Ухвала суду № 55652596, 01.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року Справа № 876/11759/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Довга О.І.

судді Запотічний І.І.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Львівського міського голови ОСОБА_4 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 23.11.2015р. про забезпечення позову по справі № 461/11680/15-а за позовом ОСОБА_5 до Львівського міського голови ОСОБА_4 про визнання незаконними дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Львівського міського голови ОСОБА_4 з адміністративним позовом про визнання дій незаконними та скасування зауважень №1104/вих.. 1361 від 02.10.2015 року про зупинення дії ухвали Львівської міської ради від 30.09.2015 року «Про затвердження гр. ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання земельних ділянок на вул. Хуторівці, 23». Разом із заявленим позовом позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного, в обгрунтування якого покликається на те, що законність зауважень Львівського міського голови ОСОБА_4 на ухвалу Львівської міської ради від 30.09.2015 року «Про затвердження гр.ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання земельних ділянок на вул. Хуторівці, 23» оспорюється позивачем в судовому порядку, та у випадку доведення необґрунтованості та незаконності таких (зауважень) вищевказана ухвала Львівської міської ради набуде чинності без повторного розгляду цього рішення на пленарному засіданні ради. Крім того, покликаючись на ч.4 ст, 62 Регламенту Львівської міської ради, відповідно до якої рада зобов'язана у двотижневий термін після внесення зауважень міського голови або на наступному пленарному засіданні повторно розглянути зупинене міським головою рішення. Скаржник зазначає, що повторний розгляд ухвали Львівської міської ради від 30.09.2015 року.«Про затвердження гр.ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та проект}' землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання земельних ділянок на вул. Хуторівці, 23» з підстав зупинення Львівським міським головою дії даної ухвали шляхом внесення зауважень за №1104/вих.-1361 від 02.10.2015 р. унеможливить захист порушених прав позивача.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 23.11.2015 року заяву ОСОБА_5 задоволено, зупинено дію зауваження №1104/вих.-1361 від 02.10.2015р. до ухвали Львівської міської ради від 30.09.2015 року «Про затвердження гр.ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання земельних ділянок на вул.Хуторівці, 23» та заборонити включення до порядку денного сесії Львівської міської ради питання «Про затвердження гр.ОСОБА_5 технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання земельних ділянок на вул.Хуторівці, 23» із зауваженнями міського голови, до набрання рішенням суду законної сили.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Львівський міський голова подав апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на необґрунтованість судом підстав, що зумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення позову, просить скасувати судове рішення та відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що у випадку повторного внесення відповідачем згаданої у клопотанні позивача ухвали на розгляд сесії Львівської міської ради із поданими, на думку позивача, незаконними, зауваженнями міського голови м.Львова, існуватиме очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Враховуючи п.5 рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року відповідно до якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що повторний розгляд вказаної ухвали, до моменту розгляду спору по суті, може призвести до порушення прав позивача, так як унеможливить їх захист.

Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та помилкове застосування норм процесуального права, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України) Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Об'єктом захисту в адміністративному судочинстві є порушені суб'єктом владних повноважень права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. У Рішенні від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ч.1 ст.117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 117 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження у справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію або рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ". судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. Також суд повинен врахувати пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом та співмірність таких заходів із заявленими позивачем вимогами.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Львівьскої міської ради прийнятою 30.09.2015 року затверджено гр.ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Хуторівці, 23. Відповідачем міським головою м.Львова ОСОБА_4 зупинено дію вказаної ухвали шляхом внесення зауважень №1104/вих.. 1361 від 02.10.2015 року, які є предметом оскарження у адміністративній справі.

Як встановлено ч.ч.3,4 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов'язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону. Рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Як зазначає, що Пленум Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року у своїй постанові "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" суд повинен врахувати пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом та співмірність таких заходів з заявленими позивачем вимогами. при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Так, в абзаці 5 пункту 5 рішення від 16.04.2009 року №7-рп/2009 Конституційний суд зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що у випадку повторного внесення відповідачем згаданої у клопотанні позивача ухвали на розгляд сесії Львівської міської ради із поданими, на думку позивача, незаконними, зауваженнями міського голови м.Львова, існуватиме очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

З огляду на наведене вище , доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, так як суперечать матеріалам справи та викладеними у рішенні суду першої інстанції обґрунтуванням необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Покликання апелянта на відсутність доказів, що підтверджували необхідність вжиття заходів забезпечення позову мають формальний характер, та не дають підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки при прийнятті рішення суд першої інстанції виходив із фактичних обставин справи.

Відповідно до ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 199, ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Львівського міського голови ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 23.11.2015р. про забезпечення позову по справі № 461/11680/15-а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяДовга О.І.

Судді Запотічний І.І.

ОСОБА_1