Рішення № 5568640, 03.08.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2009 р. Справа № 55/51-09

вх. № 1514/5-55

Суддя господарського суду Гребенюк Н.В.

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Молодцова В.К., Яценко О.М.

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлай", м. Харків

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Мерефа

про стягнення 20037,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальныстю "Інлай", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Мерефа, 20037, 46 грн. заборгованості та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 168 від 01.10.07 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 березня 2009 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23 березня 2009 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 березня 2009 року було зупиненно провадження у справі, у зв'язку з надходженням касаційної скарги від Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Мерефа.

Ухвалою Вищого господарського суду від 27 квітня 2009 року було відмовлено скаржнику у прийнятті касаційної скарги та справу повернуто до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 червня 2009 р. було поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 червня 2009 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 червня 2009 року було зупиненно провадження у справі, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги від Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Мерефа.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2009 р. було відмовлено скаржнику у прийнятті апеляційної скарги та справу повернуто до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 липня 2009 р. було поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20 липня 2009 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 20 липня 2009 р. було продовжено строк розгляду справи за межі, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, по 24 серпня 2009 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 липня 2009 р. було відкладено розгляд справи на 03 серпня 2009 р.

Представники позивача у судовому засіданні підтримували позовні вимоги.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Представники позивача звернулись до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників позивача, судом встановлено наступне.

01 жовтня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інлай", м. Харків (далі позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3, м. Мерефа (далі відповідач) було укладено договір № 168, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати у зумовлені строки другій стороні товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти та сплатити за нього грошову суму. Пунктами 8.2 та 8.3 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок позивача не пізніше 14-ти робочих днів з дати поставки товару. Пунктом 9.7 договору передбачена відповідальність сторін, а саме за порушення грошових зобов"язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставкаи НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов"язання за кожний день порушення виконання. Пунктом 11.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір діє з дати його укладення і діє напротязі одного року.

В специфікації до договору № 168 від 01.10.07 р. зазначений асортимент та загальна кількість товару.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 15040,01 грн., що підтверджується накладною № 030608-07 від 03.06.08 р., яка підписана обома сторонами.

На вимогу суду позивач надав письмові пояснення за підписом директора, в яких зазначив, що інших договорів в усній чи письмовій формі, окрім договору № 168 від 01.10.07 р, між сторонами не укладалось та поставка за накладною № 030608-07 від 03.06.08 р. здійснювалась саме на виконання договору № 168 від 01.10.07 р..

Як було вищезазначено, сторонами було чітко визначено строки оплати- не пізніше 14-ти робочих днів з дати поставки товару.

Проте відподач товар отримав та за нього не сплатив.

Між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків № 67/07, відповідно до якого станом на 01.07.08 р. заборгованість відповідача складає 15040,01 грн. Вказаний акт підписаний обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 02 від 06.02.09 р. з вимогою оплатити заборгованість у сумі 15040,01 грн. за договором поставки № 168 від 01.11.07 р. , що підтверджується поштовим повідомленням № 11703465 з відміткою про отримання.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 15040,01 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.629 Цивільного Кодексу України, а саме те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами, враховуючи те, що відповідач отримав товар, що підтверджується належними доказами, проте докази здійснення ним розрахунку з позивачем в матеріалах справи відсутні, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 15040,01 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1013,70 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна (розрахунок перевірений судом).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.8.8 договору передбачено, що в разі прострочення оплати товару відповідач зобов"язаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% річних, які нараховуються на суму заборгованості за весь період користування чужими грошовими коштами, які належать до сплати позивачу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% у сумі 2183,89 грн. підлягає задоволенню як правомірна (період нарахування з 24.06.08 р. по 20.02.09 р.).

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлена договором або законом, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов"язання повинно бути виконано.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1799,86 грн.(з періодом нарахування з 24.06.08 р. по 24.12.08 р.), яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи викладене, керуючись стст.124,129 Конституції України,ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Мерефа(АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інлай", м. Харків(61010, м. Харків, вул. Вернадського, б. 2, код ЄДРПОУ 33818150, р/р № 26007211752600 в АКІБ "Укрсиббанку" м. Харків, МФО 351005; № 26009840726910 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016) 15040,01 грн. боргу, 2183,89 грн.- процентів за користування чужими грошовими коштами, 1013,70 грн. інфляційних, 1799,86 грн. пені, 200, 37 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Гребенюк Н.В.

Повний текст Рішення підписано 05 серпня 2009 року.