Ухвала суду № 55675277, 10.02.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/2370/14-кГоловуючий у 1-й інстанції Парфенюк В.І. Провадження № 11-кп/789/27/16 Доповідач - Крукевич М.Н.Категорія - ч.4 ст191;ч.1 ст.366 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Крукевича М.Н.

Суддів - Кунець І. М., Іващенко О. Ю.,

з участю секретаря Дідух М.Є.

прокурора Кривка Н.І.

виправданої ОСОБА_1

Захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 на вирок Чортківського районного суду від 21 жовтня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружену, працює директором ТзОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство", жительку с.Добріволяни, вул.Сонячна, 12, Заліщицького району, Тернопільської області, раніше не судиму,

виправдано у звязку з недоведеністю, що нею вчинено злочини, передбачені ч.4 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 обрано у виді домашнього арешту.

Органами досудового розслідування, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що як учасник товариства з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» (юридична адреса: Тернопільська область, Заліщицький район, м. Заліщики, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 00956201), що володіє 65,797 % статутного капіталу, перебуваючи на посаді директора товариства, відповідно до статуту, затвердженого протоколом установчих зборів № 1 від 10 серпня 2010 року, а також чинного законодавства уповноважена керувати господарською діяльністю, розпоряджатися майном та грошовими коштами товариства, укладати від імені товариства угоди, а також нести персональну відповідальність за шкоду, заподіяну нею господарському товариству, тобто, наділена повноваженнями щодо виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а тому являється службовою особою.

У зв'язку з тим, що обвинувачена ОСОБА_1 була керівником зернового складу, що надає послуги із зберігання зерна, тобто комплексу заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна, вона виконувала обов'язки щодо укладання договорів складського зберігання зерна; виписувала складські квитанції, які є складським документом на зерно, що видається власнику на підтвердження факту прийняття зерна на зберігання, посвідчення наявності, кількості та якості прийнятого складом зерна, а також зобов'язання зернового складу повернути зерно володільцеві такого документа.

Також в її обов'язки входило видавати накази про переоформлення зерна від одного власника іншому, підписувати в трьохсторонньому порядку акт приймання-передавання зерна, видавати новому власнику переоформлені складські документи, не видавати складські документи, якщо зерно не було прийняте зерновим складом на зберігання.

В лютому 2013 року обвинувачена ОСОБА_1 з корисливих мотивів в м.Заліщики шляхом зловживання своїм службовим становищем вчинила розтрату чужого майна, яке було їй ввірене на підставі договору складського зберігання зерна № 18 укладеного 9 жовтня 2012 року між ТОВ «Заліщицьке ХПП» та ТОВ «Штерн Aгpo». Згідно даного договору, зерновий склад зобов'язався за плату зберігати зерно, надати послуги з приймання зерна, доробки, зберігання і відвантаження, а поклажодавець - здійснити доставку зерна, своєчасно розрахуватись за надані послуги та забрати зерно після закінчення строку зберігання. У зв'язку з виконанням умов договору ТОВ «Штерн Aгpo» у період з 9 жовтня 2012 року по 26 жовтня 2012 року поставило ТОВ «Заліщицьке ХПП» на тимчасове зберігання зерно кукурудзи фізичною вагою 3 319 790 кг. На підтвердження факту отримання на тимчасове зберігання зерна кукурудзи, яке було їй ввірене, обвинувачена ОСОБА_1 підписала, завірила печаткою та видала складську квитанцію № 27 від 31 жовтня 2012 року.

В подальшому, в період з 14 грудня 2012 року по 21 лютого 2013 року у відповідності до укладених договорів право власності на зерно кукурудзи належне ТОВ «Штерн Aгpo», що зберігалося на ТОВ «Заліщицьке ХПП», переоформлялося від одного власника іншому, аж до кінцевого власника - ТОВ «ОСОБА_4 Компанія Співдружність Україна», яке на підставі складської квитанції № 50 від 21 лютого 2013 року, підписаної ОСОБА_1 та завіреної печаткою, набуло право власності на зерно кукурудзи фізичною та заліковою вагою 2 945 430 кг.

Поряд з цим, в лютому 2013 року у обвинуваченої ОСОБА_1, яка достовірно знала про умови виконання договору складського зберігання зерна та те, що зерно кукурудзи на зерновому складі зберігається знеособлено в загальних партіях, виник злочинний умисел, направлений на розтрату чужого зерна кукурудзи, яке було їй ввірене, шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Реалізуючи свій злочинний план, обвинувачена ОСОБА_1 16 лютого 2013 року, перебуваючи на території ТОВ «Заліщицьке ХПП» в м. Заліщики вул. Промислова, 1, порушуючи свої повноваження і використовуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, всупереч інтересам служби незаконно дала вказівку підлеглим їй працівникам товариства пропустити на територію зернового складу вантажні автомобілі та провести відвантаження зерна кукурудзи, на яке вона не мала права.

Зокрема, обвинувачена ОСОБА_1 зловживаючи своїм службовим становищем, 16 лютого 2013 року вказала ОСОБА_5, що виконував обов'язки старшого майстра і якому не було відомо про її злочинні наміри, провести зважування тари автомобіля марки «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_1, із причепом, державний номерний знак НОМЕР_2, належного ПП «Галіч» (м.Бердянськ Запорізької області). Далі обвинувачена ОСОБА_1, яка здійснювала загальне керівництво відвантаженням зерна, дала вказівку робітникам, яким також не було відомо про її злочинні дії - здійснити вивіз зерна зі складу № 5 та погрузити його на вказаний автомобіль. Внаслідок незаконного відвантаження на автомобіль марки «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_1, із причепом, державний номерний знак НОМЕР_2, зерна кукурудзи вагою 34 360 кг вартістю 1 830 гривень за одну тонну, обвинувачена ОСОБА_1, шляхом зловживання службовим становищем вчинила розтрату зерна кукурудзи 3-го класу, яке було їй ввірене, на загальну суму 62 878 гривень 80 копійок.

Також, обвинувачена ОСОБА_1, діючи відповідно до єдиного злочинного плану, шляхом зловживання своїм службовим становищем, 16 лютого 2013 року вказала ОСОБА_5 провести зважування тари автомобіля марки «Сканія», держаний номерний знак НОМЕР_3, із причепом, державний номерний знак НОМЕР_4, належного ПП «Галіч» (м. Бердянськ Запорізької області). Далі обвинувачена ОСОБА_1, яка здійснювала загальне керівництво відвантаженням зерна, дала вказівку робітникам, яким також не було відомо про її злочинні дії -здійснити вивіз зерна зі складу № 5 та погрузити його на вказаний автомобіль. Внаслідок незаконного відвантаження на автомобіль марки «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_3. із причепом, державний номерний знак НОМЕР_4, зерна кукурудзи вагою 36 320 кг, вартістю 1 830 гривень за одну тонну, обвинувачена ОСОБА_1, шляхом зловживання службовим становищем вчинила розтрату зерна кукурудзи 3-го класу, яке було їй ввірене, на загальну суму 66 465 гривень 60 копійок.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, обвинувачена ОСОБА_1, цього ж дня 16 лютого 2013 року шляхом зловживання своїм службовим становищем вказала ОСОБА_5, якому не було відомо про її злочинні наміри, провести зважування тари автомобіля марки «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_5, із причепом, держаний номерний знак НОМЕР_6, належного ПП «Галіч» (м. Бердянськ Запорізької області). Далі обвинувачена ОСОБА_1, яка здійснювала загальне керівництво відвантаженням зерна, дала вказівку робітникам, яким також не було відомо про її злочинні дії - здійснити вивіз зерна зі складу № 5 та погрузити його на вказаний автомобіль. Внаслідок незаконного відвантаження на автомобіль марки «Сканія», державний номерний знак НОМЕР_5, із причепом, державний номерний знак НОМЕР_6, зерна кукурудзи вагою 36 480 кг, вартістю 1 830 гривень за одну тонну, обвинувачена ОСОБА_1 шляхом зловживання службовим становищем вчинила розтрату зерна кукурудзи 3-го класу, яке було їй ввірене, на суму 66 758 гривень 40 копійок.

Після цього, вказаними трьома автомобілями в період з 17 по 18 лютого 2013 року на підставі товарно-транспортних накладних із зазначенням інформації щодо вантажовідправника -TOB «Сіті Комплекс» (м. Миколаїв) та власника зерна - TOB «Херсонтрансгруп», розтрачене обвинуваченою ОСОБА_1, зерно кукурудзи в загальній кількості 107,16 тонн було доставлено та здано на зберігання на ПрАТ «Дніпровський термінал» за адресою м.Херсон, вул.Перекопська, 169, з якого в подальшому воно було реалізовано іншим власникам.

