Постанова № 55653145, 09.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Житомир справа №806/40/16

категорія 5.1.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Попової О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріка плюс" за участю третьої особи Державної фіскальної служби України про продовження дії спеціальної санкції,-

встановив:

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до суду з позовом, в якому просить продовжити дію спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до товариства з обмеженою відповідальністю "Еріка плюс" наказом Мінекономрозвитку №186 від 27.02.2015 року, на термін до усунення ТОВ «Еріка" порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» або до застосування практичних заходів, що гарантують усунення порушень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» на суму 4824,67 тис. російських рублів за експортними операціями з ООО "Подорожник" (Російська Федерація). В обґрунтування позову зазначив, що на підставі подання Державної податкової служби України (надалі - ДПС України), було застосовано відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Еріка плюс" спеціальну санкцію у виді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. З огляду на відсутність інформації щодо усунення порушення у встановлені законом строки позивач вважає за доцільне продовження дії спеціальної санкції.

Представник позивача до суду прибула та надала заяву в якій просить справу розглядати у письмовому провадженні.

Представник відповідача до суду повторно не прибув, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ч.11 ст. 35 КАС України.

Представник третьої особи надав суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі та заяву в якій просить справу розглядати у письмовому провадженні.

Суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні, відповідно до частини 6 статті 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державна фіскальна служба України листом №7245/5/99-22-04-02-16 від 19.11.2014 року звернулась до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з поданням щодо застосування спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у відповідності до ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність» відносно товариства з обмеженою відповідальністю" "Еріка плюс" (а.с.11).

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України згідно наказу №186 від 27.02.2015 року, було застосовано відносно ТОВ "Еріка плюс" спеціальну санкцію за порушення статей 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності (а.с.12).

Відповідно до листа від 11.06.2015 року №4102-10/18828-03 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулося до державної фіскальної служби України для з'ясування обставин доцільності скасування або продовження дії спеціальної санкції відносно ТОВ "Еріка плюс" (а.с.14).

ДФС України листом №15834/5/99-99-22-05-02-16 від 03.07.2015 року повідомила позивача про доцільність продовження дії спеціальної санкції у зв'язку з не усуненням виявлених порушень (а.с.15-17), що підтверджується актом перевірки ТОВ "Еріка плюс" №668/06-25-22-06/39102447 від 26.08.2014 року (а.с.18-19), а також повідомленнями ПАТ «ОСОБА_1 Аваль" про перевищення ТОВ "Еріка плюс" законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними операціями від 03.10.2014 року №35-1-1-00/09/1981, від 08.12.2014 року №35-1-1-00/09/2617 (а.с.20-27).

Згідно ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експертними, імпортними операціями, затвердженої Постановою НБУ №136 від 24.03.1999 року (надалі - Інструкція №136) відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення МД або підписання акта (іншого документа).

Пунктом 2.3 Інструкції №136 банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Згідно ч.1 ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції, зокрема тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно ч.2 ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Так, п.1 та аб.18 ч.14 п.4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України затвердженого Указом Президента України №634/2011 від 31.05.2011 року (надалі - Положення №634/211) передбачено, що Мінекономрозвитку є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який відповідно до покладених на нього завдань застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

Пунктом 2.1 розділу 2 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій затвердженого наказом Міністерства економіки України, Державної податкової адміністрації України №340/672 від 09.11.2006 року (надалі - Порядок №340/672) Державною податковою адміністрацією на підставі відповідних матеріалів, які свідчать про порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язаних із ним законів України, готуються подання до Мінекономіки про застосування спеціальних санкцій.

Частиною 3 ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено перелік відомостей, які повинно містити подання щодо застосування санкцій, а саме: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Згідно ч.6 ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

Частиною 5 ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.4 розділу 3 Порядку №340/672 при застосуванні тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності Мінекономіки за 40 днів до закінчення терміну його дії надсилає до Державної податкової адміністрації запит щодо доцільності його подовження.

Згідно ч.7-9 ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду. Для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції звертається з позовною заявою до суду. При прийнятті рішення щодо подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суд зазначає термін, на який подовжено дію цієї санкції.

Водночас, частиною 10 ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

Також, відповідно частини 12 ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Відповідно до пояснень ДФС України інформації щодо спалити відповідачем заборгованості не надходило, також факт не усунення порушення підтверджується листами ПАТ «ОСОБА_1 Аваль" №35-1-1-00/09/1573 від 07.08.2014 року, №35-1-1-00/09/1747 від 05.09.2014 року, №35-1-1-00/09/1981 від 03.10.2014 року, №35-1-1-00/09/2617 від 08.12.2014 року, які наявні в матеріалах справи.

Більше того, відсутні докази щодо звернення відповідача до Мінекономрозвитку з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії спеціальної санкції.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до п.15 ст.37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Мінекономрозвитку може звертатись із запитами до державних органів, що здійснюють контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютний контроль, та агентів валютного контролю із запитами про одержання додаткових матеріалів (інформації) щодо діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які звернулися до нього з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції.

У випадку відсутності відповідних клопотань позивач застосовує спеціальні санкції на підставі інформації наданої ініціатором подання.

Таким чином, з огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

З огляду на вищевказане, керуючись статтями 2, 9 , 71, 72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Продовжити дію спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до товариства з обмеженою відповідальністю "Еріка плюс" наказом Мінекономрозвитку №186 від 27.02.2015 року, на термін до усунення ТОВ «Еріка плюс" порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме до погашення ТОВ "Еріка плюс" заборгованості у розмірі 4824,67 тис. російських рублів по здійсненим операціям з ООО "Подорожник" (Російська Федерація).

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова