Ухвала суду № 55669121, 11.02.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 6/754/43/16

Справа № 754/9185/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Таран Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Чернишової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.08.2013 року Полонським районним судом Хмельницької області було ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором. 20.04.2015 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу № 17, відповідно до якого останній набув право нового кредитора до ОСОБА_2, ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту на заставу транспортного засобу на підставі якого і винесено рішення суду від 08.04.2015 року про стягнення заборгованості.

Представник заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином.

Боржники в судове засідання теж не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі ч. 2 ст. 378 ЦПК України неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає заяву такою, що не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (а. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Підставою заміни сторони виконавчого провадження є вибуття її внаслідок правонаступництва.

У свою чергу, правонаступництвом у цивільному праві є перехід прав та обов'язків від однієї особи до іншої за законом або угодою.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 378 ЦПК України.

Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувана або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.

Виходячи зі змісту статтей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону Україну «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї із сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Згідно із вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Зі змісту ст. 378 ЦПК України вбачається, що така заміна передбачена і можлива лише на стадії виконання рішення суду, тобто правонаступництво у виконавчому провадженні можливе з моменту відкриття виконавчого провадження, в порядку визначеному Законом.

Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27.08.2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу у розмірі 129.165 грн. та судовий збір /а.с. 56-58/.

Ухвалою Апеляційного суд м. Києва від 16.10.2013 року рішення Деснянського районного суд м. Києва від 27.08.2013 року залишено без змін /а.с.76-79/.

У своїй заяві заявник посилається на те, що 20 квітня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 17, відповідно до якого останній набув право нового кредитора до ОСОБА_2, ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту на заставу транспортного засобу на підставі якого і винесено рішення суду від 08.04.2015 року про стягнення заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» склали акт приймання-передачі права вимоги /а.с.105/, за яким Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийняло вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором. Ця обставина підтверджується копією з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 17 від 20 квітня 2015 року /а.с.106/.

Однак договору факторингу № 17, на який посилається заявник у своїй заяві та відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до заяви не долучено, що не дає можливості суду встановити перехід права вимоги.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про відкриття виконавчого провадження і доказів цього заявником до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

У звдоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Таран Н.Г.