Ухвала суду № 55680626, 03.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/92/16 Справа № 401/6656/12 Головуючий у 1 й інстанції - Подорець О. Б. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Осіяна О.М.,

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Сахарова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес сувеніри» про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки недійсними, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес сувеніри» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки недійсними.

В обґрунтування позову зазначила, що 09.06.2006 року між нею та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», було укладено кредитний договір за №СМ-302/142/2006 на суму 330 000 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань того ж дня, між тими самими сторонами, було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки №PCL-302/142/2006, згідно з яким позивач передала в іпотеку Банку належну їй частину адміністративної будівлі цеху №3 з побутовими приміщеннями, загальною площею 703,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 09 червня 2006 року було укладено договір поруки №SR-302/142-1/2006, відповідно до умов якого він зобов'язувався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Бізнес сувеніри» 09 червня 2006 року було укладено договір поруки №SR-302/142/2006, відповідно до умов якого підприємство зобов'язалося солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором.

Позивач вважає, що вказані договори підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 203 ЦК України, а саме волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. На підставі ч.1 ст. 215 ЦК України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, передбачених ст. 203 ЦК України. Також позивач отримала грошові кошти в іноземній валюті, що суперечить ст. 99 Конституції України, в якій зазначено, що грошовою одиницею України є гривня. Єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня. Отже, кредитний договір суперечить вимогам чинного законодавства, укладений сторонами без достатньої цивільної дієздатності, за відсутності індивідуальної ліцензії НБУ, на невигідних для Позичальника умовах, що обмежувало волю позивача при укладенні договору, що є підставою для визнання його недійсним.

Із урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила суд визнати недійсним кредитний договір за №СМ-302/142/2006 від 09 червня 2006 року, укладений між нею та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк»; визнати недійсним договір іпотеки №PCL-302/142/2006 від 09 червня 2006 року укладений між позивачем та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк»; визнати недійсним договір поруки №SR-302/142-1/2006 від 09 червня 2006 року укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3; визнати недійсним договір поруки №SR-302/142/2006 від 09 червня 2006 року укладений між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Бізнес сувеніри» та стягнути з відповідача ПАТ «ОТП Банк» судові витрати.

Відповідач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не погодився із позовом та звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій зазначив, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов кредитних договорів виникла заборгованість, а тому просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором №СМ-SME 302/100/2007 від 08 травня 2007 року у розмірі 57 837,80 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 14.06.2013 року - 462 297,54 грн.; стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ТОВ «Бізнес сувеніри» суму заборгованості за кредитним договором №СМ-302/142/2006 від 09 червня 2006 року у розмірі 274 158,19 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 14.06.2013 року - 2 191 346,41 грн.

Ухвалою суду від 31 липня 2012 року залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (а.с.137-138 т.1).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року ОСОБА_2 у задоволенні позову до ПАТ «ОТП Банк», ОСОБА_3, ТОВ «Бізнес сувеніри» про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки недійсними - відмовлено у повному обсязі.

Судові витрати за первісним позовом віднесені за рахунок позивача.

Зустрічний позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Бізнес сувеніри» про стягнення заборгованості задоволені частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №СМ-302/142/2006 від 09 червня 2006 року, яка виникла станом на 14 червня 2013 року та складається із наступного - заборгованість за кредитом 216071,30 доларів США, що еквівалентно 1 727 057 грн. 90 коп. та заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 57904,92 доларів США, що еквівалентно 464 288 грн. 51 коп., а всього в розмірі 273976,22 доларів США, що еквівалентно 2 191 346 (два мільйони сто дев'яносто одна тисяча триста сорок шість) грн. 41 коп.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) заборгованість за кредитним договором №СМ-SМE302/100/2007 від 08 травня 2007 року, яка виникла станом на 14 червня 2013 року та складається з наступного - заборгованість за кредитом 51071,42 доларів США, що еквівалентно 408 213 грн. 86 коп. та заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 6766,38 доларів США, що еквівалентно 54 083 грн. 68 коп., а всього в розмірі 57 837,80 доларів США, що еквівалентно 462 297,54 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» понесені судові витрати у розмірі 3 219 грн.

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині задоволення вимог товариства та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог товариства, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В іншій частині про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову до про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки недійсними рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржене. В цій частині рішення суду набрало законної сили.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції виходив із того, що 09 червня 2006 року між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір за №СМ-302/142/2006 на суму 330 000 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань 09 червня 2006 року між тими самими сторонами було укладено договір іпотеки №PCL-302/142/2006, згідно з яким позивач передала в іпотеку Банку належну їй частину адміністративної будівлі цеху №3 з побутовими приміщеннями, загальною площею 703,1 кв. м., що знаходиться за адресою: проспект імені газети «Правда», 35а у м. Дніпропетровську. Договір було посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №СМ-302/142/2006 між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 09 червня 2006 року було укладено договір поруки №SR-302/142-1/2006, відповідно до умов якого він зобов'язувався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором, що передбачено п.1.1. частини 1 Договору поруки (а.с.26-28 т.1).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №СМ-302/142/2006 між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ТОВ «Бізнес сувеніри» 09 червня 2006 року було укладено також договір поруки №SR-302/142/2006, відповідно до умов якого підприємство зобов'язалося солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором, що передбачено п.1.2. частиною 1 Договору поруки (а.с.29-31 т.1).

08 травня 2007 року між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», було укладено кредитний договір за №СМ-SME 302/100/2007 на суму 65 000 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №СМ-SME 302/100/2007 від 08 травня 2007 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 08 травня 2007 року було укладено договір поруки №SR- SME 302/100/2007, відповідно до умов якого він зобов'язувався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором, що передбачено п.1.2. частини 1 Договору поруки (а.с.93-94 т.1).

Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №СМ-SME302/100/2007 від 08 травня 2007 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ТОВ «Бізнес сувеніри» 08 травня 2007 року було укладено договір поруки №SR 302/142/2006, відповідно до умов якого він зобов'язувався солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором, що передбачено п.1.2. частини 1 Договору поруки (а.с.95-96 т.1).

12.11.2010 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю за Кредитним договором № СМ-SМЕ302/100/2007 від 08 травня 2007 року, Договором поруки № SR-SМЕ302/100/2007 від 08 травня 2007 року та за Кредитним договором № СМ 302/142/2006 від 09 червня 2006 року, Договором поруки №SR 302/142/2006 від 09 червня 2006 року. Отже, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідачів за вищезазначеними кредитними договорами (а.с.97-110 т.1).

До вказаних правовідносин суд застосував положення ст.526, 527, 530, 554, ч.1 ст.1054 ЦК України.

Суд зазначив, що банк виконав умови договору та надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 65 000 доларів США, що еквівалентно 328 250 грн. за кредитним договором № СМ-SMЕ302/100/2007 від 08 травня 2007 року, що підтверджується валютним меморіальним ордерам №20 від 08 травня 2007 року (а.с.243 т.1), та за кредитним договором №СМ-302/142/2006 від 09 червня 2006 року в розмірі 82 990 доларів США, що еквівалентно 419 099,5 грн. та 247 010 доларів США, що еквівалентно 1 247 400,5 грн., що підтверджується валютними меморіальними ордерами №23,46 від 09 червня 2006 року (а.с.244 т.1). Отримання коштів за обома кредитними договорами не заперечувала і позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні. Крім того, остання визнала наявність заборгованості по обох кредитних договорах по тілу кредиту, заперечуючи розмір процентів, який просить стягнути банк.

За клопотання представника ОСОБА_4 по справі було призначено судово-економічну експертизу. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 28.05.2014 сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №СМ-302/142/2006 від 09 червня 2006 року складає 273976,22 доларів США та за кредитним договором №СМ-SМE302/100/2007 від 08 травня 2007 року у розмірі 57839,99 доларів США (а.с.130-146 т.2).

Що стосується заяв ОСОБА_5 представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності та припинення поруки, то суд врахував, що за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Такий правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

29 грудня 2008 року на адресу ОСОБА_3 та ТОВ «Бізнес сувеніри» ПАТ «ОТП Банк» було направлено досудові вимоги щодо дострокового виконання боргових зобов'язань протягом 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги (а.с.195,196 т.2).

В судовому засіданні встановлено та визнано сторонами, що досудові вимоги отримано ОСОБА_3 та ТОВ «Бізнес сувеніри» 04 березня 2009 року.

Оскільки ПАТ «ОТП Банк», та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не скористалися правом звернення до суду з вимогами щодо виконання боргових зобов'язань по кредитних договорах, то доводи ОСОБА_3 щодо припинення поруки суд вважав обґрунтованими

Разом із тим, суд не погодився з посиланнями представника ОСОБА_2 щодо пропуску ТОВ «ОТП Факторинг Україна» строку звернення до суду, оскільки як встановлено судом та визнано сторонами по справі останній платіж ОСОБА_2 здійснено в лютому 2009 року, а з позовом товариство звернулося 19 червня 2012 року, тобто в межах строків позовної давності. Крім того, суд звернув увагу на те, що ОСОБА_2 визнала позов в частині розміру тіла кредиту по двох договорах, а проценти стягуються лише за період до 12 листопада 2010 року коли у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виникло право вимоги відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю.

Отже, врахувавши надані сторонами докази, визнання ОСОБА_2 суми заборгованості по тілу кредиту, висновок експертизи від 28.05.2014, суд обґрунтовано вважав позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» такими, що підлягають частковому задоволенню, та стягнув із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №СМ-302/142/2006 від 09 червня 2006 року, яка виникла станом на 14 червня 2013 року, заборгованість за кредитним договором №СМ-SМE302/100/2007 від 08 травня 2007 року, яка виникла станом на 14 червня 2013 року. В іншій частині позову суд відмовив.

Із урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України суд стягнув із ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 219 грн.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості доводи апеляційної скарги про те, що товариство пропустило строк позовної давності.

Відповідно до вимог статей 256,257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що на час звернення із позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у 2012 році до суду, строк дії обох договорів від 09 червня 2006 року, а також від 08 травня 2007 року не сплив, відповідно до умов цих договорів, а також додаткових угод.

За кредитним договором №СМ-SМE302/100/2007 від 08 травня 2007 року було видано судовий наказ Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська від 11 вересня 2009 року про стягнення боргу, який було судом скасовано 17 березня 2010 року (т.2 а.с.184-185). Отже мало місце переривання перебігу позовної давності за им кредитним договором.

Щодо кредитного договору №СМ-302/142/2006 від 09 червня 2006 року, також мало місце переривання перебігу позовної давності, оскільки у вересні 2009 року мало місце внесення ОСОБА_2 54,26 доларів США на погашення суми боргу (т.1 а.с.253, т.3 а.с.142).

Також у вересні 2009 року товариство зверталося до суду до цих же відповідачів із позовом про стягнення суми (т.2 а.с.186).

Ці обставини відповідачами не спростовані належними та достовірними доказами, відповідно до вимог ст.ст.57-60,64 ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_2 визнавала суми заборгованості по двом кредитам, в частині основного боргу без врахування процентів та інших платежів.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і в оскарженій частині рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: