Ухвала суду № 55683140, 10.02.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 234/13321/15-к

Номер провадження 1-кп/623/26/2016

У Х В А Л А

іменем України

10 лютого 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Гуренко М.О.,

за участю секретаря Бобриш М.С.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

прокурора Говорущака О.М.,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по кримінальному провадженню № 42015000000000186 від 18.02.2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївці Донецької області, українець, одружений, громадянин України, до 15 квітня 2015 року працюючий на посаді прокурора міста Краматорська Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та фактично проживає по АДРЕСА_2, раніше не судимого (зі слів має дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2., ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3.)

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Донецьку, українець, громадянин України, одружений, до 15 квітня 2015 року працюючий на посаді заступника прокурора міста Краматорська Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та фактично проживає по АДРЕСА_4, раніше не судимого (зі слів має дітей ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5., ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6., ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7.)

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 у місті Краматорську Донецької області, українець, громадянин України, колишній начальник сектору ДСБЕЗ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 та фактично проживає по АДРЕСА_6, раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся заступник начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції Говорущак О.М. з клопотаннями про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою із залишенням розміру застави у сумі 2500 мінімальних заробітних плат.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотань прокурора, мотивувавши це тим, що на їх думку відсутні наявні докази вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, щодо якого їм пред'явлено обвинувачення, а також відсутні ризики, що вони будуть будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватись від

суду. Прохали відмовити в задоволенні клопотань прокурора. Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання прокурора.

В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначав, що у провадженні суду перебувають матеріали кримінального провадження № 42015000000000186 від 18.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно матеріалів обвинувального акту та реєстру досудового розслідування

ОСОБА_1, займаючи посаду прокурора міста Краматорська Донецької області, використовуючи своє службове становище, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, який займав посаду заступника прокурора міста Краматорська і ОСОБА_3, у період часу з листопада 2014 по квітень 2015 року вимагав та одержав від ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 і ОСОБА_23 для себе та третьої особи - ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 83 400,00 грн. і 1400,00 доларів США (34 720,00 грн) за не проведення безпідставних протиправних перевірок діяльності вищевказаних осіб на відповідність вимогам законодавства, тобто вимагали та одержали, як службові особи, які займали відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, неправомірну вигоду для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, чим вчинили кримінальне правопорушення, передбачене

ч. 3 ст. 368 КК України.

18 серпня 2015 року обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направлено до Краматорського міського суду Донецької області для судового розгляду.

7 вересня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, розглянувши клопотання військової прокуратури сил антитерористичної операції визначив підсудність вказаного кримінального провадження за Ізюмським міськрайонним судом Харківської області.

6 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 затримані у порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

7 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

9 квітня 2015 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід - тримання під вартою строком на 60 днів.

3 червня та 30,31 липня 2015 року слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області продовжено строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою застосований до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 4-х місяців та відповідно до 5-ти місяців.

25 серпня 2015 року суддею Краматорського міського суду Донецької області під час підготовчого судового засідання продовжено строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою застосований до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на

60 днів.

19 жовтня та 14 грудня 2015 року суддею Ізюмського міськрайонного суду Харківської області продовжено строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою застосований до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на 60 днів, а саме до 11 лютого 2016 року.

Відтак у ході вказаних судових засідань судом встановлено та перевірено наданими стороною обвинувачення доказами наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підозри та пред'явленого обвинувачення у вчиненні інкримінованого злочину та недостатність застосування більш

м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні.

Зокрема на території Донецької області продовжується збройний конфлікт між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам України.

ОСОБА_1 проживав та працював до 2007 року у м. Макіївці Донецької області, у тому числі на посаді заступника прокурора Совєтського району м. Макіївка. До квітня 2014 року ОСОБА_1 обіймав різні посади у прокуратурі Донецького області.

Також ОСОБА_1 має житло за адресою: АДРЕСА_1 (яке на праві приватної власності згідно довідки з реєстру прав на нерухоме майно належить дітям ОСОБА_1.), де останній зареєстрований (ст. 14 паспорту ОСОБА_1 серія НОМЕР_1) та протягом вищевказаного періоду проживання здобув тісні зв'язки з працівниками прокуратури та громадянами, які залишилися на непідконтрольній Україні території, а відтак перебуваючи не в місцях позбавлення волі планує виїхати за місцем своєї реєстрації, де протягом тривалого часу проживати.

ОСОБА_2 проживав та працював до 2010 року у м. Макіївці Донецької області, у тому числі на посаді помічника прокурора Гірницького району м. Макіївка Донецької області. До травня 2014 року ОСОБА_2 обіймав різні посади у прокуратурі Донецького області.

Також ОСОБА_2 має житло за адресою: АДРЕСА_3 (яке згідно довідки з реєстру прав на нерухоме майно належить ОСОБА_2 на праві приватної власності), де останній зареєстрований (ст. 12 паспорту ОСОБА_2 серія НОМЕР_2) та протягом вищевказаного періоду проживання здобув тісні зв'язки з працівниками прокуратури та громадянами, які залишилися на непідконтрольній Україні території, а відтак перебуваючи не в місцях позбавлення волі планує виїхати за місцем своєї реєстрації, де протягом тривалого часу проживати.

Враховуючи, що м. Макіївка Донецької області на даний час перебуває на непідконтрольній Україні території, на яку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають можливість потрапити, оминувши пункти перетину лінії протистояння, у правоохоронних органів України не буде можливості затримати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та як наслідок притягнути останніх до кримінальної відповідальності, а тому існують ризики переховування останнім у такий спосіб від правоохоронних органів та суду.

