Постанова № 55654194, 25.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2016 року 15:32 № 826/17651/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представники позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник третіх осіб - Прокопенко Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Слобідка», товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» про визнання протиправними дій, визнання нечинними з моменту затвердження містобудівних умов,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4, позивач) до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (надалі - Департамент, відповідач), за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Слобідка», товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Холдинг» (надалі - ТОВ «Нова Слобідка», ТОВ «ЛВ-Холдинг», треті особи), в якому просить визнати протиправними дії щодо видачі містобудівних умов і обмежень за №4913/0/18-1/009-12 від 17.04.2012 року; визнати нечинними, з моменту затвердження, містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, видані Департаментом та зареєстровані за №4913/0/18-1/009-12 від 17.04.2012 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч чинному законодавству України, затвердив містобудівні умови та обмеження, чим порушив конституційні права позивача на правову державу, де посадові особи органів державної влади зобов'язані дотримуватись норм законів, і порушив публічні права та інтереси позивача, а також особисті немайнові права, зокрема гарантовані ст. 293 ЦК України.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, письмових заперечень та копії матеріалів, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, суду не надав.

Представник третіх осіб у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки позивачем не зазначено, які конкретно права та охоронювані законом інтереси саме позивача порушені спірними містобудівними умови та діями відповідача, в той час як особа має право звернути до суду за захистом саме своїх прав та інтересів які порушені. Особа не має права звертатись до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать, така особа є неналежним позивачем.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, судом встановлено наступне.

Головним управлінням містобудування та архітектури (правонаступником якого є Департамент) затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки №4913/6/18-1/009-12 від 17.04.2012р., згідно яких визначено містобудівні обмеження для земельних ділянок площею 0,03924 га, 0,08688 кв.м та 1,4892 га на АДРЕСА_1.

Вказаними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки встановлено, зокрема, гранично допустима висота будівель, максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки, максимально допустима щільність населення, відстань від об'єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови, мінімально допустимі відстані від об'єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд, вимоги щодо благоустрою тощо.

Вважаючи вказані містобудівні умови та обмеження такими, що порушують його права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексу адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Одночасно, ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Крім того, в ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд акцентує увагу, що за змістом наведеної норми Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене ст.55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тож, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Натомість, в адміністративному позові позивач не надає жодних пояснень в чому полягає його порушене право. Зокрема, судом у судовому засідання з'ясовувалось питання щодо можливих перешкод реалізації позивачем своїх конституційних прав або наявності перепон для користування належним позивачу майном.

Проте, позивачем не наведено, а судом не встановлено, порушеного права позивача.

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 року № 68/1902 "Про зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок ТОВ "ЛВ-Холдинг" для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на АДРЕСА_1" в несені зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. № 806/3381, виключивши з переліку озеленених територій загального користування міста Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (таблиця 2), земельну ділянку площею 0,25 га на Русанівській набережній у Дніпровському районі м. Києва; затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "ЛВ- Холдинг" для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на АДРЕСА_1; змінено цільове призначення земельних ділянок загальною площею 1,4893 га (земельна ділянка № 1) у Дніпровському районі м. Києва та дозволено їх використання для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази, у тому числі:

- площею 1,2381 га - на АДРЕСА_1, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку від 22.03.2006 р. НОМЕР_1; - площею 0,2512 га - на АДРЕСА_1, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку від 19.05.2006 р. НОМЕР_2.

Вказаним рішенням також передано ТОВ "ЛВ-Холдинг" у короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 1,2612 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на АДРЕСА_1 - 9 у Дніпровському районі, у тому числі: земельну ділянку № 2 площею 0,8688 га (в межах прибережних захисних смуг); земельну ділянку № 3 площею 0,3924 га (в межах червоних ліній) - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 29.11.2005р. № 522/2983 "Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВ-Холдинг" для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального та готельного комплексу на АДРЕСА_1" та право користування якими посвідчено договором оренди земельних ділянок від 19.12.2005 № 66-6-00312.

В подальшому, на підставі вищезазначеного рішення Київської міської ради від 26.07.2007 р. № 68/1902 між ТОВ "ЛВ-Холдинг" та Київською міською радою укладені договори оренди земельних ділянок, які в наступному поновлені на підставі рішення Київської міської ради від 13.11.2013р. № 641/10129 "Про поновлення ТОВ "ЛВ-Холдинг" договорів оренди земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі об'єктів житлового, громадського, торговельно-розважального призначення і готельного комплексу з паркінгами та спортивно-оздоровчої бази на АДРЕСА_1".

Таким чином, замовником будівництва об'єкту будівництва на земельних ділянках площею 3924 кв.м та 8688 кв.м на АДРЕСА_1 є ТОВ "ЛВ-Холдинг", якому земельні ділянки під забудову були надані рішенням Київської міської ради в межах повноважень, визначених законом.

Окрім того, забудова здійснюється на земельній ділянці площею 1,4892 га, яка розташована на АДРЕСА_1, яка належить ТОВ "Нова Слобідка" на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В, зареєстровано в реєстрі за № 2184.

Таким чином, суд зазначає, що прийнятті відповідачем містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, видані Департаментом та зареєстровані за №4913/0/18-1/009-12 від 17.04.2012 року є актом індивідуальної дії та не створюють для позивача правових наслідків, не змінюють та не припиняють будь-яких прав та інтересів позивача.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 01.02.2016р.

Суддя В.П. Шулежко