Ухвала суду № 55661290, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2016 р. м. Київ К/800/14023/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2014

у справі № 826/19348/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна екологічна група «Біоленд»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська аграрна екологічна група «Біоленд» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.09.2014 № 0004872201 та № 0004882201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Українська аграрна екологічна група «Біоленд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2013, складено акт № 6709/22-01/37332227 від 08.09.2014, в якому зафіксовано порушення, зокрема: ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік в розмірі 2 411 294 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 145 183,23 грн., в т.ч.: за жовтень 2013 року - 99 733,23 грн., за листопад 2013 року - 45 450 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 30.09.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0004872201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 616 941 грн., в т.ч.: 2 411 294,49 грн. основного платежу та 1 205 647,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0004882201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 217 774,85 грн., в т.ч.: 145 183,23 грн. основного платежу та 72 591,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що фінансово-господарські операції позивача з його контрагентами не мають реального характеру та не підтверджуються первинною документацією.

Матеріалами справи встановлено, що 27.06.2013 між позивачем (покупець) і ТОВ «ТД НК «Енергія» (постачальник) укладено договір поставки № 270613-ХМ, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю нафтопродукти, а покупець - прийняти та сплатити їх вартість на умовах договору.

14.03.2013 між позивачем (сторона-1) і ТОВ «Ферко» (сторона-2) укладено договір міни № 14/03/13/А, за умовами якого сторона-1 зобов'язалась передати у власність сторони-2 товар (соняшник), а сторона-2 - інший товар (селітру).

25.02.2013 між позивачем (сторона-1) і ТОВ «Ферко» (сторона-2) укладено договір міни № 25/02/13/А, за умовами якого сторона-1 зобов'язалась передати у власність стороні-2 товар (соняшник), а сторона-2 - інший товар (селітру).

02.01.2013 між позивачем (замовник) і ТОВ «Біоленд. Закон і Бізнес» (виконавець) укладено договір № 01-УБ/13 про надання юридичних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати юридичні послуги замовнику на підставах, у порядку та в обсязі, визначених договором.

Фінансово-господарські відносини позивача із ФОП Артеменко М.М. відбувались на підставі договору № 15 І/02-13 про надання інформаційно-консультаційних послуг.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з реальності фінансово-господарських відносин позивача із його контрагентами та здійснення за їх участю господарських операцій, що підтверджено належними первинними документами, що свідчить про помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Постановляючи судові рішення по даній справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Слід зазначати, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій судам необхідно з'ясувати, зокрема: рух активів у процесі здійснення господарських операцій; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентами, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримання податкової вигоди, або те, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний