Рішення № 5567720, 20.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.09 Справа№ 21/80

За позовом: ЗАТ “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”, м.Київ

до відповідача: ПП ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення 30108,14 грн.

Cуддя Масловська Л.З.

Представники:

від позивача - Кравченко Р.Ю. ю/к

від відповідача - ОСОБА_3 представник, ОСОБА_1 - ПП

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст.20, 22 ГПК України.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ЗАТ “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”, м.Київ до ПП ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 30108,14 грн.

Ухвалою господарського суду від 28.05.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.06.2009 року.

Для всебічного, повного та обєктивного вирішення спору по суті розгляд справи відкладався ухвалою суду від 16.06.2009 року та в судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.07.2009 року.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Зокрема, ствердив, що відповідач при здійсненні перевезення пошкодив частину вантажу, чим завдав збитку в сумі 3071,95 євро, що становить 30108,14 грн. з врахуванням франшизи (1340,28 грн. 1%), яку позивач виплатив як страхове відшкодування ТзОВ з ІІ «Кімберлі-Кларк Україна». Позов просить задоволити.

Відповідач в судове засідання зявився, подав відзив на позов №1/106 від 10.06.2009 року, проти позову заперечив. Зазначає, що пошкодження вантажу відбулося не з його вини.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, суд встановив.

Власник вантажу ТзОВ з II «Кімберлі-Кларк Україна»(вигодонабувач) згідно Полісу №280207462 від 04.03.2009року, 20.11.2008р. уклав договір №20-11/08 про транспортно-експедиційне обслуговування та здійснив заявку на транспортно-експедиційні послуги №5 від 26.02.2009р. з ТОВ «Карго-Партнер», в силу яких ТзОВ «Карго-Партнер»зобов'язується надавати транспортно-експедиційні послуги ТзОВ з II «Кімберлі - Кларк Україна», та застрахував вантаж на користь та в інтересах Вигодонабувача ТзОВ з II «Кімберлі-Кларк Україна», що підтверджується Полісом.

В свою чергу експедитор ТзОВ «Карго-Партнер»12.08.2008р. уклав договір №СРК270/08 з іншим експедитором ФОП ОСОБА_6 про надання транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжміському і міжнародному сполученні.

На основі замовлення від 27.02.2009р. між ФОП ОСОБА_6 та ТзОВ «Карго-Партнер», останнім було здійснено замовлення на перевезення вантажу в міжнародному сполученні.

ФОП ОСОБА_6, в рамках виконання зобов'язань по вищезазначеній заявці, уклала договір - заявку з ПП ОСОБА_1 №09/02/20 від 27.02.2009р.на перевезення вантажу, який безпосередньо і здійснював дане перевезення.

В період з 04 по 12 березня 2009 року ПП ОСОБА_1 автомобілем DAF д.н. НОМЕР_2/НОМЕР_3 здійснював перевезення вантажу (серветки, хусточки, рушники паперові, туалетний папір), за маршрутом Польша - Україна, що належить ТОВ з II «Кімберлі - Кларк Україна».

12.03.2009 року під час розвантаження вантажу на складі МПП “Чайка” було виявлено пошкодження 688 коробів, що підтверджується актом розбіжностей №1/1000070196 від 12.03.2009р., відміткою в Міжнародній товарно-транспортній накладній (СМК) №054607 та звітом аварійного комісара відносно даного збитку.

Позивач застрахував вантаж, що підтверджується Полісом №280207462 від 04.03.2009року, згідно якого ТзОВ «Карго Партнер»є «страхувальником», а ТзОВ з II «Кімберлі Кларк Україна»- «вигодонабувачем».

ТзОВ з II «Кімберлі - Кларк Україна»направило претензію №С01/09 від 16.03.2009р. на адресу ТзОВ «Карго Партнер»на суму 3 071,99 євро.

Заявник претензії ТзОВ з II «Кімберлі - Кларк Україна»з 688 пошкоджених коробів заявив лише 657 коробів (замокших) на суму 3071,99 євро, інші 31 короб (деформовані) не були заявлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Згідно ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Загальна сума збитку складає 3 071,99 євро, що становить 31 448,42 гривень в перерахунку на дату здійснення платежу 30.03.2009р. за курсом НБУ 1 грн. = 10, 237150 євро.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування»франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно Полісу розмір франшизи складає 1 340,28 грн. (1% від страхової суми: 134,027,56 грн. страхова сума.). З огляду на вищевикладене, сума страхового відшкодування становить 30 108,14 грн.

ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»в рамках виконання зобов'язань згідно Полісу, виплатило страхове відшкодування щодо даного пошкодження вантажу, в розмірі 30 108,14 грн. на користь вигодонабувача ТзОВ з II «Кімберлі - Кларк Україна», що підтверджується страховим актом №363680, розпорядженням на виплату страхового відшкодування №363680 від 30.03.2009р. та платіжним дорученням №436 від 30.03.2009р.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст.1191 Цивільного кодексу України «особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування».

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України «...шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала».

Відповідно до ч. 1 статті 925 Цивільного кодексу України «до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами)».

16 квітня 2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією №1098/1 про виплату 30 108,14 гривень.

12 травня 2009р. позивач отримав відповідь на претензію №07/05/09 від 07.05.2009 р. в якій відповідач відмовився задовольнити вимоги, що зазначені в претензії №1098/1 від 16.04.2009 про стягнення 30 108,14 гривень.

Як стверджує відповідач, при завантаженні автомобіля та причепа на складі вантажовідправника він не мав змоги побачити, в якому стані вантаж загружається в автомобіль.

Правовідносини, що виникають в результаті здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р., учасницею якої Україна є згідно Закону України №57-V від 01.08. 2006р. «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р.».

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р. договір перевезення встановлюється Міжнародною товарно-транспортною накладною (СМК).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р. накладна, якщо не доведено зворотнього, являється доказом умов договору та посвідчення прийняття вантажу перевізником.

Зазначене вище перевезення підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (СМК) №054607: в графі 16 та 23 «Перевізник»даної накладної міститься відбиток печатки відповідача.

З огляду на вищезазначене, у відповідача виникло зобов'язання по наданню послуг з перевезення відносно ТОВ з II «Кімберлі - Кларк Україна»і відповідно вони являється сторонами в даному зобов'язанні.

Згідно ч. 2 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р. за відсутності в накладній обґрунтованих перевізником застережень, є презумпція, що вантаж: та його упаковка зовнішньо було в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, а також число вантажних місць і розмітка та номери відповідали вказівкам накладної.

В Міжнародній товарно-транспортній накладній (СМК) №054607 відсутні будь -які застереження та відмітки з боку перевізника відносно пошкодження вантажу його упаковки, а також нестачі вантажу під час приймання перевізником його до перевезення. Отже, вантаж був прийнятий перевізником у належному стані та кількості.

Крім того, відповідно до заявки №09/02/20 від 27.02.2009 року п.3.1. визначено, що перевізник надає для перевезення автомобіль у належному стані, що задовільняє вимоги для перевезення зазначеного даною заявкою вантажу, а також усім відповідним вимогам перевезень вантажів. Пунктом 3.2. даної заявки визначено, що водій контролює процес завантаження/вивантаження, розміщення та вагу вантажу в автомобілі, стан упакування вантажу і закріплює вантаж в автомобілі, контролює навантаження на всі осі автомобіля, несе повну відповідальність за збереження вантажу.

Отже, перевізник, здійснюючи дане перевезення, повинен був прийняти товар належної якості та використовувати транспорний засіб, який би забезпечив належне транспортування та зберігання вантажу (паперових виробів).

Також відповідач стверджує, що при вивантаженні та візуальному огляді товару зауважень і претензій з приводу стану товару не виникало. Однак, це спростовується висновком аварійного комісара у сюрвейєрському звіті, в якому зазначено, що при візуальному огляді вантажного відсіку транспортного засобу і причепу на підлозі була виявлена вода, тент в деяких місцях був склеєний, а посередині мав отвір 0,5 см., а також ореали від води. У верхньому лівовому куті виявлені щілини, врезультаті негерметичного прилягання дверей до корпусу причепа автомобіля.

Причиною підмочки вантажу, як зазначено у звіті, є неналежна підготовка вантажного відсіку транспортного засобу до перевезення.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956р. перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його пошкодження, що трапилось в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачі, а також: прострочку в доставці.

З огляду на вищевикладене, причиною пошкодження вантажу є неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо перевезення вантажу, що в свою чергу призвело до його пошкодження і виникнення відповідальності відповідача.

Станом на 20 травня 2009 року відповідач суму претензії не оплатив.

Зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку позовні вимоги задоволити повністю.

Судові витрати покласти на відповідача у відповідності до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 9, 27 Закону України «Про страхування», ст. 193 ГК України, ст.ст. 11, 533, 925, 1166, 1191 ЦК України, ст. 33, 49, 82-84, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент.код №НОМЕР_4 на користь Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», м.Київ, вул.Воровського,33 (ЄДРПОУ 16285602) 30108,14 грн. боргу, 301,08 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України.

Суддя