОСОБА_3 на заволодіння грошима потерпілого, і вважає, що інкриміновані дії мають кваліфікуватися за ст.125 ч.2 КК України.

Мотивує показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що прийшов до потерпілого ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_9 з метою забрати гроші останнього, які той залишив на зберігання.

Проте, така позиція апелянта ОСОБА_2 є безпідставною і такою, що суперечить матеріалам кримінального провадження, які в повному обсязі досліджені судом та їм надана належна юридична оцінка.

Так, з показань обвинуваченого ОСОБА_3 (зафіксованих за допомогою технічних засобів) вбачається, що підтвердивши в цілому фактичні обставини інкримінованих дій, зокрема й вимогу передачі грошей, показав, що увечері 10.05.2015 року прийшов до домоволодіння потерпілого ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_9 з метою забрати гроші останнього, які той залишив в ОСОБА_8 на зберігання. В подальшому, захищаючись, наніс удар в обличчя ОСОБА_8, оскільки той, почувши про гроші ОСОБА_9, став виштовхувати його з будинку.

Такі показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо місця, часу, а також механізму спричинення та локалізації тілесних ушкоджень узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_8 та іншими доказами, дослідженими в суді. Тому в цій частині суд 1 інстанції обґрунтовано визнав їх достовірними і послідовними та поклав в обґрунтування обвинувального вироку.

Щодо стосується позиції обвинуваченого ОСОБА_3 про відсутність в нього умислу на заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_8, то вона спростовується дослідженими судом 1 інстанції доказами.

Так, з показань в суді потерпілого ОСОБА_8 (які містяться на технічному носії) вбачається, що у вечері одного з днів травня 2015 року у вікно його дома постукав ОСОБА_3, якого впізнав за голосом. Відчинивши двері, побачив ОСОБА_3, якій одразу вдарив його кулаком в обличчя. Коли отямився, ОСОБА_3 став вимагати гроші. Потім, вийшовши разом з ОСОБА_3 на подвір'я, втік до сусідів, а ОСОБА_3 пішов в його хату. Крім того, з показань потерпілого ОСОБА_8 вбачається, що він не зберігав в себе грошей свого племінника - ОСОБА_9 і жодної просьби про передачу ОСОБА_3 грошей ОСОБА_9 не висловлював.

Деякі неточності та розбіжності в показаннях потерпілого ОСОБА_8 в судовому засіданні, про які зазначає апелянт ОСОБА_2, є неістотними і не змінюють суті його показань про вчинення ОСОБА_3 розбійного нападу на потерпілого за описаних у вироку обставин.

Зазначене лише свідчить про те, що потерпілий ОСОБА_8, будучи особою похилого віку (1932 р.н.) і перебуваючи у стресовому стані від раптових дій ОСОБА_3, міг упустити деякі деталі подій. Проте, всі істотні обставини злочину, вчиненого ОСОБА_3, він підтвердив в судовому засіданні, навіть з огляду на вік та значний (для його віку) період часу з моменту вчинення щодо нього протиправних дій до дня допиту в суді.

Відмова потерпілого ОСОБА_8 від претензій під час розгляду справи в суді не свідчить про зміну його показань по суті інкримінованих ОСОБА_3 дій, а свідчить лише про відсутність цивільного позову до останнього.

Такі показання потерпілого ОСОБА_8 про намір обвинуваченого ОСОБА_3 заволодіти належними саме йому грошима, узгоджуються з іншими доказами, дослідженими в суді. Тому суд 1 інстанції обґрунтовано визнав їх достовірними і послідовними та поклав в обґрунтування обвинувального вироку.

З показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що 10 травня 2015 року близько 22 години, коли він перебував в домі своєї матері, прийшов сусід ОСОБА_8, якій був босий і закривавленим обличчям та повідомив, що на нього напали та вимагали гроші.

З показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що він не просив обвинуваченого ОСОБА_3 витребувати гроші в свого родича - потерпілого ОСОБА_8, оскільки його грошей в останнього на зберіганні не було. ОСОБА_8 того вечора не телефонував.

Такі показання свідка ОСОБА_9 спростовують доводи апелянта про те, що вимоги обвинуваченого ОСОБА_3 до потерпілого ОСОБА_8 про передачу йому грошей були спрямовані на виконання вимог ОСОБА_9, які обвинувачений вважав законними.

Є безпідставними твердження апелянта про завідому неправдивість таких показань свідка ОСОБА_9, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах провадження. Жодних доводів на обґрунтування цього твердження апелянтом не наведено.

З протоколу прийняття заяви про вчинення злочину вбачається, що ОСОБА_8 зробив заяву про вчинення 10.05.2015 року близько 21 год. нападу на нього з метою заволодіння його майном, поєднаний з фізичним насильством, з проникненням в його житло по АДРЕСА_3 (121-122).

З дослідженого судом висновку судово-медичного експерта №85 від 11 травня 2015 року вбачається, що в ОСОБА_8 виявлені черепно-мозкова травма в виді струсу головного мозку, сінці навколо очей, підвивих кришталика лівого ока - легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я. Крім того, з змісту зазначеного висновку вбачається, що травма отримана 10.05.2015 року, близько 22 год. був побитий, втрачав свідомість (а.п.148-149).

З протоколу огляду місця подій від 10.05.2015 року та фототаблиць до нього вбачається, що у домоволодінні потерпілого ОСОБА_8 (по АДРЕСА_3) порушений звичайний порядок речей - розкидана постіль, відкриті дверцята шафок, розкидані речи. Крім того, з зазначеного протоколу вбачається, що на підлозі в спальній кімнаті: біля шафи і вікна, а також в залі біля серванту виявлені та вилучені по 2 відбитки слідів взуття. Також в залі виявлені і вилучені сліди тертя з шафи-серванту і дзеркала-трельяжу і змиви речовини бурого кольору (т.1 а.п.124-132).

З протоколу огляду предмету з фото таблицями вбачається, що оглянуті добровільно видані речі ОСОБА_3: спортивна кофта синього та сірого кольору з плямами червоно-бурого кольору, рукавички жіночі з плямами червоно-бурого кольору та кросівки «Адідас» (а.п.138-141).

З висновку судово-трасологичної експертизи (акт №78 від 11.05.2015 року) вбачається, що вилучений під час огляду місця події в домоволодінні ОСОБА_8 слід низу підошви взуття розміром 55х75 придатний для встановлення групової належності взуття, яким він залишений. Зазначений слід залишений взуттям, аналогічним за формою, розташуванням, розмірними характеристиками елементів малюнку підметок підошви, що і на кросівках ОСОБА_3

Зміст зазначеного висновку експерта щодо збігу ознак слідів взуття, вилучених при огляді житла потерпілого з взуттям ОСОБА_3, разом з вищевказаними протоколами огляду та показаннями потерпілого ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_3 після вчинення нападу на нього пішов до його хати, свідчать про те, що саме ОСОБА_3 проник в житло потерпілого за наведених у вироку обставин.

Таким чином, є вірним висновок суду 1 інстанції про те, що порушення звичайного порядку речей у житлі потерпілого ОСОБА_8, виявлення та вилучення з підлоги у всіх кімнатах його житла слідів взуття, які є аналогічними взуттю обвинуваченого ОСОБА_3, в сукупності з показаннями потерпілого ОСОБА_8 про вчинення ОСОБА_3 розбійного нападу на нього з метою заволодіння його майном, свідка ОСОБА_9 про те, що не доручав ОСОБА_3 вимагати свої гроші в потерпілого - свідчать про наявність умислу в ОСОБА_3 на заволодіння грошовими коштами саме потерпілого ОСОБА_8 і спростовують твердження апелянта в цій частині.

Твердження апелянта ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 не заволодів грошима та будь-яким іншим майном потерпілого ОСОБА_10 не спростовує зазначеного висновку суду з огляду на те, що розбій вважається закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги матеріального характеру, поєднаної з застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я, або погрозою застосування такого насильства.

Судом 1 інстанції досліджені й інші наведені у вироку докази винуватості ОСОБА_3 у вчиненні нападу на потерпілого ОСОБА_8, зокрема, висновки молекулярно-генетичних експертиз №№555, 556 від 03.07.2015 року і №557 від 06.07.2015 року, які апелянтом ОСОБА_2 не оспорюються.

Апеляційний суд вважає, що всі наведені вище докази вірно оцінені судом 1 інстанції за правилами ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності і взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку в частині визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим в розбійному нападі на ОСОБА_8 за наведених у вироку обставин.

Його дії в цій частині вірно кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України.

Покарання за цей злочин призначено з дотриманням вимог ст.ст.65-67 КК України.

За таких обставин, апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а вирок суду в цій частині - не підлягає зміні.

Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у тому, що на початку лютого 2015 року, у вечірній час, під час перебування в будинку ОСОБА_7, розташованому по АДРЕСА_4, в якому останній проживає разом з батьком ОСОБА_14, вирішив таємно викрасти чуже майно. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_3, діючи повторно, таємно викрав із тумби, яка знаходилась у кімнаті будинку, належні ОСОБА_7 тюнер марки «Digital Satellite Receiver 4100с», вартістю 360 грн. та набір різців по дереву в кількості 19 шт., вартістю 10 грн. за кожен на загальну суму 190 грн., а також зі стіни житлового будинку шляхом демонтажу викрав супутникову антену вартістю 300 грн. Викрадене майно привласнив собі та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 850 грн.

Вказані дії ОСОБА_3 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_3 за цим обвинуваченням, суд дійшов висновку про відсутність складу кримінального правопорушення. Зазначив про відсутність доказів таємного викрадення ОСОБА_3 майна потерпілого ОСОБА_7, пославшись на показання обвинуваченого і свідків про добровільність передачі ОСОБА_3 свідком ОСОБА_14 майна, у викраденні якого його звинувачують.

Проте, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з наступного.

Так, обвинувачений ОСОБА_3, будучи допитаним в суді першої і апеляційної інстанції підтвердив факт заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7, заперечуючи протиправність дій. Зокрема, показав, що будучи у дружніх стосунках з ОСОБА_7 та його батьком ОСОБА_14, з якими проживав по сусідству, знав, що ОСОБА_7 грубо поводився зі своїм батьком ОСОБА_14, оскільки останній зловживав спиртними напоями. Одного разу, побачивши ОСОБА_14 побитого. Забрав його жити у свою сім'ю. Оскільки у ОСОБА_14 був брудний одяг, дав йому свій, а одяг ОСОБА_14 спалив. Через декілька днів дав йому свою нову куртку, але повідомив, що за неї необхідно буде заплатити 600 грн., на що той погодився, оскільки має пенсію значного розміру. Після того, як ОСОБА_14 через декілька днів повернутися жити до сина, став періодично нагадував йому про борг, але той відповідав, що не має коштів.

На початку лютого 2015 року разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_11, її сином ОСОБА_12 та сестрою ОСОБА_13 пішли до ОСОБА_14 у гості. Будинок було відімкнутий від електромережі за борги. У кімнаті на підлозі на лахмітті лежав ОСОБА_14 Поруч стояла пляшка горілки та горіла свічка. Виявилось, що його сина немає вдома. ОСОБА_14 запропонував випити горілки, але він відмовився та пив пиво, яке приніс із собою. Під час розмови нагадав ОСОБА_14 про борг, на що той запропонував йому забрати ТV-тюнер та різці по дереву. Погодився, взяв ці речі. Після чого, вони пішли додому. Через декілька днів знову зайшов до ОСОБА_14 і за його пропозицією в рахунок боргу зняв з даху ще й супутникову антену.

Такі показання обвинуваченого ОСОБА_3 щодо часу і місця заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13, допитаних в суді. Однак, твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не викрадав в ОСОБА_7 належного їм майна, спростовується сукупністю досліджених в суді доказів, які узгоджуються між собою і дають підстави для визнання його винуватим в крадіжки майна.

Так, свідок ОСОБА_14, будучи допитаним в суді першої та апеляційної інстанції, показав, що проживає разом з сином - ОСОБА_7 по АДРЕСА_4 по сусідству з ОСОБА_3 і його співмешканкою ОСОБА_11 з якими підтримували дружні стосунки. Підтвердив, що за пропозицією ОСОБА_3 погодився деякий час пожити у сім'ї ОСОБА_3, оскільки син (ОСОБА_7.) після смерті дружини став зловживати алкогольними напоями та деякий час погано до нього ставився. Перебуваючи в ОСОБА_3 отримав від нього безоплатно носильні речі та куртку. Його ж речи ОСОБА_3 спалив. Зазначив, що не взяв би речи ОСОБА_3, якщо б знав, що за них необхідно сплатити гроші і не погодився б на знищення своїх речей. Через деякий час повернувся жити додому, оскільки син вибачився за свою поведінку. Через деякий час ОСОБА_3 став вимагати в нього 600 грн. за куртку. Але він йому відмовив, оскільки про це не домовлялися. Запропонував повернути речі ОСОБА_3 Проте, ОСОБА_3 відмовився і заявив, що йому потрібні лише гроші. Одного дня, коли сина не було вдома, прийшов ОСОБА_3 з співмешканкою ОСОБА_11, її сином та сестрою - ОСОБА_13 ОСОБА_7 випивати. Він сп'янів і заснув. Не пам'ятає, коли ОСОБА_3 з сім'єю пішов від нього. Через декілька днів повернувся син - ОСОБА_7 та помітивши зникнення TV - тюнера і супутникової антени, звернувся до міліції з заявою про крадіжку.

Зазначені показання свідка ОСОБА_14 спростовують висновок суду про те, що він передав ОСОБА_3 це майно добровільно у забезпечення боргу, який нібито виник після передачі куртки ОСОБА_3

Крім того, є безпідставним висновок суду 1 інстанції про завідому неправдивість показань свідка ОСОБА_14, яка обумовлена побоюванням реакції сина щодо добровільної передачі його майна ОСОБА_3, оскільки він не ґрунтується на матеріалах провадження. Зокрема, сам свідок ОСОБА_14 в суді заперечивши зазначену обставину, показав, що підтримує добрі стосунки з сином.

Показання свідка ОСОБА_14 щодо обставин злочину, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3, зокрема, вчинення останнім крадіжки майна в час, коли він спав, узгоджуються з іншими доказами, дослідженими в суді.

Як вбачається з заяви ОСОБА_7 до Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївської області від 12.02.2015 року він просить вжити заходів до невстановлених осіб, які в період з 6 по 12 лютого 2015 року викрали в нього TV - тюнер (Digital 4100 C), супутникову антену, різці, ковдру, куючи від будинку загальною вартістю 1500 грн. (а.п.85).

З протоколу огляду місця події з фото таблицею від 12.02.2015 року - домоволодіння по АДРЕСА_4 (місця проживання потерпілого ОСОБА_7.) вбачається, що на стіні будинку є металеве кріплення (а.п.88-89).

З протоколу огляду місця подій від 12.02.2015 року - домоволодіння АДРЕСА_5 (місця проживання свідка ОСОБА_11.) вбачається, що посередині двору, 2 м. від вхідних дверей знаходиться світло-зелений пакет BMW, в якому знаходиться TV - тюнер Digital Satellite Receiver 4100 C, кабель з штекерами. Біля пакету у сумці знаходяться різці по дереву з пластиковими ручками, а поруч - супутникова антена (а.п.90-91).

З дослідженої в апеляційному суді заяви ОСОБА_11 від 12.02.2015 року вбачається, що зазначені предмети вона видала добровільно, вказавши про їх викрадення її чоловіком (ОСОБА_3.) у ОСОБА_7 (а.п.93)

В апеляційному суді свідок ОСОБА_11 підтвердила обставини, викладені в заяві. Її твердження про помилкове зазначення в заяві через правову необізнаність про викрадення майна ОСОБА_3 є голослівним з огляду на її неодноразові судимості, в тому числі за шахрайство.

Враховуючи відповідно до вимог ст.96 КПК України вказану репутацію свідка, яка підтверджує її нечесність, апеляційний суд вважає недостовірними показання свідка ОСОБА_11 в суді про добровільну передачу майна ОСОБА_14 обвинуваченому ОСОБА_3 Крім того, будучи співмешканкою ОСОБА_3 вона є заінтересованою особою у вирішенні справи.

Що стосується показань свідка ОСОБА_11 про обставини нібито виникнення боргу ОСОБА_14 за куртку, то в апеляційному суді вона показала, що не є очевидцем передачі ОСОБА_3 куртки ОСОБА_14 і знає про грошові зобов'язання ОСОБА_14 з слів ОСОБА_3

Підлягають критичній оцінці й показання в суді 1 інстанції свідка ОСОБА_13, оскільки вона є сестрою обвинуваченого ОСОБА_3 і про обставини його відносин з ОСОБА_14 знає лише з слів брата.

Щодо показань малолітнього свідка ОСОБА_12 то в апеляційному суді він показав, що йому взагалі не відомі обставини виникнення майнових претензій ОСОБА_18 до ОСОБА_14 Що стосується обставин заволодіння ОСОБА_3 TV-тюнером і різцями, то безпосередньо їхньої розмови він не чув.

Наведені вище докази, в тому числі безпосередньо досліджені судом апеляційної інстанції в порядку ч.3 ст.404 КПК України, є достатніми для визнання доведеним обвинувачення ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за викладених в обвинувальному акті обставин.

Таким чином, ОСОБА_3 на початку лютого 2015 року, у вечірній час, під час перебування в будинку ОСОБА_7, розташованому по АДРЕСА_4, в якому останній проживає разом з батьком ОСОБА_14, вирішив таємно викрасти чуже майно. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_3, діючи повторно, таємно викрав із тумби, яка знаходилась у кімнаті будинку, належні ОСОБА_7 тюнер марки «Digital Satellite Receiver 4100с», вартістю 360 грн. та набір різців по дереву в кількості 19 шт., вартістю 10 грн. за кожен на загальну суму 190 грн., а також зі стіни житлового будинку шляхом демонтажу викрав супутникову антену вартістю 300 грн. Викрадене майно привласнив собі та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 850 грн.

З урахуванням наведеного вище суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність виправдання ОСОБА_3 в цій частині обвинувачення.

Через невідповідність висновків суду 1 інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, вирок в частині виправдування ОСОБА_3 підлягає скасуванню на підставі ст.409 ч.1 п.2 КПК України, з ухваленням свого вироку судом апеляційної інстанції на підставі ст. 420 ч.1 п.3 КПК України.

При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України апеляційний суд враховує вчинення ним злочину середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, одружений, має малолітню дитину, його стан здоров'я: знаходиться на лікуванні в дільниці СИЗО Снігурівської ВК №5 з діагнозом «вперше діагностований туберкульоз верхньої частки лівої легені (вогнищевий)», перебуває на обліку в лікаря-психіатра з діагнозом «легка розумова відсталість», а також Миколаївському обласному наркологічному диспансері з діагнозом «синдром залежності від алкоголю».

Є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи, що обсяг обвинувачення ОСОБА_3 збільшено злочином, якій є менш тяжким, ніж той, в якому його визнано винним судом 1 інстанції, покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч.1 КК України необхідно визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а не шляхом часткового складання призначених покарань, як просить прокурор.

В зв'язку з цим апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст.72 ч.5 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року, який набув законної сили 24.12.2015 року, підлягає зарахуванню у строк позбавлення волі попереднє ув'язнення обвинуваченого у період з 11.05.2015 року по 11.02.2016 року (включно), що становить 9 місяців, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі, що становить 1 рік 6 місяців.

Керуючись ст.ст.404 ч.3, 405, 407, 409, 420, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Снігурівського району Миколаївської області ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24.09.2015 року відносно ОСОБА_3 в частині виправдання за ст.185 ч.2 КК України за обвинуваченням у таємному викраденні майна ОСОБА_7 - скасувати.

Ухвалити в цій частині свій вирок.

Визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, за якою призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Вважати обвинуваченого ОСОБА_3 засудженим за ст.187 ч.3 КК України до позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 11 травня 2015 року.

На підставі ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року, який набув законної сили 24.12.2015 року) зарахувати у строк позбавлення волі попереднє ув'язнення ОСОБА_3 у період з 11.05.2015 року по 11.02.2016 року (включно), що становить 9 місяців, з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі, що становить 1 рік 6 місяців.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Копія вироку суду апеляційної інстанції підлягає врученню засудженим та прокурору негайно після його проголошення. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а тим, що не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий:

Судді: