Ухвала суду № 55653628, 10.02.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року справа №805/4530/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного Донбаського підприємства з пуску, налагоджування, вдосконалення технологій та експлуатації електростанцій та мереж «ДОНОРГРЕС» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі № 805/4530/15-а за позовом Державного Донбаського підприємства з пуску, налагоджування, вдосконалення технологій та експлуатації електростанцій та мереж «ДОНОРГРЕС» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції ОСОБА_6 управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне Донбаське підприємство з пуску, налагоджування, вдосконалення технологій та експлуатації електростанцій та мереж ДОНОРГРЕС (далі ДП ДОНОРГРЕС) звернулось до суду з адміністративним позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2015 № НОМЕР_1 на суму 1679312,37грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ними отримано від відповідача податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 № НОМЕР_1 на суму 1 679 312,37 грн., яке було прийнято на підставі акту перевірки від 12.06.2015 №2243/22-01-04624513.

Зі встановленими порушеннями вимог валютного законодавства України в акті відповідача позивач не згоден з наступних підстав.

Посилається на розпорядження КМУ від 02.12.2015 № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України (далі Розпорядження КМУ №1275), яким визначено ПЕРЕЛІК населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, зокрема, м. Горлівка і м. Словянськ, та на статтю 4 Закону України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (далі Закон N 185/94-ВР).

Також, зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669-VII) відповідач не мав право проводити перевірку позивача, оскільки вона заборонена відносно підприємств, які знаходяться у зоні АТО.

Крім того, позивач вказує, що у них наявні два сертифіката про форс-мажорні обставини, що виключає застосування до підприємства відповідальності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі № 805/4530/15-а в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, визначених Законом N 185/94-ВР, необхідного для виконання норм статті 10 Закону № 1669-VII та статті 6 Закону N 185/94-ВР.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено, що суд першої інстанції поверхово віднісся до змісту ч. 1 ст. 4, 6 Закону N 185/94-ВР також до ст. 10 Закону № 1669-VII.

ДП «ДОНОРГРЕС» не повинне сплачувати пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, якщо б такі і були припущені, оскільки згідно статтею 4 Закону № 185/94-ВР суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення звільняються від сплати пені за прострочення при розрахунках у іноземній валюті.

Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні вказує, що пеня нарахована за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов'язань, а штраф за порушення вимог валютного законодавства був накладений у зв'язку з порушенням правил декларування, - тобто за два різних порушення.

Такимчином, грошове зобов'язання, вказане у спірному податковому повідомленні-рішенні, є загальною сумою двох накладених зобов'язань, - штрафу за одне порушення та пені за інше, і у своєму рішенні суд робить висновок, що це є нормальна обставина і не містить порушення закону.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, стверджуючи, що спірне рішення відповідає вимогам діючого законодавства, посилаються на статтю 10 Закону № 1669-VII стосовно сертифікату Торгово-промислової палати України як єдиного належного та достатнього доказу настання непереборних обставин, що мали місце на території проведення антитерористичної операції, для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, та зазначає, що такий сертифікат щодо спірних обставин відсутній у позивача.

Також зазначають, що положення статті 3 Закону № 1669-VII не стосуються планових та позапланових перевірок, які проводяться податковим органом згідно Податкового кодексу України (далі ПК України).

Посилаються на те, що не є протиправним нарахування штрафних санкцій та пені, які підлягають сплати на один бюджетний рахунок та за одним кодом бюджетної класифікації.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП ДОНОРГРЕС зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 04624513, що підтверджується випискою з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходиться на обліку у відповідача.

З 04.06.2015 по 10.06.2015 відповідачем здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 04.06.2015 при виконанні контрактів № 53157130900 від 02.10.2013 та № 13.301.026 від 18.09.2013, за наслідками якої складений акт від 12.06.2015 року № 2243/22-01-04624513.

Актом встановлено порушення статті 1 Закону N 185/94-ВР, а саме: прострочення законодавчо встановленого терміну надходження від нерезидента валютних коштів за контрактами №53157130900 від 02.10.2013 та №13.301.026 від 18.09.2013 та п.1 статті 9 Декрету КМУ від 19.02.2013 №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (далі Декрет №15-93), а саме: порушено порядок декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України, що підлягає обовязковому декларування станом на 01.04.2014, 01.07.2014, 01.10.2014, 01.01.2015 та 01.04.2015.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 року № НОМЕР_1, яким нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1679312,37 грн.

З позовної заяви, додаткових письмових пояснень позивача, письмових заперечень та додаткових заперечень відповідача судом встановлено, що між сторонами не є спірними та визнаються обставини прострочення позивачем законодавчо встановленого терміну надходження від нерезидента валютних коштів, розміру та періоду нарахованої пені та порушення порядку декларування валютних цінностей, внаслідок чого дані обставини не підлягають доказуванню в порядку статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Спірним між сторонами є застосування статті 4 Закону N 185/94-ВР з урахуванням змін, внесених Законом № 1669-VII стосовно суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон № 1669-VII.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Розпорядженням № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053, яким визначено ПЕРЕЛІК населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, зокрема, м. Горлівка і м. Словянськ.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Суд вважає неправомірним посилання відповідача на неможливість застосування Розпорядження № 1275-р, згідно якого затверджений перелік населених пунктів, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з додатком до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженої Розпорядженням № 1275-р, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Горлівка і м. Слов'янськ.

Статтею 1 Закону N 185/94-ВР встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону N 185/94-ВР з урахуванням змін, внесених Законом № 1669-VII, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Суд першої інтонації, а також суд апеляційної інстанції не приймає посилання позивача на те, що додаткове надання сертифікату про форс-мажорні обставини законодавством не передбачено та єдиною підставою для звільнення від сплати пені відповідно до статті 4 Закону N 185/94-ВР є наявність населеного пункту, де здійснює діяльність суб'єкт господарювання у Переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, затвердженим Розпорядженням № 1275-р, з огляду на наступне.

Закон № 1669-VII визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до частини 3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення даного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Законом № 1669-VII, крім як до статті 4 Закону N 185/94-ВР, також були внесені зміни до частини сьомої статті 6 цього Закону, відповідно до якої підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що взаємозв'язок норм Закону N 185/94-ВР та Закону № 1669-VII підтверджує необхідність отримання суб'єктами господарювання сертифікату Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, в тому числі й відповідно до Закону N 185/94-ВР.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був отриманий сертифікат Донецької Торгово-промислової палати від 05.02.2015 на підтвердження обставин непереборної сили з 22.07.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації відповідно до п.102.6-102.7 ПК України.

Також, позивачем отриманий сертифікат Донецької Торгово-промислової палати від 05.02.2015 на підтвердження обставин непереборної сили з 22.07.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів відповідно до п.100.4-100.5 ПК України.

У позивача відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, визначених Законом N 185/94-ВР.

Також, згідно листа від 24.11.2015 Донецької Торгово-промислової палати з питань засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у звязку із неможливістю виконати зобовязання за договорами, ДП ДОНОРГРЕС до Донецької Торгово-промислової палати не зверталось і Донецькою Торгово-промисловою палатою за таких обставин подібні сертифікати не видавались.

Пунктом 1 статті 9 Декрету № 15-93 встановлені зобов'язання щодо за декларування валютних цінностей та іншого майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Статтею 16 Декрету № 15-93 передбачена відповідальність за порушення валютного законодавства до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до п. 2.7 статті 2 Постанови Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49 (далі Постанова №49), якою затверджено Положення про валютний контроль невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення порядку декларування.

Судами встановлено, що листом від 09.01.2015 Державний ощадний банк України повідомив Державну фіскальну службу про незавершену експортну операцію ДП ДОНОРГРЕС за договором №53157130900 від 02.10.2013.

ОСОБА_6 управління ДФС у Донецькій області від 04.02.2015 надіслана інформація щодо порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Листом від 05.09.2014 ПРОМІНВЕСТБАНК надано інформацію про виявлені факти порушень чинного законодавства (ненадходження в законодавчо встановлені строки виручки, товарів за період з 01.08.2014 по 31.08.2014) за договором №13.301.026 від 18.09.2013 (тип експорт).

Листом від 05.05.2015 Державний ощадний банк України повідомив відповідача про порушення позивачем законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними операціями резидента щодо договору №53157130900 від 02.10.2013.

З приводу посилання позивача на статтю 3 Закону № 1669-VII відносно того, що відповідач не мав право проводити перевірку позивача оскільки вона заборонена відносно підприємств які знаходяться у зоні АТО, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Закону № 1669-VII встановлено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, а саме: органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок субєктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок субєктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до субєктів господарювання з високим ступенем ризику.

Статтею 2 Закону України 5 квітня 2007 року N 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі Закон N 877-V) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Стаття 61 ПК України дає визначення податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Стаття 41 ПК України визначає контролюючі органи та органи стягнення.

Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Статтею 2 ПК України передбачено внесення змін до цього кодексу.

Зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, Законом № 1669-VII змін до ПК України стосовно здійснення податкового контролю внесено не було, крім того, суд зазначає, що статтею 3 Закону № 1669-VII встановлено мораторій на проведення перевірок у сфері господарської діяльності, а відповідач проводив перевірку позивача в порядку, визначеному ПК України.

З приводу посилання позивача на застосування в одному ППР пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД за невиконання зобовязань і за штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, що є порушенням статті 58.2 ПК України.

Статтею 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, апеляційний суд не вбачає порушення діючого законодавства.

В будь-якому випадку, на переконання судової колегії, прийняття відповідачем одного ППР щодо нарахування штрафних санкцій за порушення Декрету №15-93 та нарахування пені за порушення статті 1 Закону N 185/94-ВР не може бути підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Так, вчинені контролюючим органом процедурні порушення при прийнятті податкового повідомлення-рішення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права у відносинах з фіскальною службою, чи призвели порушення процедури надсилання податкового повідомлення-рішення до порушення прав та охоронюваних законом інтересів платника податків.

Оцінка правомірності податкового повідомлення-рішення повинна надаватись із урахуванням достатності документів для висновків про необхідність визначення платнику податків податкового зобовязання. Окремі дефекти в роботі фіскальної служби, які стосуються суто діловодства, не повинні розглядатись як достатня підстава для визнання усього податкового повідомлення-рішення протиправним, якщо таке рішення є правильним по суті та відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, оскільки спірне рішення відповідача є правильним по суті та відповідає фактичним обставинам справи, а, крім того, штрафні санкції та пеня, застосовані до позивача, підлягають сплаті за один бюджетний період за одним кодом бюджетної класифікації, суд першої інстанції обґрунтовано з цієї підстави не визнав незаконним оскаржуване рішення відповідача.

Враховуючи вищевикладене, наявність порушення у вигляді прострочення законодавчо встановленого терміну надходження від нерезидента валютних коштів за контрактами № 53157130900 від 02.10.2013 та № 13.301.026 від 18.09.2013 та п.1 статті 9 Декрету № 15-93, а саме: порушення порядку декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України, що підлягає обовязковому декларування станом на 01.04.2014, 01.07.2014, 01.10.2014, 01.01.2015 та 01.04.2015 та відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, визначених Законом N 185/94-ВР, необхідного для виконання норм статті 10 Закону № 1669-VII та статті 6 Закону N 185/94-ВР, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення та позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У звязку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В повному обсязі ухвалу виготовлено 10 лютого 2016 року.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного Донбаського підприємства з пуску, налагоджування, вдосконалення технологій та експлуатації електростанцій та мереж «ДОНОРГРЕС» залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі № 805/4530/15-а за позовом Державного Донбаського підприємства з пуску, налагоджування, вдосконалення технологій та експлуатації електростанцій та мереж «ДОНОРГРЕС» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2015 № НОМЕР_1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

ОСОБА_7