Рішення № 55682155, 02.12.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 1214/3356/2012

Провадження № 2/415/692/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.15року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

при секретарях Добуграй В.К., Мішиній А.В., Павлова О.В.,

Іпатко Я.Ю., Нескородовій Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Лисичанського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 08.05.2007 року уклали кредитний договір № LGY0GК00000092.

Згідно договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 45000,00 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08% на рік на суму заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.05.2017 року.

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно до кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Позивач зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за кредитним договором. У порушення ст.ст. 526, 527, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 07.04.2015 року має заборгованість 251381,96 грн., яка складається з наступного: 40503,25 грн. - заборгованість за кредитом; 79464,48 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5960,70 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 125453,53 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і відповідач 08.05.2007 р. уклали договір іпотеки, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 42,90 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить Відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 45000,00 грн.

У відповідності до ст. 6 Закону України «Про іпотеку» іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі документу зазначеного у договорі іпотеки.

Договором іпотеки, укладеним між відповідачем та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрації у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захист прав іпотеко держателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

На підставі викладеного, і після уточнення позовних вимог представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просив звернути стягнення на будинок загальною площею 42,90 кв. м. який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № 436 від 08.05.2007р.) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з провадженням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та стягнути судові витрати.

Представник Відповідача ОСОБА_4 надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що не визнає позов в повному обсязі, оскільки Позивач під час визначення суми боргу Відповідача здійснив розрахунок боргу виходячи із розрахунку 16.08% та 26,93 % річних. Також Позивачем під час розрахунку заборгованості, була застосована підвищена відсоткова ставка за кредитом в розмірі 30,00 % та 51,70 % річних. Позивачем виходячи із тексту позовної заяви та розрахунку боргу не було обґрунтовано ні математично ні нормативно на підставі чого розмір відсоткової ставки як первинної так і підвищеної, а також розмір відсоткової ставки за наслідками порушення Відповідачем умов Договору кредиту постійно збільшувався. Тому про законність підвищення відсоткової ставки до розмірів зазначених в розрахунку та позові і як наслідок чого законність розрахунку суми боргу Позивачем не доведено, а Відповідач не визнає суми боргу. Також, Позивачем незаконно зазначена і сума боргу в частині визначення розміру штрафних санкцій.

Позивачем ні яким чином не обґрунтовано на підставі яких саме показників та на підставі якої норми закону або пункту Договору кредиту він, нараховував Відповідачу відсотки за кредитом виходячи із розміру відсотків за договором кредиту на рівні 30% річних, а також нараховував Відповідачу підвищенні відсотки з розрахунку 50% та 60%. Виходячи із розрахунку боргу не було обґрунтовано ні математично, ні нормативно на підставі чого розмір відсоткової ставки як первинної так і підвищеної, а також розмір відсоткової ставки за наслідками порушення Відповідачем умов Договору кредиту постійно збільшувався. На підставі чого вважає, що законність розрахунку суми боргу Позивачем не доведено, а Відповідач не визнає суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Вважає, що умови кредитного договору є несправедливими, бо суперечать принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, що в свою чергу порушує ст.ст. 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Вважає вимогу щодо звернення стягнення на нерухоме майно (будинок) з укладанням від імені Відповідача, договору купівлі-продажу, як спосіб захисту, не передбачений ані ч. 2 ст. 16 ЦК України, ані Законом України «Про іпотеку», а тому вона протирічить вимогам ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», в якій чітко вказано, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені. Відповідно до статті 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. На підставі викладеного просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача Зеніна А.О. в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала до суду письмову заяву в якій просила розглядати справу без участі їхнього представника, на позовних вимогах наполягають. Також суду надано додаткові письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що згідно із ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержалеь має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим законом.

Цей порядок полягає в наступному: у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Під час розгляду справи було встановлено, що відповідача дійсно порушує умови Кредитного договору, а саме: несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує чергові платежі у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Дана обставина підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотеко держатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотеко держателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язанні містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розподілі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону». Таким чином, вважає заперечення представника позивача необґрунтованими та просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, клопотання відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник Відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, клопотання відкладення розгляду справи до суду не надходило. В судових засіданнях, що передували надав наступні пояснення: заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, підтримує надані раніше письмові заперечення, додатково пояснив, що Ухвалою ВССУ від 10.12.2014 р., яка прийнята за результатами розгляду цієї справи, було встановлено, що «вирішуючи спір у справі суди всупереч вимогам статей 212 - 214 ЦПК України не врахували, що в матеріалах справи відсутній додаток до договору кредиту - графік погашення кредиту від 08.05.2007 р., що унеможливлює перевірку судами обґрунтованості розрахунку загальної суми боргу, а також не перевірено дотримання позивачем строку звернення до суду та права нарахування платежів в заявленому розмірі із врахуванням строку позовної давності». Таким чином судом було звернуто увагу на відсутність в матеріалах справи та додатках до позову графіку погашення кредиту. Натомість Позивач в своїх поясненнях та доданих матеріалах ні яким чином не підтверджено або не спростовано наявність графіку погашення по кредиту. Відсутність зазначених відомостей позбавляє можливості суду повно та всебічно розглядати позовні вимоги Позивача та визначити розмір суми боргу, який підлягає стягненню із Відповідача в судовому порядку. Також зазначив, що Позивачем в належний спосіб не було доведено законність підвищення розміру відсоткової ставки за кредитом як строкової так і простроченої. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю сторін, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 03.04.2014р. №2/1214/928/2012, №2/415/2/14 зміненим рішенням Апеляційного суду Луганської області від 04.06.2014р. №22ц/782/1921/14 позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового будинку, задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості перед банком шляхом продажу його банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. В частині виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку - відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.10.2014р. рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 03.04.2014р. та рішення апеляційного суду Луганської області від 04.06.2014р. скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 08.05.2007 року було укладено кредитний договір № LGY0GК00000092 (а.с.12-16).

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 49500,00 грн. на наступні цілі: 45000 грн., а також у розмірі 4500 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3,. 2.2.7 даного Договору, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,34% на місяць на суму заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмрі суми проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2. даного договору. Період сплати з 21 по 28 число надавати Банку. Щомісячний платіж в сумі 852,34 гривень для погашення заборгованості за договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до п. 3.8 кредитного договору при непогашенні Кредиту в строки, зазначені п.п.7.1, 2.3.3 цього договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної здійснюється згідно п.3.2. даного Договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми Кредиту, вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі Кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п. 3.2. даного Договору, за дати виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору при порушенні Позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного Договору, Кредитор має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Кредитору пеню в розмірі 0,15 від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні.

Відповідно до п. 5.4. кредитного договору при порушені Позичальником строків платежів по зобов'язанням, передбаченим цим договором більш ніж на 30 днів, у зв'язку з чим Банк змушений буде звернутися до суду, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Відповідно до п. 2.3.1. кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшували розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні конюктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до Гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору, зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 08.05.2007 року було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Лисичанського міського нотаріального округу Дергільовою Н.М. в реєстрі за № 436 (а.с. 17-21).

Відповідно до п. 35.3 іпотечного договору іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Договору про іпотечний кредит, передає, а іпотеко держатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах визначених цим договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 35.5 вартість предмету іпотеки становить 45000,00 грн.

Відповідно до п. 24 у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язання в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених цим договором, договором про іпотечний кредит або чинним законодавством, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 30. іпотека припиняється виконанням у повному обсязі зобов'язань, договір діє до повного виконання.

Відповідно до п. 29. іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя, може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: продажу від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно з ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов'язань підтверджується розрахунком заборгованості за договором № LGY0GК00000092 від 08.05.2007 року.

Щодо заявленого клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності (а.с.94) щодо стягнення суми боргу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом графік погашення кредиту від 08.05.2007р. був передбачений Додатком №1 до кредитного договору, та п.7.9 кредитного договору визнавався його невід'ємною частиною.

Однак матеріали справи свідчать про те, що звертаючись до суду з позовною заявою, графік погашення кредиту від 08.05.2007р. так і під час апеляційного і касаційного перегляду рішення суду, позивачем суду наданий не був.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто перебіг позовної давності починається незалежно від закінчення дії договору саме з того моменту, з якого боржник перестав виконувати свої зобов'язання за договором.