Викладене підтверджується інформуванням об'єднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6, 26 травня та 6 грудня 2015 вих. №50/541, 50/723 та 20/3624 відповідно до якого, у разі зміни громадянину ОСОБА_1 або ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, останній залишить контрольовану територію України та виїде до м. Макіївки Донецької області з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Наведені обставини свідчать про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду.

Також, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуваючи не в місцях попереднього ув'язнення, використовуючи здобуті за тривалий час обіймання керівних посад в органах прокуратури Донецької області суспільні зв'язки, серед посадових осіб контролюючих та правоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування, а також представниками криміналітету, як міста Краматорська так і загалом Донецької області, намагається вплинути через них на показання свідків та обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Більш того, на даний час в прокуратурі міста Краматорська Донецької області продовжують проходити службу колишні підпорядковані працівники ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які також, враховуючи тісні відносини з останніми, у разі безпосередньої зустрічі та відновлення з ними взаємовідносин, усвідомивши безкарність та можливість уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченим можуть використати своє службове становище для впливу на свідків, експертів чи обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Вищевикладене, в тому числі підтверджується інформуванням об'єднаного штабу ЦУ

СБУ в районі проведення АТО від 6 грудня 2015 вих. 20/3624.

Наведені обставини свідчать про наявність ризиків передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідка, обвинуваченого, у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

В судовому засіданні був допитаний обвинувачений ОСОБА_3, який частково визнав обставини викладені в обвинувальному акті, та показав те, що все це він вчиняв під тиском обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2, крім того були допитані свідки: ОСОБА_19, ОСОБА_24, ОСОБА_11, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_10, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_18, ОСОБА_29

Санкція ч.3 ст.368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна та зі спеціальною конфіскацією, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

У зв'язку із викладеним, у суду є достатні дані вважати, що ризики, передбачені

п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, так як жоден з них не зможе запобігти наведеним ризикам.

Що стосується доводів захисника та обвинуваченого щодо відсутності доказів вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а також відсутність ризиків, що він буде будь яким чином перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватись від органів досудового розслідування і суду, то суд вважає їх необґрунтованими та такими, що нічим не підтверджуються.

Згідно ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати.

Крім того, відповідно до повідомлення ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6 грудня 2015 року інформації викладена у ньому отримана в результаті проведення оперативних та контррозвідувальних заходів, тобто у порядку Законів України «Про оперативно розшукову діяльність» та «Контррозвідувальну діяльність».

Згідно положень ч.2 ст.99 КПК України матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Враховуючи, що інформація викладена в повідомленні ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6 грудня 2015 року отримана в порядку вказаних Законів України, а сторона захисту не навела жодних доводів про порушення вимог законів при отриманні вказаної інформації, відсутні підстави вважати його неналежним.

Також, викладена інформація у вказаному повідомленні послідовно підтверджує повідомлення СБ України від 6 та 26 травня 2015 року, а тому всі три повідомлення свідчать та підтверджують наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, а не констатують обставини вчиненого обвинуваченими злочину та не використовуються для доведення їх вини, що свідчить про відсутність підстав вважати його недопустимим.

У зв'язку із викладеним, думка сторони захисту щодо неможливості дослідження судом повідомлення ОШ ЦУ СБУ в районі проведення АТО від 6 грудня 2015 року під час розгляду

вказаного клопотання не обґрунтована та не доведена.

Кріт того, для відмови в звільненні особи з-під варти принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави:

1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року;

2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя ( рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року);

3. вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСППЛ «Мацнеттер проти Австрії» від 10.11.1969 року);

4. або спричинення ним подальших правопорушень громадського публічного порядку (рішення ЄСППЛ «Летельє проти Франції від 26.06. 1991 року).

Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжкого корупційного злочину, виконували обов'язки керівників органу прокуратури міста Краматорська Донецької області, вчинене ним кримінальне правопорушення набуло резонансу в суспільстві, створило негативне враження безкарності та хабарництва у системі органів прокуратури України, а також приймаючи до уваги вищенаведені обставини, які свідчать про їх прагнення переховуватись від суду, впливати на свідків та іншого обвинуваченого, необхідно залишити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розмір застави 2500 мінімальних заробітних плат і визначити необхідність виконання ним наступних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, не відлучатися із м. Краматорська без дозволу прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, носити електронний засіб контролю, здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Керуючись вимогами статей 2, 10, 131, 132, 176-178, 183, 184, 197, 199 331, 395 КПК України, рішеннями ЄСПЛ, ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора - заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції Говорущака О.М. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 строком на 60 днів, тобто до 9 квітня 2016 року в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27.

На підставі ч. 4 ст. 182 КПК України визначену суму застави ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) мінімальних заробітних плат, що складає 3 445 000 (три мільйони чотириста сорок п'ять тисяч) гривень з кожного - залишити без змін, яка може бути внесена як самими обвинуваченими так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцем) на депозитний рахунок депозитний рахунок: р/р № 37318098006674 в ДКСУ, МФО 820172, код 26281249, призначення платежу: застава згідно КПК по справі № 234/13321/15-к.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення за застави ОСОБА_1 або ОСОБА_2 або заставодавцем

зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого такі обов'язки:

1) не відлучатись із м. Краматорська Донецької області без дозволу слідчого, прокурора, суду;

2) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

3) носити електронний засіб контролю;

4) здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Роз'яснити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наслідки невиконання покладених зобов'язань. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений ОСОБА_1 або ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_1 або ОСОБА_2 та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з під-варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 або ОСОБА_2 вважаються таким, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та прокурору негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в Харківську установу виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала не є кінцевим рішенням суду по справі, роз'ясненню в порядку ст. 380 КПК України не підлягає.

Ухвала оскарженню не підлягає, а заперечення проти неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на остаточне рішення суду.

Суддя М.О. Гуренко