Ухвала суду № 55687430, 09.02.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/6173/15-ц 09.02.2016 09.02.2016 09.02.2016

Провадження №22-ц/784/201/16

Справа № 489/6173/15-ц Головуючий першої інстанції: Тихонова Н.С.

Провадження № 22-ц/784/201/16 Суддя-доповідач Апеляційного суду: Коломієць В.В.

Категорія 47

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Коломієць В.В.

суддів Шолох З.Л., Довжук Т.С.,

із секретарем Богуславській О.М.,

за участю представника позивачки ОСОБА_2, відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, представників третіх осіб ОСОБА_7 і ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_9 - ОСОБА_2 - на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2015 року за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, треті особи - Миколаївська міська рада (далі - ММР), Державне підприємство «Одеська залізниця» (далі - ДП «Одеська залізниця»), про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення будівлі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_9 зазначала, що є власницею домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. В 2012 році вона звернулася до Миколаївської міської ради з наміром приватизувати земельну ділянку, що знаходиться за вказаною адресою. Рішенням Миколаївської міської ради їй було надано дозвіл на оформлення документів із землеустрою. Після оформлення таких документів вона звернулась до міськради з метою оформлення права власності на земельну ділянку площею 995 кв.м., проте їй було відмовлено, оскільки на цій земельній ділянці розташована будівля вбиральні, що належить співвласникам буд. АДРЕСА_2. Також відповідачі звели паркан та встановили ворота з хвірткою, які перешкоджають доступу до її земельної ділянки.

За твердженням позивачки, вказані будівлі порушують її право користування земельною ділянкою, оскільки розташовані таким чином, що змінити конфігурацію земельної ділянки та облаштувати в'їзд до неї, без знесення неможливо. Неодноразові звернення до відповідачів з відповідним проханням усунути перешкоди в користуванні землею результату не дали.

Посилалась на викладене, позивачка в остаточній редакції позову просила суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні нею земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення будівлі вбиральні та паркану з воротами, або провести таке знесення за рахунок відповідачів.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки - ОСОБА_2, посилаючись безпідставність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що приймали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 25.01.2012 р. № 92 двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка належала на праві власності позивачці ОСОБА_9, надано нову адресу: житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 44,2 кв.м., житловою площею 20,0 кв.м. На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.02.2012 р. № 104 ОСОБА_9 було видано свідоцтво про право власності на вказане нерухома майно від 06.03.2012 року (а.с. . 40, 41).

Відповідачі є співвласниками квартир, що розташовані у будинку АДРЕСА_2. Так, власниками квартири № 1 на підставі дублікату Свідоцтва про право власності від 06.05.2011 року є ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Власниками квартири № 2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 24.02.2000 року є ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14 Власниками квартири № 3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 18.05.1998 року є ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 Власником квартири № 4 на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2013 року є ОСОБА_19 (а.с. 45, 67-73).

Згідно рішення Миколаївської міської ради від 22.11.2012 р. № 22/28 надано ОСОБА_20 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 987 кв.м., за рахунок земель Одеської залізниці, для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Проте, наказом Управління Держземагенства у у Миколаївському районі Миколаївської області № 9-в від 28.03.2014 року було скасовано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_9 (а.с. 63,64).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 року рішення Миколаївської міської ради від 19.04.2012 року №16/28 в частині надання ряду громадянам, у тому числі. ОСОБА_9, дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для обслуговування житлових будівель та господарських споруд - визнано протиправним і скасовано (а.с. 43-44).

Рішенням Миколаївської міської ради № 43/42 від 16.09.2014 р. відмовлено ОСОБА_20 у наданні у власність земельної ділянки площею 995 кв.м. для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 у звязку з тим, що на частині земельної ділянки, яка була передбачена до відведення, знаходиться будівля (вбиральня), яка належить співвласникам домоволодіння АДРЕСА_2, згідно з Актом прийому - передачі житлового будинку у приватну часткову власність (а.с. 7).

Відповідно до Акту прийому-передачі житлового будинку АДРЕСА_2 від 28 червня 2001 року здійснено прийом-передачу даного будинку з балансу Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління № 4 до приватної часткової власності власників приватизованих квартир: № 1 - ОСОБА_3, № 2 - ОСОБА_21, № 3 - ОСОБА_15, № 4 - ОСОБА_18 При цьому підсобними приміщеннями до вищевказаного будинку, що були також передані за даним Актом, є сарай та вбиральня загальна на ці чотири сім'ї (а.с. 46).

Вивчивши інвентарну справу № 5373 щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2, судом також було встановлено, що вбиральня, паркан і ворота розташовані за вказаною адресою з 1980 року

Згідно із ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, якою ОСОБА_9 обґрунтовує свій позов, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, абз. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, право на такий позов ОСОБА_9 має за умови доведеності порушення відповідачами її особистих суб'єктивних прав законного власника чи користувача земельної ділянки.

Між тим, позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження її доводів, що вбиральня відповідачів та паркан з воротами порушують її права землекористувача.

Як вбачається з матеріалів справи та обґрунтовано встановлено судом, позивачкою не набуто у передбаченому законом порядку право власності або право користування на земельну ділянку відповідно до розробленої раніше проектної документації, межі прибудинкових територій будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не визначені.

Враховуючи викладене, судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_9 з тих підстав, що позивачкою не доведено, що відповідачами порушені її особисті суб'єктивні права, які підлягають захисту шляхом знесення належної відповідачам власності.

З такими висновками суду слід погодитись, оскільки вони зроблені відповідно до норм матеріального права та фактичних обставин справи, встановлених судом на підставі повно та всебічно досліджених доказів.

Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_9 як власниця будинку АДРЕСА_1 відповідно до положень ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України є законним користувачем земельної ділянки, на якій розміщений її будинок, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недоведеності позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_9 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.В. Коломієць

Суддя: Т.С. Довжук

Суддя: З.Л. Шолох