Ухвала суду № 55661340, 10.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2016 р. м. Київ К/800/8188/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2012 р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 р.

у справі № 0870/8017/12

за позовом Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2012 року Державне підприємство «Мелітопольський завод «Гідромаш» (далі - позивач, ДП «МЗ «Гідромаш») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Мелітопольська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2012 р. № 0000031540, № 0000041540, № 0000051540 та № 0000061540.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2012 р. позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.07.2012 р. № 0000061540 та № 0000051540; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.07.2012 р. № 0000031540 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість, за квітень 2012 року в сумі 131 251 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 65 625,50 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2012 р. - в частині відмови ДП «МЗ «Гідромаш» у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2012 р. № 0000041540 та № 0000031540 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість за квітень 2012 року на 5 302 428 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою скасовано прийняті Мелітопольською ОДПІ податкові повідомлення-рішення від 23.07.2012 р. № 0000041540 та № 0000031540 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість за квітень 2012 року на 5 302 428 грн.; в іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2012 р. - залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення.

Сторони в судове засідання 10.02.2016 р. не з'явились, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 04.07.2012 р. по 09.07.2012 р., на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1238, посадовими особами Мелітопольської ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «МЗ «Гідромаш» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2008 року, липень-жовтень 2009 року, січень-травень, серпень-грудень 2010 року, січень-грудень 2011 року, лютий, березень 2012 року, за результатами якої складено акт від 09.07.2012 р. № 436/154/00240106 та зроблено висновок, що на порушення: - пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит за березень 2012 року на суму 151 814 грн. та за квітень 2012 року на суму 399 088 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень 2012 року на 20 563 грн., за березень 2012 року на 3 грн., та до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 131 251 грн. і завищення від'ємного значення за квітень 2012 року на суму 399 085 грн.; - пункту 200.1 статті 200, абзацу «а» пункту 200.4, абзацу «а» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2012 року на суму 5 302 428 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування на суму 5 302 428 грн.; - пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України позивач не мав права декларувати до відшкодування за квітень 2012 року у сумі 37 058 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 23.07.2012 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000031540, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість у розмірі 5 470 737 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 2 735 368,50 грн.; № 0000041540, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з податку на додану вартість у розмірі 5 302 428 грн. та вказано, що зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів; № 0000051540, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 550 902 грн.; № 0000061540, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20 566 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 10 283 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 09.07.2012 р. № 436/154/00240106, фактичною підставою для визначення позивачу вказаних податкових зобов'язань слугували твердження перевіряючих про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПАТ «Експериментально-механічний завод», ТОВ «Максима», ТОВ «Машгідропривод», ТОВ «Сорбіт-Метал», ТОВ «Югавтокомплект», ПП «Станкомплект», ТОВ «Гідроапаратура», ПП «Вояж-98», ТОВ «Донецькхім - хімічний завод», ТОВ «ПТФ Авіас», ТОВ «ТД Агрінол», ТОВ «Електротехнічна компанія Електролюкс-Інвест», ПВКП «Фірма «Агротехцентр», оскільки, на переконання податкового органу, правочини укладені позивачем з цими контрагентами були укладені без мети настання реальних наслідків обумовлених ними. При цьому податковий орган посилався на ознаки фіктивної діяльності вказаних суб'єктів господарювання, посилаючись при цьому на інформацію ВПМ Мелітопольської ОДПІ. Також, встановлено порушення позивачем строку встановленого законодавством для повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та приймаючи рішення про задоволення вимог позивача у повному обсязі, виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції та формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

При цьому варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Приписами підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно із пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Обмеження у вигляді права на подачу заяви в строк не пізніше 1095 дня, відповідно до пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України встановлені лише щодо бюджетного відшкодування.

В даному випадку висновки у справі судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження доводів сторін та доказів, що містяться в матеріалах справи, не досліджено заяв на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, не досліджено питання щодо підстав формування позивачем від'ємного значення суми податку на додану вартість в спірному періоді та сум бюджетного відшкодування, з урахуванням вимог Податкового кодексу України та того, що податковим органом було проведено документальну виїзну перевірку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині встановлення наявності чи відсутності факту вчинення позивачем порушення, що слугувало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у контексті викладеного із застосування норм чинного законодавства.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 р. у справі № 0870/8017/12 - скасувати.

Справу № 0870/8017/12 направити на новий судовий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис І.В. Приходько Судді підпис І.О. Бухтіярова підпис А.О. Рибченко