Постанова № 55652265, 04.02.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 р. Справа № 805/4370/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Крилова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївкокс» про визнання установчих (засновницьких) документів недійсними з моменту реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Жовтнева обєднана державна податкова інспекція м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївкокс» про визнання установчих (засновницьких) документів недійсними з моменту реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Макіївкокс» до Жовтневої ОДПІ подано декларацію з ПДВ за травень 2015 року, в якій відображено податковий кредит від ТОВ «РЛК Груп» на суму ПДВ 837 642 грн. та податкове зобовязання на суму ПДВ 838783 грн. Згідно системи «Податковий блок» ДФС України було встановлено, що від ТОВ «Макіївкокс» було сформовано податковий кредит у сумі 838783 грн. такими підприємствами: ТОВ «Ф-Арт», ТОВ «ПР «Лавина», ТОВ «Союз транс лайн-1», ОСОБА_1, ТОВ «Родень=М», ПМП «Панорама», ТОВ «СТЛ+М». Відповідно до системи «Архів електронної звітності» ДФС України відповідачем зареєстровано податкові накладні на реалізацію ТМЦ (робіт та послуг) на загальну суму 5032696,80 грн., у т.ч. ПДВ 838782,80 грн., зі змісту даних накладних вбачається, що ТОВ «Макіївкокс» зазначено: продукти харчування (капуста, печериці, молоко, картопля, огірок та інше); продаж деталей та запчастин (підшипник, стійкі стабілізатора, диски гальмівні та інше); суміші асфальтобетонні, бруски обрізні, суміші бетонні та інше; придбання юридичних, маркетингових та рекламних послуг. При цьому, факт придбання даного товару у контрагентів не підтверджено. Позивач зазначає, враховуючи суму задекларованих податкових зобовязань та сум податкового кредиту з ПДВ дохід, отриманий відповідачем в звітному періоді в травні 2015 року, складає 1141 грн. У звязку з незнаходженням відповідача за зареєстрованою юридичною адресою податковим органом у відповідності до приписів ст. 184 Податкового кодексу України прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ. Таким чином, позивач вказує на те, що ТОВ «Макіївкокс» має ознаки фіктивності та створене з метою прикриття незаконної діяльності з мінімізації податкових зобовязань підприємств реального сектору економіки. Враховуючи зазначене, просив визнати установчі (засновницькі) документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївкокс» недійсними з моменту реєстрації.

Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявились. Представником позивача до суду надано заяву про здійснення розгляду справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївкокс» (код ЄДРПОУ 37134739; 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Леніна, б. 87Б) зареєстроване в якості юридичної особи 24.06.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що частина реєстраційної справи ТОВ «Макіївкокс» на підставі акту прийому-передачі реєстраційної справи на зберігання до іншого органу, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, від 28.10.2014 року передана на зберігання до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції.

Відповідно до супровідного листа Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Краматорського міського управління юстиції від 29.10.2014 року у звязку із зміною місцезнаходження Товариства зазначена реєстраційна справа направлена до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції.

З 27.04.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макіївкокс» перебуває на обліку у Жовтневій ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС в Донецькій області.

У звязку з незнаходженням відповідача за зареєстрованою юридичною адресою позивачем 07.08.2015 року у відповідності до приписів ст. 184 Податкового кодексу України прийнято рішення №235 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Макіївкокс».

Позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Макіївкокс» до Жовтневої ОДПІ подано декларацію з ПДВ за травень 2015 року, в якій відображено податковий кредит від ТОВ «РЛК Груп» на суму ПДВ 837 642 грн. та податкове зобовязання на суму ПДВ 838783 грн.

Згідно системи «Податковий блок» ДФС України було встановлено, що від ТОВ «Макіївкокс» було сформовано податковий кредит у сумі 838783 грн. такими підприємствами: ТОВ «Ф-Арт», ТОВ «ПР «Лавина», ТОВ «Союз транс лайн-1», ОСОБА_1, ТОВ «Родень=М», ПМП «Панорама», ТОВ «СТЛ+М». Відповідно до системи «Архів електронної звітності» ДФС України відповідачем зареєстровано податкові накладні на реалізацію ТМЦ (робіт та послуг) на загальну суму 5032696,80 грн., у т.ч. ПДВ 838782,80 грн., зі змісту даних накладних вбачається, що ТОВ «Макіївкокс» зазначено: продукти харчування (капуста, печериці, молоко, картопля, огірок та інше); продаж деталей та запчастин (підшипник, стійкі стабілізатора, диски гальмівні та інше); суміші асфальтобетонні, бруски обрізні, суміші бетонні та інше; придбання юридичних, маркетингових та рекламних послуг.

На підставі вищевикладеного позивачем зроблено висновок, що ТОВ «Макіївкокс» має ознаки фіктивності та створене з метою прикриття незаконної діяльності з мінімізації податкових зобовязань підприємств реального сектору економіки.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Функції та правові основи діяльності податкових органів на момент подання позовної заяви визначені Податковим кодексом України.

У статті 20 Податкового кодексу України визначені права контролюючих органів до яких, серед іншого віднесено право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Позивач в своїх позовних вимогах просить визнати недійсними установчі документи ТОВ «Макіївкокс» з моменту реєстрації юридичної особи.

Відповідно до статті 55-1 Господарського кодексу України ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними є: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на наявність внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №32015050290000039 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, в рамках якого в якості свідка було допитано ОСОБА_2 щодо надання послуг з реєстрації підприємства відповідача в м. Маріуполі, яка пояснила, що осіб, які просили здійснити реєстрацію ТОВ «Макіївкокс», вона не знає, встановити їх неможливо.

Крім того, позивач вказує на те, що від ТОВ «Сканрол» отримано лист, згідно якого ТОВ «Макіївкокс» не знаходиться за адресою державної реєстрації, договір оренди не укладався.

Також, позивач зазначає, що підприємством відповідача в березні 2015 року, в липні 2015 року внесено зміни щодо адреси державної реєстрації та керівника Товариства.

Суд зазначає, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення питання кримінального судочинства про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, лише вирок суду у кримінальній справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарській діяльності платників податків.

Аналогічно, лише за наявності вироку у кримінальній справі, відповідні матеріали можуть використовуватись податковим органом в обґрунтування позовних вимог щодо визнання недійсними установчих документів субєкта господарювання.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Крім того, посилання позивача на неподання відповідачем податкової звітності з податку на прибуток за період січень-серпень 2015 року, отримання посадовими особами ТОВ «Макіївкокс» заробітної плати в інших підприємствах, факт незнаходження підприємства відповідача за зареєстрованою юридичною адресою суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не доведено наявність причинного звязку між зазначеними обставинами та штучною господарською діяльністю ТОВ «Макіївкокс» з ознаками фіктивності.

За таких обставин, суд вважає, що податковим органом не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, які можуть бути підставами для задоволення позовних вимог щодо визнання недійними установчих документів ТОВ «Макіївкокс» з моменту реєстрації, зокрема, обставин, передбачених ст. 55-1 Господарського кодексу України. Крім того, зазначені пояснення не доводять обставин, передбачених ст. 55-1 Господарського кодексу України.

При цьому суд враховує, що порядок державної реєстрації юридичної особи встановлений Законом Украйни «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Макіївкокс») державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачений перелік повноважень державного реєстратора, якій є вичерпним. Серед вказаних повноважень, зокрема, встановлено таке, як проводити державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються (надсилаються рекомендованим листом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою, реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці (заяві, повідомленні) повинен бути нотаріально посвідчений. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори - нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади. Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначені документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

У випадках, що передбачені законом, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.

У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.

Якщо документи для проведення державної реєстрації юридичної особи подаються особою, уповноваженою засновником (засновниками) юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється її паспорт та надається документ, що засвідчує її повноваження.

Статтею 27 вказаного Закону передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, серед яких, зокрема: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам ч. 8 цього Закону.

Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.

З огляду на викладене, суд зауважує, що державний реєстратор не встановлює прав і обов'язків для суб'єктів господарювання і не проводить реєстраційні дії від власного імені. Права і обов'язки сторони набувають на підставі рішення власника, а реєстраційні дії проводяться державним реєстратором тільки після прийняття відповідного рішення власника і доданих до нього правовстановлюючих документів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відповідальність за відповідність установчих документів чинному законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

А тому державний реєстратор не наділений повноваженнями давати оцінку змісту рішень учасників відповідача, а відповідальність за законність прийнятого рішення покладається виключно на засновника.

Водночас, суд звертає увагу на те, що підприємство відповідача до жовтня 2014 року було зареєстровано на території, тимчасово не підконтрольній українській владі, у звязку з чим перевірити відповідність поданих у 2010 році для проведення державної реєстрації ТОВ «Макіївкокс» документів у суду відсутня можливість внаслідок перебування частини реєстраційної справи відповідача на тимчасово непідконтрольній території.

Втім, суд бере до уваги ту обставину, що позивачем не наведено доказів порушень вимог діючого законодавства при здійснення господарської діяльності підприємством відповідача з моменту його державної реєстрації до моменту взяття на облік даного платника податків Жовтневою ОДПІ у м. Маріуполі, як і не зазначено про існування таких взагалі, оскільки підприємство є субєктом господарювання з 2010 року.

У відповідності до ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, те, що позивачем не надано жодних доказів неправомірності проведеної державної реєстрації ТОВ «Макіївкокс», тоді як Товариством виконані всі необхідні дії та надані необхідні для проведення державної реєстрації та визначені законодавством документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254, КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макіївкокс» про визнання установчих (засновницьких) документів недійсними з моменту реєстрації відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Крилова М.М.