Внаслідок злочинних дій обвинуваченої ОСОБА_1, які виразились у розтраті 107,16 тонн зерна кукурудзи 3-го класу вартістю 1 830 гривень за одну тонну було завдано матеріальної шкоди TOB «Arpo ОСОБА_4 Компанія Співдружність Україна» у сумі 196 102 гривень 80 копійок, що у 341,9 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

В таких діях обвинуваченої ОСОБА_1, орган досудового розслідування вбачає ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України -розтрата чужого майна, яке було ввірене особі, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, обвинувачена ОСОБА_1, будучи директором TOB «Заліщицьке ХПП», тобто являючись службовою особою, 29 липня 2013 року в приміщенні TOB «Заліщицьке ХПП» за адресою: м.Заліщики вул.Промислова, 1, вчинила службове підроблення офіційного документу - складської квитанції на зерно, що підтверджує зберігання TOB «Заліщицьке ХПП» зерна кукурудзи, яке належить TOB «Arpo ОСОБА_4 Компанія Співдружність Україна».

Так, 29 липня 2013 року головний бухгалтер TOB «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_6, якій не було відомо про вчинення обвинуваченою ОСОБА_1, розтрати зерна кукурудзи, в приміщенні TOB «Заліщипьке ХПП» на підставі Реєстру зберігання зерна на складі склала складську квитанцію № 7 від 29 липня 2013 року, в якій вказала неправдиві відомості про те, що TOB «Заліщицьке ХПП» прийняло на зберігання від TOB «Arpo ОСОБА_4 Компанія Співдружність Україна» згідно договору складського зберігання від 30 травня 2013 року зерно кукурудзи 3 класу, урожаю 2012 року, при цьому в графі «Вага фізична» було вказано вагу 770 010 кг, в графі «Вага залікова» - 770 010 кг. Після цього обвинувачена ОСОБА_1, яка достовірно знала, що на зберіганні TOB «Заліщицьке ХПП» насправді відсутня частина зерна кукурудзи, а у складській квитанції № 7 від 29 липня 2013 року вказані завідомо неправдиві відомості, підписала та завірила печаткою товариства, чим викликала у власника зерна впевненість у дотриманні умов договору складського зберігання.

Також, 1 серпня 2013 року головний бухгалтер TOB «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_6, якій не було відомо про вчинення обвинуваченою ОСОБА_1 розтрати зерна кукурудзи, в приміщенні TOB «Заліщицьке ХПП» на підставі Реєстру зберігання зерна на складі, склала складську квитанцію № 13 від 1 серпня 2013 року, у якій вказала неправдиві відомості про те, що TOB «Заліщипьке ХПП» прийняло на зберігання від TOB «Arpo ОСОБА_4 Компанія Співдружність Україна» згідно договору складського зберігання від 31 липня 2013 року зерно кукурудзи 3 класу, урожаю 2012 року, при цьому в графі «Вага фізична» було вказано вату 601 070 кг, в графі «Вага залікова» - 601 070 кг. Після цього обвинувачена ОСОБА_1, яка достовірно знала, що на зберіганні TOB «Заліщицьке ХПП» насправді відсутня частина зерна кукурудзи, а у складській квитанції № 13 від 1 серпня 2013 року вказані завідомо неправдиві відомості, підписала та завірила печаткою товариства, чим викликала у власника зерна впевненість у дотриманні умов договору складського зберігання.

Крім цього, 15 серпня 2013 року головний бухгалтер ТОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_6, якій не було відомо про вчинення обвинуваченою ОСОБА_1, розтрати зерна кукурудзи, в приміщенні ТОВ «Заліщицьке ХПП» на підставі Реєстру зберігання зерна на складі склала складську квитанцію № 15 від 15 серпня 2013 року, у якій вказала неправдиві відомості про те, що ТОВ «Заліщицьке ХПП» прийняло на зберігання від ТОВ «Arpo ОСОБА_4 Компанія Співдружність Україна» згідно договору складського зберігання від 31 липня 2013 року зерно кукурудзи 3 класу, урожаю 2012 року, при цьому в графі «Вага фізична» було вказано вагу 291 096 кг, в графі «Вага залікова» - 291 096 кг. Після цього обвинувачена ОСОБА_1, яка достовірно знала, що на зберіганні ТОВ «Заліщицьке ХПП» фактично відсутнє зерно кукурудзи, а у складській квитанції № 15 від 15 серпня 2013 року вказані завідомо неправдиві відомості, підписала та завірила печаткою товариства, чим викликала у власника зерна впевненість у дотриманні умов договору складського зберігання.

В даних діях обвинуваченої ОСОБА_1 орган досудового розслідування вбачає ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України - внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто службове підроблення.

В апеляційній скарзі прокурор відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_3 просить виправдальний вирок стосовно ОСОБА_1 скасувати через невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження та призначити новий судовий розгляд розгляд в суді першої інстанції. В обгрунтування своїх апеляційних вимог посилається на те, що суд дав неправильну юридичну оцінку зібраним та дослідженим в судовому засідання доказам, а його висновки у вироку суперечливі. Вказує на те, що показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та товаро-транспортними накладними ТОВ Сіті Комплекс і власника зерна ТОВ Херсонтрансгруп, доведена винність ОСОБА_1 в розтраті зерна кукурудзи , належного ТОВ Arpo ОСОБА_4 Компанія Співдружність Україна, на яке вона не мала права. Зазначає також, що судом безпідставно вказано у вироку про невстановлення органом досудового розслідування причин відсутності записів про відвантаження зерна кукурудзи 16 лютого 2013 року в журналі зважування та в бухгалтерських документах, оскільки дана обставина спростовується показаннями свідка ОСОБА_9, який ствердив факт виписки ним товаро-транспортних накладних на завантаження зерном кукурудзи автомобілів, які не належали ТОВ Arpo ОСОБА_4 Компанія Співдружність Україна в присутності ОСОБА_1, які мали поступити в бухгалтерію, але куди вони поділись, йому невідомо. Звертає увагу на те, що судом необґрунтовано зроблено висновок про те, що до розтрати зерна кукурудзи 16 лютого 2013 року мають відношення і інші особи підприємства, в підтвердження чого зіслався у вироку на звернення ОСОБА_1 із заявою в Заліщицький РВ УМВС в Тернопільській області, оскільки постановою слідчого кримінальне провадження за її звернення закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України і ця постанова нею не оскаржена. Сама ж обвинувачена ОСОБА_1 Взагалі відмовилась давати показання щодо нестачі зерна кукурудзи на Заліщицькому ХПП. Окрім подання вказаної заяви, ОСОБА_1 не вчинено жодних дій, які б сприяли встановленню причетних до нестачі зерна осіб. Даним обставинам, досліджених в судовому засіданні, судом не дано оцінки.

Вважає також безпідставним висновок суду про виправдання ОСОБА_1 за ч.1 ст.366 КК України та відсутність в неї прямого умислу на підроблення складських квитанцій, у звязку з тим, що в них вносились неправдиві відомості головним бухгалтером підприємства ОСОБА_6, оскільки судом не зазначено у вироку і не враховано той факт, що ОСОБА_1 підписала їх особисто. Вище наведене свідчить, що винесений судом виправдальний вирок не ґрунтується на досліджених в ході судового розгляду доказах, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Заслухавши доповідача-суддю апеляційного суду, думку прокурора про необхідність скасування вироку та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд, виправдану ОСОБА_1 та її захисника-адвоката ОСОБА_2, які заперечили щодо її задоволення, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Із цього випливає, що суд при розгляді кримінального провадження повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх і дати оцінку з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, зазначених у ст.370 КПК України.

Як видно з матеріалів кримінального провадження та вироку у частині виправдання ОСОБА_1, суд наведених вимог кримінально-процесуального закону не дотримався.

Зі змісту вироку стосовно ОСОБА_1 видно, що суд першої інстанції виправдав її у звязку з недоведеністю, що нею вчинені злочини, передбачені ч.4 ст.191 та ч.1 ст.366 КК України, керуючись своїми висновками щодо ненадання стороною обвинувачення і не встановлення судом жодних доказів на підтвердження наявності в ОСОБА_1 прямого умислу спрямованого на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовим становищем та на підроблення складських квитанцій; що підтверджений свідками факт присутності ОСОБА_1 і її безпосереднє керування завантаженням автомобілів зерном кукурудзи 16 лютого 2013 року не може доводити сам по собі наявності в її діях складу злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України; що до вчинення розтрати зерна кукурудзи 16 лютого 2013 року мають відношення і інші посадові особи підприємства; що не встановлено механізму вчинення розтрати та роль в цьому кожної посадової особи підприємства.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються, окрім іншого, формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Відповідно до розяснень п.п.17, 22 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 29.06.1990 Про виконання судоми України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

У мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти, окрім іншого, результати дослідження, аналізу і оцінки доказів як таких, що були зібрані на попередньому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його у вчиненні злочину.

Включати у виправдувальний вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого, не допускається.

Даних вимог закону судом не виконано.

Зазначені висновки суду, колегія суддів вважає неправильними, так як вони не ґрунтуються на доказах, які були досліджені під час судового розгляду.

Так із вироку вбачається, що суд навів у ньому всі докази, які наведені стороною обвинувачення в обвинувальному акті. При цьому вказав, що перевіривши їх у відповідності з вимогами ч.1 ст.94 КПК України, прийшов до висновку, що вони є належними та допустимими. Далі, формально зазначивши у ньому, що оцінюючи всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення, в порушення вимог ч.1 ст.94, ч.1 ст.370 , п.1 ч.3 ст.374 КПК України не дав оцінки кожному доказу з точки зору належності, достатності та достовірності, не вказав чим вони спростовуються і чому він не бере їх до уваги, як такі, що не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, а обмежився лише узагальнюючим висновком, що такі дії ОСОБА_1 (наказ і керівництво нею завантаженням зерна кукурудзи 16 лютого 2013 року на автомобілі, які не належали його власнику) самі по собі не можуть доводити наявність в діях складу злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

Вказуючи у вироку, що в ході досудового розслідування, не було встановлено механізму вчинення розтрати зерна кукурудзи на Заліщицькому ХПП та роль в цьому кожної посадової особи підприємства, а тому приходить до висновку, що до розтрати мають відношення і інші посадові особи, суд при цьому також зовсім не аналізує і не дає оцінки показанням свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_14 та іншим наведеним у вироку доказам, з яких вбачається механізм.

Також судом зазначено у вироку, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів і судом не встановлено фактичних даних, які підтверджують наявність в ОСОБА_1 прямого умислу на підроблення складських квитанцій.

Разом з тим, судом взагалі не враховано той факт, що після підписання ОСОБА_1 складських квитанцій № 7 від 29.07.2013, №13 від 01.08.2013 та №15 від 15.08.2013, на адресу ТОВ ОСОБА_4 Компанія Співдружність України направлялися листи про неможливість відгрузки зерна кукурудзи із Заліщицького ХПП у звязку із його фактичною відсутністю. Вказаних доказів судом у вироку взагалі не зазначено і не проаналізовано.

Наведене свідчить про те, що даний вирок не ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а тому відповідно до ст.409 КПК України є підставою для скасування вироку.

Крім того, на технічних носіях аудіо-запису окремих судових засідань не зафіксовані моменти їх початку і завершення, тобто відсутня інформація про їх закінчення чи продовження, що дає підстави сумніватися в його повноті і не дає можливості суду апеляційної інстанції використати його як джерело доказів та перевірити обґрунтованість вироку, оскільки викликає сумніви в його достовірності.

Вище викладене, свідчить про невиконання судом вимог ст.7 КПК України, де вказано, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: безпосередність дослідження показань, речей і документів та гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.

Відповідно до ч.1 і ч.2 п.7 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Частиною 6 ст.9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовують загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст.7 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду про виправдання ОСОБА_1 є передчасним, зробленим без повного, всебічного та обєктивного аналізу наявних у кримінальному проваджені доказів, а тому не може вважатися законним.

Згідно з п.1 ч.1 ст.415 КПК України України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені п.п.2, 3, 4, 5, 6, 7 ч.2 ст.412 цього Кодексу. Тому вирок щодо обвинуваченої ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження направленню на новий розгляд у суд першої інстанції.

При новому розгляді в суді першої інстанції необхідно ретельно дослідити всі докази у кримінальному провадженні, дати належну правову оцінку діям ОСОБА_1 та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 - задовольнити.

Вирок Чортківського районного суду від 21 жовтня 2015 року про виправдання ОСОБА_1 у звязку з недоведеністю, що нею вчинено злочини передбачені ч.4 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України скасувати та призначити новий розгляд цього кримінального провадження у Чортківському районному суді Тернопільської області.

СУДДІ:

____ _____ ___

М.Н.ОСОБА_16ОСОБА_17Іващенко