Постанова № 55652237, 03.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м.Житомир справа № 806/5128/15

. категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Степанов П.В., Недашківська Н.В. ,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора-Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора-Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 25.09.2015 року за індексним номером 44568337 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на квартиру № 87, по вул. Шевченка, буд.23, м.Бердичів Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.05.2007 року між ним та АКБ "ТАС-Комерцбанк" укладено кредитний договір, на забезпечення виконання якого передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що належала позивачу на праві приватної власності. В подальшому, як з"ясувалося, банком відступлено ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" право вимоги за даним договором і внаслідок невиконання його умов товариство звернулось до нотаріуса, як до державного реєстратора, із заявою про реєстрацію права власності на цей об'єкт нерухомого майна, за наслідками розгляду якої прийнято оскаржуване рішення. Разом з тим, жодних документів про те, що ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" має будь-які вимоги до нього та документи, які надають останньому відповідні правові підстави на договір іпотеки №2395 від 18.05.2007 року йому не надавалися. Також, позивач зазначає, що статтею 35 Закону України "Про іпотеку" №898-IV від 05.06.2013 (із змінами та допоненнями) передбачено обов"язкове надсилання іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушення. Позивач вказує, що така вимога на його адресу не надходила, а тому, державна реєстрація права власності на майно здійснена з порушенням вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку". Вважає дії Державного реєстратора-Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 протиправними, а прийняте нею рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з"явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Крім того, пояснив, що відповідачем жодних нотаріальних дій під час державної реєстрації переходу права власності не вчинялось, а тому нотаріус як державний реєстратор не мала права посвідчувати перехід права власності на зазначену квартиру.

Відповідач в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи вчасно та належним чином. Згідно поданих письмових заперечень просить у позові відмовити за безпідставністю. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що як вбачається зі змісту ст.33 Закону України "Про іпотеку", у раз невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки факт невиконання позивачем основного зобов"язання за договором про надання споживчого кредиту ним не оскаржується і не оспорюється, тому він є безспірним. Вважає, що укладаючи іпотечний договір, ОСОБА_2 погодився з тією умовою договору, яка передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання ним зобов"язань за кредитним договором до іпотекодержателя переходить право власності на предмет іпотеки, що є згодою позивача на перехід права власності (відчуження) до іпотекодержателя в майбутньому у разі настання чітко визначених обставин. Крім того, вказав, що ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, який не підлягає розширеному тлумаченню, серед яких відсутня така підстава як ненадання іпотекодержателем боржнику (іпотекодавцю) документів про відступлення права вимоги. Отже, вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 №2375, придбав у власність квартиру загальною площею 60,5 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис (а.с.10).

18.05.2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір №0501/0507/71-132, предметом якого стало надання кредиту в розмірі 49000,00 дол. США на строк з 18.05.2007 року по 17.05.2025 року включно (а.с.64-67).

В цей же день, 18.05.2007 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №0501/0507/71-132, між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір, предметом якого стала передача в іпотеку Іпотекодержателю належного йому на праві власності майна: квартири АДРЕСА_3, загальною площею 60,5 м.кв. (а.с. 68-69)

28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" (далі-ПАТ "Сведбанк"), яке виступає правонаступником ВАТ "Сведбанк", яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ "ТАС Комерцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу, предметом якого стало відступлення права вимоги заборгованості по кредитних договорах, зазначених в Реєстрі заборгованості боржників, в тому числі за договором від 18.05.2007 року №0501/0507/71-132, укладеним з ОСОБА_2 (а.с.72-75).

28.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір, предметом якого стало відступлення права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними в Реєстрі заборгованості боржників, в тому числі за договором від 18.05.2007 року №0501/0507/71-132, укладеним з ОСОБА_2 (а.с.70-71).

На підставі заяви уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" Державним реєстратором - Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.09.2015 року №24775285, яким проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру площею 60,5 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис від 25.09.2015 року за індексним номером 44568337.(а.с.11)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV (далі - Закон України №1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є обов'язковою.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом

Абзацом 2 ч. 1 ст. 9 Закону України №1952-IV визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Зокрема, абзацами 2-3 ч. 5 ст. 3 Закону України №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

За змістом ч. 9 ст. 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Абзацом 7 п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; надалі Порядок №868), встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України №1952-IV.

В силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України №1952-IV нотаріус, як спеціальний суб'єкт, здійснює функції державного реєстратора, в тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновків, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, а також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав осіб на нерухоме майно.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1)прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2)встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3)прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4)внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

5)видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6)надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 36 Порядку №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Підпунктом 1 п. 37 Порядку №868 встановлено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року №898-IV (далі - Закон України №898-IV), у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України №898-IV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 Закону України №898-IV передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Отже, в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право звернутися до органу державної реєстрації з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, що буде підтверджувати відповідний перехід права власності, слугуватиме або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі.

З матеріалів справи вбачається, що у пп. 12.3.1 п. 12.3 договору іпотеки від 18.05.2007 року, сторонами погоджено, що договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Матеріалами справи підтверджується, що підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на об'єкт нерухомого майна квартиру площею 60,5 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2 та прийняття оспорюваного рішення від 25.09.2015 року №44568337 був саме договір іпотеки від 18.05.2007 року.

При цьому, жодна нотаріальна дія з приводу набуття права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації відповідачем, як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 37 Закону України №898-IV, звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається саме шляхом набуття Іпотекодержателем права власності на останній. Разом з тим, з огляду на норми закріплені ч. 9 ст. 15 Закону України №1952-IV та абзацом 7 п. 2 Порядку №868 , нотаріус як спеціальний суб'єкт, проводить державну реєстрацію прав на нерухоме майно, набутих виключно у результаті вчинення нотаріальної дії з таким майном.

Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя-рішення щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державним реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, як передбачено Наказом міністерства юстиції України від 02.04.2013 №607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Зі змісту п. 2 зазначеного Наказу слідує, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у п. 1 Наказу (чинного на час виникнення спірних правовідносин), проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін"юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2013 р. №868 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, дії приватного нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя були протиправними у зв"язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.

Крім того, згідно з п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену у встановленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вказаної вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З цього випливає, що обов"язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним іпотекодержателем лише у разі, якщо така вимога отриманя іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання цієї вимоги.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва від 21.09.2015 р., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі ст.84 Закону України "Про нотаріат" посвідчено передачу ним заяви від 15.07.2015 року ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" ОСОБА_2 про наявність заборгованості за кредитним договором від 18.05.2007 року та у зв"язку з невиконанням основного зобов"язання, про свій намір звернути стягнення на предмет іпотеки, переданий в іпотеку згідно з Іпотечним договором, посвідченим 18.05.2007 року, ОСОБА_4, приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу за реєстровим №2395. Заява була передана цінним рекомендованим листом із зворотнім повідомленням через "Укрпошта" та повернута за закінченням терміну зберігання. (а.с.63)

Разом з тим, як вбачається з пояснень позивача, такої вимоги він не отримував.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів дотримання іпотекодержателем (ТзОВ ФК "Вектор Плюс") вимог ст.35 Закону України "Про іпотеку" щодо надсилання іпотекодавцю (позивачу) письмової вимоги про усунення порушення, які подаються держаному реєстратору відповідно до п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв з виходом за межі повноважень, визначених Законом України №1952-IV та Порядком №868, у спосіб не передбачений законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що рішення відповідача від 25.09.2015 року з індексним номером 44568337 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "ФК "ВЕКТОР ПЛЮС" на квартиру АДРЕСА_4 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн., який необхідно стягнути на його користь з Державного реєстратора-Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора-Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 25.09.2015 року за індексним номером 44568337 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на квартиру № 87, по вул. Шевченка, буд.23, м.Бердичів Житомирської області.

Стягнути з Державного реєстратора-Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (інд.код. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 10 лютого 2016 р.