Ухвала суду № 55660878, 25.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ К/800/60273/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року

у справі № 826/7354/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопрот»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біопрот» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.02.2014 року № 0000121501.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки ТОВ «Біопрот» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2013 року, відповідачем складено акт від 04.02.2014 року № 45/15-01-48/38080359, яким встановлено порушення п.п. 200.3, 200.4, 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2013 року на 192 550, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 20.02.2014 року № 0000121501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 192 550, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 96 275, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право надати уточнюючий розрахунок протягом 1095 днів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до здійснених господарських операцій, первинних фінансово-господарських документів та відображених операцій у бухгалтерському та податкових обліках ТОВ «Біопрот» мало право на бюджетне відшкодування у грудні 2013 року у сумі 192 550, 00 грн., враховуючи податковий кредит, сформований у листопаді 2013 року.

05.02.2014 року позивач самостійно виправив показники, визначені у податковій декларації за грудень 2013 року, у якій не заявив суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових періодів), сформовану з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованого за попередні звітні (податкові) періоди, та направив уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в якому зазначив суму бюджетного відшкодування у розмірі 192 550, 00 грн. у графі 23.2 податкової декларації з ПДВ - відшкодування в рахунок майбутніх платежів.

Разом з тим, у зв'язку з автоматичним формуванням показників податкової декларації у системі електронного документообігу «M.E.Doc» внаслідок технічного збою програми, сума, визначена позивачем у графі 23.2 уточнюючого розрахунку до податкової декларації за грудень 2013 року, повторно автоматично відобразилася також і у графі 23.1 вказаного уточнюючого розрахунку (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку).

В той же день, самостійно виявивши вказану технічну помилку, ТОВ «Біопрот» повторно 05.02.2014 року подало уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за грудень 2013 року, в якому відкоригувало суму бюджетного відшкодування та виключило показник « 192 550, 00 грн.» з графи 23.1.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем безпідставно зазначено про порушення позивачем податкового законодавства, які полягали у завищенні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, оскільки таке завищення було самостійно виявлене та усунуте ТОВ «Біопрот».

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року у справі № 826/7354/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук