Ухвала суду № 55687446, 09.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/564/14-ц 09.02.2016 09.02.2016 09.02.2016

Провадження №22-ц/784/301/16

Справа № 470/564/14-ц Головуючий першої інстанції: Міщенко Г.В.

Провадження № 22-ц/784/301/16 Суддя-доповідач Апеляційного суду: Коломієць В.В.

Категорія 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Довжук Т.С., Шолох З.Л.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 29 листопада 2007 року укладено кредитний договір № 014/08-112/72734, за яким відповідачці надано кредит в розмірі 728 545 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,95 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строком до 29 листопада 2017 року.

21 квітня 2009 року до даного кредитного договору укладено додаткову угоду №1, якою тимчасово зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором, у зв'язку з чим графік погашення було викладено у новій редакції.

Як вказав позивач, відповідачка припинила виконувати свої грошові зобов'язання, у зв'язку з чим Банк згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК набув право на дострокове стягнення всієї суми кредиту, в зв'язку з чим її заборгованість перед банком станом на 07 травня 2014 року складає 781 049 грн. 92 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 666712грн. 57коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 40529грн. 82коп.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 73807грн. 53коп.

Посилаючись на викладене, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просило стягнути з ОСОБА_2 вказану суму кредитної заборгованості, а також відшкодування витрат на сплату судового збору.

Заочним рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2014 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено у повному обсязі. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішення в зв'язку з тим, що суд не перевірив наявність та розмір її заборгованості перед позивачем на час ухвалення рішення, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Зо змістом ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати належних йому процентів.

Судом встановлено та підтверджуються матеріалами справи, що 29 листопада 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/08-112/72734, за яким відповідачці надано кредит в розмірі 728 545 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,95 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення до 29 листопада 2017 року (а.с. 16-28).

21 квітня 2009 року до даного кредитного договору сторонами укладено додаткову угоду №1, якою тимчасово на період з 21 квітня 2009 року по 21 квітня 2010 року зменшено розмір щомісячного платежу за кредитним договором, у зв'язку з чим було змінено первісний Графік погашення кредитної заборгованості (а.с. 29-30).

ОСОБА_2 обов'язки по погашенню кредиту та процентів виконувала неналежним чином в зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 6.5. укладеного сторонами кредитного договору 21 травня 2014 року Банком була направлена відповідачці вимога про дострокове повернення кредиту (а.с. 31), проте вона не була виконана ОСОБА_2

За таких обставин, з огляду на вимоги ст.ст. 526, 549, 550, 611, 1050 і 1054 ЦК України суд правильно встановив обґрунтованість вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо дострокового стягнення з відповідачки на користь позивача частини позики, що залишалася, та процентів, а також пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором .

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_2, суд виходив з розміру її заборгованості станом на 07 травня 2014 року, а саме, заборгованості за кредитом - 666 712грн. 57коп., у тому числі прострочена - 5 977грн. 75коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 40 529грн. 82коп., у тому числі прострочена - 35 318грн. 82коп.

При цьому судом не була перевірена наявність та розмір боргу відповідачки станом на час ухвалення рішення у справі. Між тим, як вбачається з наданих Банком виписок про рух коштів по рахунку ОСОБА_2 та розрахунку іі кредитної заборгованості станом на 24 червня 2014 року, остання мала заборгованість за кредитом - 665 418грн. 30коп., у тому числі прострочена - 7 655грн.47коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 40372грн. 78коп., у тому числі прострочена - 38 248грн. 00коп

Крім того, при вирішенні питання про стягнення неустойки слід врахувати наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Конституційний Суд України у рішенні від 7 липня 2013 р. по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 липня 1996 р. дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Крім того, вимога про нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 33, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача а джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.

Такий висновок Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Резолюції Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 р. № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Тому Конституційний Суд України зазначив, що захист цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що протягом усього часу існування між сторонами кредитних правовідносин ОСОБА_2 не припиняла сплачувати заборгованість за договором кредиту, хоча і погашала її із порушенням встановлених договором строків і розміру.

Враховуючи викладене, а також те, що розмір нарахованої позивачем на підставі умов кредитного договору (пункт 10.1.) пені є надмірно великий порівняно з розміром простроченої заборгованості за кредитом і процентами за його користування, колегія суддів вважає, що існують передбачені ч. 3 ст. 551 ЦК України підстави для зменшення загального розміру пені, що підлягає стягненню з відповідачки, до 45 000грн.00коп.

Отже, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/72734 від 29 листопада 2007 року станом на 24 червня 2014 року в загальній сумі 750 791грн.08коп., з яких: заборгованість за кредитом - 665 418грн. 30коп., у тому числі прострочена - 7 655грн.47коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 40 372грн. 78коп., у тому числі прострочена - 38 248грн. 00коп.; пеня - 45 000грн. 00коп.

За таких обставин, відповідно до ст.309 ЦПК України заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2014 року в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки, необхідно змінити.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи викладене, та те, що розмір заборгованості ОСОБА_2, зменшився в зв'язку з її частковим погашенням після пред'явлення даного позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», рішення суду в частині розміру стягнутого з відповідачки на користь Банку судового збору необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України , колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 24 червня 2014 року в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки, змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/72734 від 29 листопада 2007 року в загальному розмірі 750 791грн. 08коп. (сімсот п'ятдесят тисяч сімсот дев'яносто одна копійка), з яких: заборгованість за кредитом - 665 418грн. 30коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 40 372грн. 78коп.; пеня - 45 000грн. 00коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Т.С. Довжук

З.Л. Шолох