Ухвала суду № 55653687, 01.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2016р. Справа № 876/5742/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): ОСОБА_1,

позивача у справі: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (правонаступник Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області)

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2014р. у справі №809/3325/13-а

за позовом Приватного підприємства Галнафтогазмонтаж

до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (правонаступник Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2014р. позивач: Приватне підприємство Галнафтогазмонтаж звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області про визнання дій посадових осіб, що проводили перевірку протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000012203, №0000052203 від 18.01.2013р., що складені на підставі Акта позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства Галнафтогазмонтаж №14406/22-3/32604960 від 29.12.2012р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, здійснив виїзну перевірку позивача без фактичного виходу на підприємство, за відсутності посадових та службових осіб позивача, внаслідок чого необґрунтовано та безпідставно оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №0000012203 від 18.01.2013р. визначив суму грошових зобов'язань підприємства з сплати податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 168796,00грн., в тому числі, 135037,00грн. - за основним платежем та 33759,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податковим повідомленням-рішенням за №0000052203 від 18.01.2013р. визначив грошові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 44031,00грн., в тому числі 35225,00грн. за основним платежем та 8806,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду справи Івано-Франківський окружний адміністративний суд позовні вимоги задоволив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення за №0000012203 від 18.01.2013р. та №0000052203 від 18.01.2013р., оскільки суд прийшов до висновку про відсутність забезпечення органами державної податкової служби та органами податкової міліції належного вилучення, зберігання та надання для проведення перевірки первинних бухгалтерських документів, розрахункових, платіжних та інших документів, що унеможливило встановлення факту наявності чи відсутності у позивача документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що до закінчення перевірки платник не надав для перевірки документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності. Податковим органом було здійснено огляд вилучених документів податковою міліцією, до яких надано доступ. Апелянт вказує, що ці документи не містили достатньої інформації щодо фінансово-господарської діяльності підприємства, а листом УПМ ДПА в області їх було повідомлено, що додаткових документів не було надано. Також апелянт стверджує, що господарські операції між позивачем та його контрагентами носять протиправний характер, оскільки безтоварні операції з метою мінімізації податкових зобовязань, що в подальшому призвело до несплати податку до Державного бюджету України. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити повністю.

В судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 01.02.2016р. зявився представник апелянта (відповідача у справі): ОСОБА_2, яка доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримала у повному обсязі, просила постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2014р. скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення представника апелянта (відповідача у справі), перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, колегією суддів встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність на підставі статуту, зареєстрований Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 25.07.1993р., взятий на податковий облік 28.07.2003р., є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість за №100001287 від 26.11.2006р., перереєстровано за №100271857 від 06.03.2010р., є платником податку на прибуток.

В період з 24.12.2012р. до 29.12.2012р. відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податку на додану вартість, що підтверджує податковий кредит та податку на прибуток, що підтверджує витрати по взаємовідносинах з ТзОВ Будєвростандарт, ТзОВ Інжинірівногова компанія Астрая, ТзОВ Фінпром груп, ТзОВ Експертжитлобуд, ТзОВ Алтея-Консалтінг, ТзОВ ОСОБА_3 Україна, ТзОВ Спецпромторг ТПК, ТзОВ Мегарон-Сервіс, ТзОВ Київспецпромторг за період з 01.01.2009p. до 31.12.2010p.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 29.12.2012p. складено акт за №14406/22-3/32604960.

Висновками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 135037,00грн., порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість та підпунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 108029,00грн.

Вказані висновки відповідача про допущення позивачем зазначених порушень ґрунтуються на тому, що позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, а саме відображений за період з 01.01.2009p. до 01.12.2012p. податковий кредит та валові витрати по операціях придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Київспецпромторг в листопаді 2009p. на загальну суму 436824,00грн., в тому числі, податок на додану вартість 72804,00грн., у грудні 2012р. на загальну суму 211350,00грн., в тому числі, податок на додану вартість 35225,00грн.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 18.01.2013р. оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням за №0000012203 збільшив суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 168796,00грн., в тому числі, 135037,00грн. за основним платежем та 33759,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та за №0000052203 збільшив суму грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість в розмірі 44031,00грн., в тому числі, 35225,00грн. за основним платежем та 8806,00грн. за штрафними фінансовими санкціями.

Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами, всі первинні бухгалтерські документи, розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку за період до 20.09.2011p. вилучені у позивача внаслідок здійсненого старшим слідчим з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області, капітаном податкової міліції ОСОБА_4 обшуку офісного приміщення позивача, проведеного 20.09.2011p., що оформлено протоколом обшуку.

Вилучення первинних бухгалтерських документів, розрахункових, платіжних та інші документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку здійснено правоохоронним органом в рамках розслідування кримінальної справи.

Вилучення за наслідками обшуку 20.09.2011р. вказаних документів здійснено суцільним порядком, без огляду кожного документа, без внесення в протокол огляду його реквізитів чи змісту, всі виявлені в службовому приміщенні позивача документи без огляду поміщено в поліетиленові мішки.

З показань свідка ОСОБА_5 судом першої інстанції встановлено, що для проведення перевірки позивача її за постановою слідчого було допущено до вилучених в ході обшуку службового приміщення позивача первинних бухгалтерських документів, які зберігались в службовому кабінеті Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області у п'ятидесяти поліетиленових мішках, де нею і було проведено дослідження вмісту зазначених мішків. Вказані поліетиленові мішки не були зав'язані також вони не були жодним чином опечатані чи прошиті, будь-яких протоколів огляду вмісту мішків свідку не надавалися. Свідок для проведення перевірки переміщала вміст мішків на підлогу, досліджувала документи, після чого досліджені документи повертала до мішків. Будь-яких протоколів, що фіксували хід огляду документів свідком чи іншими службовими особами органів державної податкової служби не складалося, поняті для участі в проведені огляду вказаних документів не залучалися, також до проведення дослідження вказаних документів не були залучені представники позивача як платника податків щодо якого здійснюється документальна перевірка. Внаслідок перевірки у вищеописаний спосіб первинних бухгалтерських документів позивача свідком не було виявлено документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності позивача, а саме відображений за період з 01.01.2009р. до 01.12.2012р. податковий кредит та валові витрати по операціях придбання товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Київспецпромторг в листопаді 2009p. на загальну суму 436824,00грн., в тому числі податок на додану вартість 72804,00грн., у грудні 2012р. на загальну суму 211350,00грн., в тому числі, податок на додану вартість 35225,00грн.

За вимогами статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відтак, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Із врахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нормами частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, відповідно до вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (чинного на момент виникнення спірних правовідносин щодо звітних періодів за листопада та грудня 2009р.) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Нормами частин 4, 5 та 6 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічно, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (чинного на момент виникнення спірних правовідносин щодо звітних періодів за листопада та грудня 2009р.) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Керуючись пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки такі є безпідставними, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Колегія суддів звертає увагу на те, що ст.44 ПК України, встановлює додаткові гарантії для платників податків, які полягають у тому, що у випадку виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами документів, що підтверджують показники відображені платником податків у податковій звітності, то такі документи не вважаються відсутніми у такого платника податків на час складання податкової звітності.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність забезпечення органами державної податкової служби та органами податкової міліції належного вилучення, зберігання та надання для проведення перевірки первинних бухгалтерських документів, розрахункових, платіжних та інших документів, що унеможливило встановлення факту наявності чи відсутності у позивача документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності. Як наслідок, є протиправними та такими, що підлягають до скасуванню податкові повідомлення-рішення №0000012203 від 18.01.2013р. та №0000052203 від 18.01.2013р.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (правонаступник Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2014р. у справі №809/3325/13-а за позовом Приватного підприємства Галнафтогазмонтаж до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (правонаступник Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2014р. у справі №809/3325/13-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.02.2016р.