Ухвала суду № 55662344, 15.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2012 р.Справа № 2-а-3165/11/1570

Категорія:8.1.1Головуючий в 1 інстанції: Федусик А.Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -ОСОБА_1 судді - ОСОБА_2 судді - ОСОБА_3при секретаріОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання незаконним, протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2011 року №0000582301/0, -

встановиЛА:

21 квітня 2011 року, позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання незаконним, протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2011 року №0000582301/0, мотивуючи його тим, що з 23.03.2011 року по 29.03.2011 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси (далі ДПІ) була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», ТОВ «Інвесттрейд ЛТД»та ТОВ «Юг Нафтосервіс»за грудень 2010 року. За результатами перевірки відповідачем був складений акт №1577/23-6/31339248 від 11.04.2001 року, на підставі якого ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000582301/0 від 13.04.2011 року, яким позивачу було донараховано податкове зобовязання з ПДВ в сумі 492381,00 грн., в тому числі 393905 грн. за основним платежем, та 98476,00 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає вказане рішення неправомірним, оскільки воно не ґрунтується на нормах права. Зазначене стали підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив визнати незаконним та протиправним спірне податкове повідомлення-рішення №0000582301/0 від 13.04.2011 року та скасувати його.

В судовому засіданні першої інстанції представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні першої інстанції заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Суд першої інстанції своєю постановою від 24 червня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент» задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 13.04.2011 року №0000582301/0 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Елемент»суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 492381 грн. (в тому числі за основним платежем - 393905 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 98476 грн.).

ДПІ не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ зареєстроване 07.03.2001 року та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків.

В період з 23.03.2011 року по 29.03.2011 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», ТОВ «Інвесттрейд ЛТД»та ТОВ «Юг Нафтосервіс» за грудень 2010 року.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт №1577/23-6/31339248 від 11.04.2001 року, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 538853,00 грн, завищення відємного значення ПДВ на суму 50113,00 грн. та заниження ПДВ на суму 393905,00 грн.

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем до складу податкового кредиту ПДВ по договорам з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»та ТОВ «Інвесттрейд ЛТД»в сумі 494922,00 грн. та 36209,94 грн. відповідно, які актами перевірок цих підприємств визнані нікчемними з тих підстав, що ці угоди не були направлені на реальне настання правових наслідків, а також було незаконно включено до податкового періоду ПДВ по операціям з ТОВ «Юг Нафтосервіс»в сумі 7721,25 грн., які також не були направлені на реальне настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності.

На підставі цього акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000582301/0 від 13.04.2011 року, яким позивачу було донараховано податкове зобовязання з ПДВ в сумі 492381,00 грн., в тому числі 393905 грн. за основним платежем, та 98476,00 грн. за штрафними санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки висновки та протиправні спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ та ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»був укладений договір поставки №15/10 від 15.10.2010 року, на виконання якого останнє поставило у перевіряємому періоді позивачу товар, а ТОВ здійснило оплату за цей товар, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі виданими ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД»на імя ТОВ податковими накладними.

Крім цього, між ТОВ та ТОВ «Інвесттрейд ЛТД»був укладений договір купівлі-продажу №02/09 від 02.09.2010 року, на виконання якого останнє поставило у перевіряємому періоді позивачу товар, а ТОВ здійснило оплату за цей товар, що також підтверджується матеріалами справи, в тому числі виданими ТОВ «Інвесттрейд ЛТД»на імя ТОВ податковими накладними.

Крім цього, між ТОВ та ТОВ «Юг Нафтосервіс»був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №00150 від 03.03.2010 року, на виконання якого останнє поставило у перевіряємому періоді позивачу нафтопродукти, а ТОВ здійснило оплату за цей товар, що також підтверджується матеріалами справи, в тому числі виданими ТОВ «Юг Нафтосервіс»на імя ТОВ податковими накладними.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими є позивач та його контрагент ТОВ «Агістель», що не оспорював в судовому засіданні представник СДПІ.

Згідно з п.п. 7 .2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту оплати коштів за товар та отримання ТОВ податкових накладних від ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», ТОВ «Інвесттрейд ЛТД»та ТОВ «Юг Нафтосервіс» у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям в загальному розмірі 538853,00 грн. до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податковій декларації за грудень 2010 року.

З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про протиправне включення вказаного ПДВ до складу податкового кредиту за грудень 2010 року ґрунтуються на тому, що угоди між позивачем та ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», ТОВ «Інвесттрейд ЛТД»та ТОВ «Юг Нафтосервіс»були укладені без наміру настання реальних наслідків, а тому відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України мають ознаки нікчемності.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між ТОВ та його контрагентами у встановленому законом порядку недійсними.

Крім цього такі висновки ДПІ спростовуються також і іншими матеріалами справи, а саме договорами оренди позивачем виробничих територій та товарно-транспортними накладними, які підтверджують перевезення придбаних позивачем товарів та його витрати на оплату пального для транспортування цього товару.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Враховуючи вказану правову норму випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000582301/0 від 13.04.2011 року, яким позивачу було донараховано податкове зобовязання з ПДВ в сумі 492381,00 грн., в тому числі 393905 грн. за основним платежем, та 98476,00 грн. за штрафними санкціями, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без

урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у звязку з чим позовні вимоги ТОВ про скасування цього рішення підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується у задоволенні позову в частині визнання спірного рішення незаконним та протиправним, в цій частині колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що є необґрунтованими, оскільки права позивача в повному обсязі поновлюються шляхом скасування цього рішення саме з підстав його незаконності.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про визнання незаконним, протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2011 року №0000582301/0, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуючийсуддя ОСОБА_1 суддя ОСОБА_2 суддя ОСОБА_3