Цей висновок повністю кореспондується з позицією ВСУ щодо застосування позовної давності при стягненні заборгованості за кредитними договорами з графіками погашення (тобто з визначеним строком виконання окремого зобов'язання, що входить у сукупність зобов'язання основного) окремо для кожного платежу згідно графіку.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.12.2014р. вирішуючи спір у справі суди всупереч вимогам статей 212 - 214 ЦПК України не врахували, що в матеріалах справи відсутній додаток до договору кредиту - графік погашення кредиту від 08.05.2007 р., що унеможливлює перевірку судами обґрунтованості розрахунку загальної суми боргу, а також не перевірено дотримання позивачем строку звернення до суду та права нарахування платежів в заявленому розмірі із врахуванням строку позовної давності.

Згідно з п.5.4. вбачається, що право нарахування, зокрема, штрафу (фіксованої частини) виникає у позивача у разі порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів. З розрахунку заборгованості (а.с.9) вбачається, що відповідачка порушила грошові зобов'язання за договором вже 13 грудня 2007 р., коли їй почала нараховуватися пеня. Тобто право позивача на нарахування штрафу і відповідно звернення до суду з позовом про його стягнення виникло ще у грудні 2007 р., однак з позовом він звернувся тільки у квітні 2012 р.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строк позовної давності, передбачений чинним законодавством, позивачем пропущений, що є правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 125453,53 грн., у зв'язку з пропуском позовної давності. Відтак, заборгованість відповідача за кредитним договором № LGY0GК00000092 від 08.05.2007 р. у загальній сумі 251381,96 грн. доведена кредитором належними і допустимими доказами не була.

Крім того, стосовно процентів за користування кредитом, то суд вважає таким, що відповідає умовам кредитного договору нарахування відповідачем позивачу заборгованості з підвищеної процентної ставки, передбаченої п.7.4 кредитного договору, в розмірі 51,7%, а не 30%, яке це вбачається з цього пункту.

Суд приймає до уваги, рішення апеляційного суду Луганської області від 22 січня 2013 року / а.с.57-58/ у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки зобов`язання до скасування відсоткової ставки та повернення до розміру на день укладення, зобов`язання до проведення перерахунку заборгованості і дострокове розірвання кредитного договору, за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 16 жовтня 2012 року, останнє змінено, в частині позовних вимог про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки зобов`язання до скасування відсоткової ставки та повернення до розміру на день укладення, зобов`язання до проведення перерахунку заборгованості скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.

Таким чином, вказані пункти договору є дійсними і нарахування відсотків здійснено законно та відповідно до ст.ст.626,627,638,640 ЦК України, які передбачають поняття договору, свободу договору, укладення і момент укладення договору, кредитний договір між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 відповідає вимогам вказаних норм матеріального права та є дійсним.

З встановлених обставин та норм права, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині заборгованості за кредитним договором по процентам за користування кредитом у розмірі 79464,48 грн. .

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення на предмет застави.

Відповідно до частини 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Викладене свідчить про наявність підстав на звернення стягнення банком на предмет іпотеки в рахунок задоволення своїх вимог за кредитним договором № LGY0GК00000092 від 08.05.2007 року.

Відповідно до статей 590, 591 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.

Відповідно до п. .35.3 договору іпотеки відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 42,90 кв.м., житлова площа 25.30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки (п. 35.5. договору) складає 45 000 грн.

Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет застави знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають і до того ж відповідачем не спростовані і вважаються судом доведеними, та за таких обставин суд вважає, що позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням № ВООО2ВООJ7 від 12.03.2012 року про сплату судового збору в сумі 1080,07 грн. та платіжним дорученням № ВООО2ВООJ8 від 12.03.2012 року про сплату судового збору в сумі 107,30 грн.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у в сумі 1208,36 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 626, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGY0GK00000092 від 08 травня 2007 р., в розмірі 125928,43 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 40503,25 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 79464,48 грн.; заборгованості по комісії за користування кредитом - 5960,70 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 08 травня 2007 р. - будинок загальною площею 42,90 кв.м., житлова площа 25.30 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № LGY0GК00000092 від 08.05.2007р.) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з провадженням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості у вигляді пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 125453,53 грн. відмовити за недоведеністю вимог.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 64993919400001 МФО 305299) судовий збір у сумі 1259 (одна тисяча двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 28 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА