Ухвала суду № 55651046, 09.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/23150/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

09 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

За участі представника відповідача: Яцишен Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства культури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.15р. у справі №826/23150/15 за позовом Громадської організації «Інститут душевної релігії» до Міністерства культури України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просив:

визнати протиправними дії Міністерства культури України, щодо надання неповної інформації на запити на інформацію ГО «Інститут душевної релігії» від 08.08.15р. вих. №442 та від 29.08.15р. вих. №600;

зобов'язати Міністерство культури України вчинити певні дії, а саме: надати достовірну, точну та повну інформацію на запити на інформацію ГО «Інститут душевної релігії» від 08.08.15р. вих. №442 та від 29.08.15р. вих. №600, зокрема, надати позивачу публічну інформацію про:

- те, якими нормативно-правовими актами (законами, підзаконними актами, в т.ч. центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії) врегульовано підстави і порядок витребування висновків місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів при реєстрації Міністерством культури України статутів релігійних центрів;

- те, яким нормативно-правовим актом передбачена підстава для витребування висновку місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів, вказана у останньому абзаці листа Міністерства культури України від 19.08.15р. вих. №488/18/55-15: «процедура є необхідною в тому випадку, коли представники релігійної організації, що реєструється вперше, не можуть визначити конфесійну приналежність релігійної організації (відповідно до переліку релігійних організацій, статути яких зареєстровані в Україні), а культові практики й позакультова діяльність релігійної організації потребує додаткового вивчення фахівцями з релігієзнавства»;

- те, які питання ставляться до місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів при витребуванні висновку, передбаченого частиною четвертою статті 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;

- про перелік конфесійних приналежностей релігійних організацій, при реєстрації статутів яких не застосовується процедура, передбачена частиною четвертою статті 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.15р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача щодо надання неповної інформації на запит на інформацію Громадської організації «Інститут душевної релігії» від 29.08.15р. вих. №600; зобов'язано відповідача надати достовірну, точну та повну інформацію на запит на інформацію Громадської організації «Інститут душевної релігії» від 29.08.15р. вих. №600.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою у частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати у цій частині постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано того, що відповідачем на запити позивача були надані повні та вичерпні відповіді.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до Міністерства культури України із запитом на інформацію від 08.08.15р. вих. №442, у якому просив відповідача надати публічну інформацію про те, якими нормативно-правовими актами (законами, підзаконними актами, в т.ч. центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії) врегульовано підстави і порядок витребування висновків місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів при реєстрації Міністерством культури України статутів релігійних центрів, а якщо такі акти відсутні, то роз'яснити, на яких підставах і в якому порядку, у яких випадках, з якою метою, з яких питань Міністерство культури України витребовує згадані висновки при реєстрації статутів релігійних центрів і що саме мають засвідчувати ці висновки.

Відповідач листом від 19.08.15р. №488/18-55-15 повідомив організацію про те, що загальні засади утворення та діяльності релігійних організацій в Україні визначені Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», а порядок реєстрації статутів (положень) релігійних організації, опис процедури, складу і послідовності дії заявника визначені Стандартом надання адміністративної послуги з реєстрації статутів (положень) релігійних організацій, затвердженим наказом Міністерства культури України від 18.04.12р. №366. Також, у листі зазначено, що витребування висновків місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів при реєстрації Міністерством культури України статутів релігійних центрів можливе у тому випадку, коли представники релігійної організації, що реєструється вперше, не можуть визначити конфесійну приналежність релігійної організації (відповідно до переліку релігійних організацій, статути яких зареєстровані в Україні), а культові практики й позакультова діяльність релігійної організації потребує додаткового вивчення фахівцями з релігієзнавства.

29.08.15р. позивач повторно звернувся до Міністерство культури України із запитом на інформацію №600, у якому, зокрема, просив надати публічну інформацію:

1) про те, які питання ставляться до місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів при витребуванні висновку, передбаченого ч. 4 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;

2) про те, чи повідомляє письмово Міністерство представникам релігійної організації, що реєструється, про продовження терміну розгляду заяви про реєстрацію статуту у разі застосування процедури, передбаченої ч. 4 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;

3) про перелік конфесійних приналежностей релігійних організацій, при реєстрації статутів яких не застосовується процедура, передбачена ч. 4 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

У відповідь на вказаний вище запит відповідач продублював текст відповіді наданої у листі від 19.08.15р. №488/18-55-15.

Задовольняючи адміністративний позов в оспорюваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що надана відповідачем відповідь на запит позивача від 29.08.2015 вих. №600 не містить повної інформації щодо поставлених питань.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані: надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Так, у запиті від 29.08.15р. вих. №600 позивач, зокрема, запитував наступну інформацію:

про те, які питання ставляться до місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів при витребуванні висновку, передбаченого ч. 4 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;

про те, чи повідомляє письмово Міністерство представникам релігійної організації, що реєструється, про продовження терміну розгляду заяви про реєстрацію статуту у разі застосування процедури, передбаченої ч. 4 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;

про перелік конфесійних приналежностей релігійних організацій, при реєстрації статутів яких не застосовується процедура, передбачена ч. 4 ст. 14 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».

У відповідь на вказаний запит відповідачем було зазначено про те, що вичерпна інформація щодо поставлених питань була надана листом від 19.08.15р. №488/18-55-15 та продубльовано зміст листа №488/18-55-15.

Отже, з огляду на встановлені вище обставини, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач всупереч нормам законодавства не надав достовірної, точної та повної інформації на жодне з постановлених позивачем вище питань.

Покликання апелянта на те, що запитувана інформація не є публічної інформацією, а є нічим іншим як консультацією, а відтак має бути надана у порядку Закону України «Про безоплатну правову допомогу» не заслуговують на увагу, з огляду на те, що у такому випадку, відповідач мав би вказати на це у листі - відповіді, тоді як цього зроблено не було.

У іншій частині - постанова суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядається, оскільки за правилами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Міністерства культури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.15р. у справі №826/23150/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.15р. у справі №826/23150/15- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 09.02.16р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.