Ухвала суду № 55661268, 09.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. Київ К/800/57251/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивача Зорін О.В.від відповідачане з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014справі № 826/6159/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина»доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0032671510 від 16.11.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2014 скасовано, позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0032671510 від 16.11.2011.

Відповідач подав касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток підприємств за другий квартал 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 3611/15-127/34453885 від 27.10.2011;

- названим актом перевірки встановлено збільшення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року на суму 72323403 грн.;

- на підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0032671510 від 16.11.2011, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 72323403 грн.

Позиція відповідача полягає в тому, що позивач при розрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток за другий квартал 2011 року помилково переніс до складу витрат суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, які виникли не лише в І кварталі 2011 року, а й у попередні періоди.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу та виходив з того, що при розрахунку об'єкта оподаткування за II квартал 2011 року до складу витрат включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року із 2010 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками податкового органу щодо наявності порушень, встановлених актом перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

До 01.04.2011 спірні правовідносини були врегульованими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до статті 3 якого об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 22.4 Прикінцевих положень названого Закону передбачалось, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

За змістом ст.6 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

З 01.04.2011 порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодах регулюється відповідно до ст.150 Податкового Кодексу України.

Згідно п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пунктом 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що при застосуванні приписів пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу у 2011 році слід враховувати, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого значення від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

У цьому випадку, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у 1 кварталі 2011 року, сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку щодо необґрунтованості доводів відповідача про завищення позивачем розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року та наявності законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний