Ухвала суду № 55674807, 02.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/977/15 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/390/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя: Шумська Н.Л.

судді: Кабаль І.І., Шандра М.М.

секретар: Бадівська О.О.

особи, які беруть участь у справі: ОСОБА_2, представник ПАТ КБ «Акцент-Банк» Гнатишак О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ «Акцент-Банк» на рішення Франківського районного суду м.Львова від 02 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Акцент-Банк» про повернення депозитного банківського вкладу, нарахування відсотків за договором, відсотків за фактичну кількість днів користування банком вкладом, стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 02 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Акцент-Банк» про повернення депозитного банківського вкладу, нарахування відсотків за договором, відсотків за фактичну кількість днів користування банком вкладом, стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми задоволено; стягнуто з ПАТ КБ «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами вкладів у розмірі 6000 грн. та 16260, 58 грн.; нараховані відсотки у розмірі 227, 50 та 757,05 грн.; сума відсотків понад строку дії договорів вкладів у розмірі 832,50 грн. та 2256, 15 грн.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 144,49 грн. та 370,21 грн. інфляційні витрати, а всього разом 30843,13 грн.; вирішено питання судового збору.

Рішення суду оскаржено ПАТ «Акцент-Банк». В апеляційній скарзі покликається на неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що депозитні договори, сторонами якого зазначені ОСОБА_2 та ПАТ «А-Банк» в особі голови правління Малихіної Н.А., не містять оригінального підпису відповідальної особи Банку та «мокрого» відбитку печатки Банку. Також позивачем не підтверджено знаходження спірних грошових сум на депозитному рахунку. Вказує, що позивачем належним чином не доведено дотримання вимог Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 12.11.2003 року №492, зокрема заяви позивача містять вимоги надати доступ до рахунків, не вказано дати повернення коштів. Позивач, як сторона по справі, зобов»язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу свої вимог, відповідно до ст.10 ЦПК України. Крім того вказує, що судом задоволені позовні вимоги виходячи з розрахунку заборгованості за процентною ставкою, яка не передбачена депозитним договором у разі дострокового повернення депозиту (в разі наявності належної вимоги про повернення вкладу). Суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення процентів, застосувавши у розрахунку ставку, яка застосовується за умови відсутності дострокової вимоги повернення депозиту. Зокрема, відповідно до п.п.11 текстів договорів №SAMAB010000001662217 «Стандарт на 3 мес.» від 24.01.2014 року, №SAMAB010000001687927 «Стандарт на 3 мес.» від 10.02.2014 року наданих позивачем, за неповний строк вкладу відсотки виплачуються у два рази зниженій відсотковій ставці. В позові зазначено, що ОСОБА_2 звернулася з вимогою до відповідача про повернення вкладу - 26.04.2014 року. Отже, після лонгації першого договору та до закінчення строку другого. Проте суд у порушення вимог вказаного положення цивільного законодавства та вимог договору задовольнив вимоги позивача щодо процентів без застосування такого зниження. У зв»язку з цим категорично не погоджуються і з розрахунком 3% річних, інфляційних витрат. Крім того зазначає, що у відповідності до положень ч.1ст.3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована. Згідно з Постановою НБУ № 260, банки, у тому числі ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України. Рішенням Центрального банку Російської Федерації (Банк Росії) № РН-33/9 від 13.05.2014 року (додасться) також було припинено з 13 травня 2014 року діяльність відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя - ПАТ "-А-БАНК". За законодавством України чинність на окупованій території Автономної Республіки Крим нормативних актів Російської Федерації не визнається, та вони не підлягають виконанню. В той же час, наявність вказаного рішення Банку Росії щодо припинення діяльності на території АРК ПАТ "А-БАНК" унеможливлювало діяльність відокремлених підрозділів банку на території АРК та міста Севастополя. Відповідно до вказаного Закону РФ "Фонд захисту вкладників" розпочав прийом заяв про згоду на придбання у вкладників прав вимог за вкладами (рахунках), укладеними в структурних підрозділах ПАТ "А-БАНК" в Криму і на виплату компенсацій у розмірі 100 % суми вкладу, але не більше 700 тисяч рублів на одного вкладника. Таким чином, АНО "ФЗВ" законодавством РФ було призначено, а АНО "ФЗВ" взяв на зобов'язання, здійснювати компенсаційні виплати у тому числі вкладникам ПАТ "А-БАНК". поза волею відповідача. Відповідно до ч.б ст.5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі , Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Таким чином, Законом України встановлено, на кого саме покладається відповідальність за відшкодування шкоди у результаті окупації. Вважають, викладені факти у сукупності свідчать про те, що зобов'язання за договорами депозитного вкладу, укладеними працівниками ПАТ "А-БАНК" в Криму, виконує AHO "ФЗВ ", за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополь. Тому, вважаємо, ПАТ "А-БАНК" є неналежним відповідачем у справі. Щонайменш, зважаючи на припинення діяльності на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя відокремлених структурних підрозділів, зокрема і ПАТ "А-БАНК" та, як наслідок, оголошення "Фондом захисту вкладників" про придбання прав (вимог) за вкладами (рахунках), вважають, що позивач у разі підтвердження нею укладання депозитних договорів з ПАТ "А-БАНК" мала надати інформацію та документальне підтвердження відсутності на час ухвалення рішення по справі придбання Автономною некомериійною організацією «Фонд захисту вкладників» уповноваженим банком Фонду у нього прав (вимог) за вкладами, повернення яких вона вімагає. Просить рішення Франківського районного суду м.Львова від 02 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та ґрунтуються на законі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що 24.01.2014 року та 10.02.204 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Акцент-Банк» було укладено договори банківських вкладів (депозитів) «Стандарт на 3 міс» №SAMAB01000001662217 та №SAMAB01000001687927 в національній валюті на суму 6000 грн. на рахунок НОМЕР_1 та суму 16260, 58 грн. на рахунок НОМЕР_2 строком на три місяці, із виплатою 18,5 річних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка зверталася до відповідача про повернення вкладу та процентів, проте відповідач грошові кошти не повернув, у зв»зку з чим ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

Згідно з частиною другою ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

З матеріалів справи вбачається, що строк договору банківського вкладу №SAMAB01000001662217 закінчився 24 квітня 2014 року та строк банківського вкладу SAMAB01000001687927 закінчився 10 травня 2014 року. відбулась пролонгація договору на тих же умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 524,533,625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовими зобов'язаннями законодавець визначає такі правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Судом встановлено, що даний договір банківського вкладу укладено в письмовій формі та не оспорюється відповідачем, а тому дотримання форми договору банківського вкладу не є спірним питанням і предметом позову. На доказ існування договірних відносин з банком позивачем надано належні та допустимі докази. Тому сумніву у існуванні договірних відносин у суду не виникає.

З огляду на закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах визначення договору банківського вкладу, - банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Положення ст. 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору.

Відповідно до ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

При вирішенні питання щодо дотримання письмової форми договору слід врахувати також п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення).

Відповідно до п. 1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірні" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Отже, виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4 Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Банком було прийнято від позивача зазначену суму коштів, що підтверджується копією квитанцій про внесення на рахунок №5 від 24.01.2014 року коштів в сумі 6000 грн. на рахунок НОМЕР_1 (а.с.6) та №11 від 08.02.2014 року коштів у сумі 16260,58 грн. на рахунок НОМЕР_2 (а.с.8), а тому доводи апелянта, що позивачем не підтверджено знаходження спірних грошових сум на депозитному рахунку є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, що спростовували б договірні зобов"язання між сторонами відповідно до укладених договорів вкладу, натомість використано всі спроби уникнути виконання зобов"язань за договорами. Крім того, відповідачем не доведено відсутність вкладу на рахунку, відкритому банком.

Посилання відповідача на закони, прийняті РФ на території Автономної Республіки Крим, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки банківська установа здійснює діяльність в Україні.

Відповідно до положень ч.1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України. За законодавством України чинність на окупованій території нормативних актів РФ не визнається та вони не підлягають виконанню.

Відтак, колегія суддів вважає безпідставним заперечення відповідача, що ґрунтуються на начебто праві вкладника звернутися відповідно до федерального закону РФ до створеного на тимчасово окупованій території "Фонду захисту вкладників" щодо отримання коштів за вищевказаними договорами або довести факт незвернення до фонду.

Суд вважає, що вимоги ч.6 ст.5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди,заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об"єднанням, громадянам України, іноземцям, та особам без громадянства, що у повному обсязі покладається на РФ як на державу, що здійснює окупацію - має відношення до завданої шкоди відповідачу і саме він має право на відшкодування шкоди внаслідок припинення діяльності відокремлених підрозділів, а не позивачка внаслідок невиконання умов договору банком.

Також, колегія судді погоджується з висновками суду першої щодо стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового забов»язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до змісту ст.526 та 1058 ЦК України зобов»язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримання вкладу та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

У разі перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому банку, але ненадання вкладнику можливості використання цих коштів зобов»язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосовувати відповідальність за порушення грошового зобов»язання, яка передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, даючи оцінку рішенню суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, в межах доводів скарги, колегія суддів дійшла висновку про законність та обгрунтованість рішення. Рішення суду ухвалене в межах заявлених вимог, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не ставлять під сумнів його законність.

На підставі ст.308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ПАТ «Акцент-Банк» відхилити.

Рішення Франківського районного суду м.Львова від 02 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: І.І. Кабаль

М.М. Шандра