Ухвала суду № 55661414, 09.02.2016, Вищий адміністративний суд України

Дата ухвалення
09.02.2016
Номер справи
826/6150/14
Номер документу
55661414
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/62144/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Соколової О.В.

відповідача - Шипілової С.-Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014

у справі № 826/6150/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Джонсон»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Джонсон» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників № 0000043710 від 20.02.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2014 відмовлено у задоволенні позовних вимог, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на правонаступника - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СК Джонсон» з питань правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень та жовтень 2013 року, складено акт № 35/40-30/37-20/146137 від 17.01.2014, в якому зафіксовані порушення: пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2013 року в розмірі 61 507 грн. та за жовтень в розмірі 3 024 684 грн.

ТОВ «СК Джонсон» було оскаржено акт перевірки в адміністративному досудовому порядку, за результатами розгляду якого податковим органом змінено суму завищення бюджетного відшкодування за вересень 2013 року з 61 507 грн. на 60 577,34 грн.

На підставі результатів, зафіксованих в акті проведеної перевірки, з урахуванням результатів його оскарження, 20.02.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000043710 про зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3 085 261 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 542 630,50 грн.

В судовому порядку встановлено, що правопорушення, встановлене відповідачем в акті перевірки від 17.01.2014 № 35/40-30/37-20/00146137 складається з двох епізодів:

1) завищення бюджетного відшкодування за вересень 2013 року;

2) завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року.

Перевіряючи правильність/помилковість висновків відповідача щодо першого епізоду, в судовому порядку встановлено, що формування податкового кредиту, на підставі якого в наступному ТОВ «СК Джонсон» було обчислено суму бюджетного відшкодування за вересень 2013 року, було здійснено позивачем за результатами правовідносин з ТОВ «Кур. Служба «Профі Україна» за договором від 16.07.2013 № 2013-07/07 і ТОВ «Тара-Пак» за договором від 01.03.2012 № 43/19-12.

Саме ці договори зазначені у спірних податкових накладних.

На підтвердження реальності фінансово-господарських операцій за вказаними угодами, окрім податкових накладних, до суду надані: видаткові накладні, акти наданих послуг, рахунки-фактури та платіжні документи.

Також, митними деклараціями, платіжними дорученнями, копіями службових записок, довідками і листами Київської міжрегіональної митниці Міндоходів підтверджено, що позивачем дійсно були сплачені до бюджету суми ПДВ під час імпорту товарів у вересні 2013 року та про реальність операцій з ввезення його на територію України.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у ході судового розгляду справи не було надано суду доказів, спростовуючих висновки відповідача, викладені в акті перевірки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що висновок податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2013 року, зокрема, є неправильне обчислення суми від'ємного значення у серпні 2013 року, яка наростаючим підсумком була перенесена позивачем на наступний місяць та складає 60 577 грн. ґрунтуються на даних попереднього акту перевірки від 19.11.2013 № 1386/40-30/37-20/146137. Водночас, на підставі цього акту від 19.11.2013 № 1386/40-30/37-20/146137 відповідачем вже виносилося податкове повідомлення-рішення, яке за результатами судового розгляду у справі № 826/1901/14, було скасоване постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014; формування податкового кредиту, на підставі якого в наступному ТОВ «СК Джонсон» було обчислено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року, здійснено за результатами митного оформлення товарів, під час якого позивачем сплачено митні платежі, у тому числі, шляхом перерахування до бюджету ПДВ; в акті перевірки, на підставі висновків якого, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не ставиться питання щодо фіктивності вказаних господарських операцій товариства.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктами 200.1 - 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п. 201.12 ст. 201 ПК України).

Згідно зі ст. 297 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як встановлено матеріалами справи, господарські операції між позивачем і контрагентами ТОВ «Кур. Служба «Профі Україна» і ТОВ «Тара-Пак» для визначення податкового кредиту фактично здійснені, що підтверджено належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність здійснення таких операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платника податку.

Крім того, згідно митних декларацій також перевіряючи правильність/помилковість висновків відповідача щодо другого епізоду (жовтень 2013 року), матеріалами справи встановлено, що формування податкового кредиту, на підставі якого в наступному ТОВ «СК Джонсон» було обчислено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2013 року, здійснено за результатами митного оформлення товарів, під час якого позивачем сплачено митні платежі, у тому числі, шляхом перерахування до бюджету ПДВ.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції виходив з того, що позивачем дотримано п. 198.6 ст. 198 та п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту за серпень та вересень 2013 року, відповідно при наявності податкових накладних та ВМД, заповнених у відповідності до вимог законодавства, та господарські операції з вищевказаними контрагентами призвели до реальних змін у майновому стані платника податку - позивача, а тому заявлені спірні суми до бюджетного відшкодування в деклараціях за вересень, жовтень 2013 року є правомірними.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний

Попередній документ : 55661413
Наступний документ : 55661415