Постанова № 55676900, 31.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 серпня 2010 р. № 2-а- 8251/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд

в складі: головуючого судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,

за участі позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1451 про визнання дій неправомірними та стягнення матеріальної допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 1451 про визнання дій суб'єкта владних повноважень - військової частині А 1451, неправомірними щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань; стягнення з військовій частині А 1451 на користь позивача матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань в розмірі 2484,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу у військовій частині А1451. 31 березня 2008 року командиром військовій частини А 1451 видано наказ № 74, яким передбачено виплату позивачу матеріальної допомоги у розмірі 2484,79 грн. Вказана матеріальна допомога була нарахована працівниками фінансово-економічної служби військової частини А 1451, але станом на 02.07.10 р. не виплачена.

Позивач ОСОБА_1- в судове засідання зявився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача Військової частини А1451 - в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень та клопотань не надав. За таких умов, неявка представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи та справа може бути розглянута на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А 1451 м. Харків відповідно до витягу з послужного списку майора ОСОБА_1 від 04.08.2010 року (а.с. 15)

25.03.2008 року позивачем до командира військової частини було подано рапорт про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік.(а.с. 8)

На підставі вищезазначеного рапорту командиром військової частини А1451 (по стройовій частині) був виданий наказ № 74 від 31.03.2008 року про виплату грошової допомоги на оздоровлення майору ОСОБА_1 в розмірі 2535,50 грн. (а.с. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України регулювався Положенням про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністра Оборони України від 05 березня 2001 року № 75 (далі Положення № 75) до його скасування наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 259. Іншим наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 з цього питання затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (в подальшому Інструкція № 260).

Відповідно до п. 1.1 Положення № 75 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Воно складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади. Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 Положення № 75 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога у розмірі місячного окладу грошового утримання. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Згідно ст. 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Таким чином, у позивача було наявним право на отримання грошової допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік на підставі наказу командира військової частини А1451 (по стройовій частині) № 74 від 31.03.2008 року.

Як вбачається з довідки військової частини А1451 від 08.04.2010 року №128, станом на 08.04.2010 року у військовій частині А1451 рахується заборгованість перед майором ОСОБА_1 по виплаті матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в сумі 2484,79 грн. (а.с. 7)

Суд зазначає, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, яке відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей гарантується державою, та обовязок щодо їх виплат не ставиться в залежність від наявності фінансування військової частини з боку Міністерства оборони України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, при розгляді зазначеної справи суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 7.11.05 р. "Кечко проти України", від 29.06.2004 "Справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 "Справа "Півень проти України") свідчить про те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, оскільки державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Спеціальними законами, що регулюють порядок прийняття, проходження та звільнення з військової служби, є Закон України Про Збройні сили України від 06 грудня 1991 року № 1934-ХІІ, Закон України Про військовий обовязок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV.

Згідно з ч. 1, 2 статті 2 Закону України Про військовий обовязок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Вказаними законами питання строку звернення до суду з позовами військовослужбовців про стягнення невиплачених сум грошового забезпечення не врегульовано.

У розумінні пункту 15 частини першої статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Під час вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду необхідно застосовувати норми трудового законодавства до тих видів публічної служби, де спеціальним законом (дисциплінарним статутом) не визначено іншого строку.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року, яка встановлює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду не пропущено строк на судовий захист своїх прав.

Щодо вимоги позивача про визнання дій незаконними, суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, виходячи з того, що діяльністю субєкта владних повноважень є активна поведінка субєкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи. В даному випадку, оскільки позивачеві не виплачено відповідачем належних сум, має місце неправомірна бездіяльність відповідача. Зазначена бездіяльність виявилася у невиплаті військовою частиною А1451 ОСОБА_1 додаткових видів грошового забезпечення.

На підставі ч. 2 ст. 10 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача, враховуючи те, що відмова позивачу у задоволенні позовних вимог через їх невірне формулювання, але при доведеності неправомірної бездіяльності відповідача буде формальним вирішенням спору та порушенням таких принципів адміністративного судочинства як верховенство права та законність.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання дій військової частини А-1451 щодо невиплати заборгованості по грошовому забезпеченню належить відмовити через те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту прав. З метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності Військової частини А-1451 щодо невиплати нарахованої матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік, стягнення на користь позивача зазначеної матеріальної допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1, 2 статті 2 Закону України Про військовий обовязок і військову службу від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, ст. ст. 6, 9, 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року, п.п. 36.1., 36.2. Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 05 березня 2001 року № 75, п.п. и13.2,13.3, 30.1, 30.2, 30.3, 32.1., 32.2., 32.3, 32.8. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, рішеннями Європейського суду з прав людини від 7.11.05 р. "Кечко проти України", від 29.06.2004 "Справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 "Справа "Півень проти України", ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159-163, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А 1451 про визнання дій неправомірними та стягнення матеріальної допомоги - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Військової частини А4104 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань - неправомірною.

Стягнути з Військової частини А1451 (61018, м. Харків, вул. Деревянко, 3, код ЄДРПОУ 08208941, р/р 35218001000423 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 581011) на користь ОСОБА_1 (62418, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість зі сплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань в розмірі 2484.79 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні) 79 копійок.

В частині визнання неправомірними дій Військової частини А1451 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 03 вересня 2010 року.

Суддя Білова О.В.