Ухвала суду № 55660873, 25.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ К/800/59361/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року

у справі № 2а-3061/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Промінь»

до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Промінь» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Мостиському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської області від 31.12.2010 року № 0007362300/0, № 000735300/0.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Мостиському районі Львівської області від 31.12.2010 року № 0007362300/0, а також від 31.12.2010 року № 000735300/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 44 834, 00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 40 072, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 4 762, 00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Цегельний завод «Промінь» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року, відповідачем складено акт від 28.12.2010 року № 90/23-22365334, яким встановлено порушення: - п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп .5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 42 485, 00 грн.; - пп.пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 32 038, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.12.2010 року: - № 000735300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в загальному розмірі 47 730, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 42 485, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 245, 00 грн.; - № 0007362300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 48 087, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 32 058, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 029, 00 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача по придбанню вугілля з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» на підставі договору поставки та ПП «Версант» на підставі договору купівлі-продажу підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Факт поставки вугілля від ПП «Версант» та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» підтверджується також книгою оборотних відомостей по рах. 203 «Паливо» за 2010 рік, книгою оборотних відомостей по рах. 631 «Розрахунки з постачальниками» за 2010 рік, журналом реєстрації довіреностей за 2010 рік, актами на списання палива за травень - серпень 2010 року.

Встановлено, що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, їхні свідоцтва платника ПДВ не були анульовано, відтак вони мали право виписувати податкові накладні.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову внаслідок безпідставного заниження позивачем валового доходу в ІІ кварталі 2010 року в результаті невключення до нього авансових платежів при продажі цегли в сумі 9 650, 00 грн., оскільки уточнюючий розрахунок податковому органу в порушення п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» подано після початку податкової перевірки.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2014 року у справі № 2а-3061/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук