Рішення № 55647056, 01.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"01" лютого 2016 р. Справа № 911/5263/15

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю ТіЕлСі Логістик, м. Київ,

до відповідача:фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Вишгород,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1) товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна», м. Київ

2) фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород

простягнення 106 943,15 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_3, уповноважений, довіреність від 25.01.2016р., б/н;

ОСОБА_4, уповноважена, довіреність від 25.01.2016р. б/н;

від відповідача:ОСОБА_5, адвокат, договір від 27.04.2015р. № 27/04/0015;

від третьої особи 1:не зявився;

від третьої особи 2:не зявився;

СУТЬ СПОРУ :

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ТіЕлСі Логістик», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 03.12.2015р. до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Вишгород, в якому просив стягнути з відповідача в порядку регресу 106 943,15 грн. та покласти на відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю Штраус Україна (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю ТіЕлСі Логістік (експедитор) 02.07.2014р. було укладено Договір транспортного експедирування, за умовами якого Експедитор зобовязався за винагороду, за дорученням та за рахунок Замовника організувати виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг, повязаних з перевезенням вантажу в міжнародному, міському та міжміському сполученні, а Замовник зобовязався прийняти та оплатити Послуги, повязанні з перевезенням вантажу на умовах, визначених Договором.

Згідно Контракт-заявки від 10.04.2015р. № 065, підписаної між замовником ТОВ Штраус Україна та експедитром ТОВ ТіЕлСі Логістік, позивач зобовязався організувати перевезення вантажу по маршруту м. Струнино (Росія) м. Вишневе (Україна).

Між товариством з обмеженою відповідальністю ТіЕлСі Логістік (Експедитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) 06.11.2014р. було укладено Договір, згідно якого Експедитор, діючи від імені та за рахунок Замовника, згідно Договору транспортного експедирування, залучає третю сторону, Перевізника, для доставки вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Перевізник доставляє заявлені вантажі, а експедитор оплачує послуги Перевізника із коштів Замовника на узгоджених умовах Договору.

З метою здійснення перевезення вантажу для замовника ТОВ Штраус Україна по маршруту м. Струнино (Росія) м. Вишневе (Україна) згідно Контракт-заявки від 10.04.2015р. №65 між ТОВ ТіЕлСі Логістік (експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) також було підписано Контракт-заявку від 10.04.2015р. № 065, згідно якої ФОП ОСОБА_1 зобовязалася доставити вантаж по маршруту: Росія, Володимирська обл., Олександрівський район, м. Струнино, вул. Толстого, 2а Україна, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8 отримувачем вантажу є ТОВ Штраус Україна.

Позивач твердить, що 09.04.2015р. ФОП ОСОБА_1 уклала Договір з ФОП ОСОБА_2 на транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 09.04.2015р. та залучила останнього в якості перевізника для доставки вантажу.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної від 14.04.2015р. вантаж було завантажено та ФОП ОСОБА_2 прийнято до перевезення.

Позивач твердить, що ході перевезення вантажу територією Російської Федерації вантаж разом із вантажним автомобілем було втрачено, у звязку з чим водій звертався до правоохоронних органів Російської Федерації з відповідною заявою про викрадення автомобіля МАН з напівпричіпом з вантажем кави та чаю.

Внаслідок неотримання вантажу замовник ТОВ Штраус Україна, зазнав збитків на суму 3 312 815 російських рублів та 18 % ПДВ у розмірі 596 306,70 російських рублів. Внаслідок втрати товару ТОВ Штраус Україна предявило ТОВ ТіЕлСі Логістік вимогу про відшкодування збитків, не покритих страховим відшкодуванням, у розмірі франшизи 6 943,15 грн. та суми ПДВ у розмірі 596 306,70 російських рублів.

ТОВ ТіЕлСі Логістик в добровільному порядку сплатило ТОВ Штраус Україна суму франшизи у розмірі 6 943,15 грн. та частково розрахувалося по сумі ПДВ у розмірі 100 000,00 грн. Оскільки за умовами договору від 06.11.2014р. ФОП ОСОБА_1 зобовязалась нести всі ризики перед вантажовідправником (вантажоодержувачем) та третіми особами, а відтак і за втрату вантажу, позивач просить суд стягнути з відповідача 106943,15 грн. понесених ним збитків (в розмірі фактичних витрат).

Ухвалою від 10.12.2015р. порушено провадження у справі № 911/5263/15, призначено справу до розгляду. Цією ж ухвалою суд в порядку ст. 65 ГПК України зобовязав сторони подати суду ряд додаткових документів та виконати ряд дій, необхідних для всебічного та повного розгляду справи.

22.12.2015р. від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів від 21.12.2015р., яке судом розглянуто в судовому засіданні 22.12.2015р. та залишено без задоволення з мотивів, викладених в ухвалі від 22.12.2015р. Позивачем в судовому засіданні 22.12.2015р. подані додаткові документи та докази із клопотанням про залучення їх до матеріалів справи.

Ухвалою від 22.12.2015р. суд залучив до участі у справі власника вантажу вантажоотримувача ТОВ «Штраус Україна» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, зобовязав сторін та третю особу подати суду додаткові документи та докази, необхідні для розгляду справи та відклав розгляд справи на 18.01.2015р.

Позивачем подано клопотання про залучення додаткових документів від 04.01.2016р.

Від відповідача 14.01.2016р. надійшла заява про виправлення описки в ухвалі суду від 10.12.2015р., яка судом розглянута в судовому засіданні 18.01.2016р. та залишена без задоволення з мотивів, викладених в ухвалі від 18.01.2016р.

Відповідачем подано клопотання від 14.01.2016р. про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

Також відповідач подав заяву щодо письмових доказів, якими позивач обґрунтовує вимоги до ФОП ОСОБА_1 від 14.01.2016р., в якій, зокрема, зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір від 06.11.2014р., відповідно до якого сторони домовились, що впродовж дії даного договору укладатимуть договори (контракт-заявки) по конкретним перевезенням. За твердженням відповідача, контракт-заявка від 10.04.2015р. №065, яка в оригіналі у позивача відсутня та надавалась суду лише у формі скан-копії, не надавалась позивачем відповідачу ні в оригіналі, ні в формі факсимільної копії, відтак відповідач не визнає обставин укладання даної контракт-заявки від 10.04.2015р. № 065. Також, у звязку із відсутністю у позивача оригіналів, відповідач не визнає обставин укладання та заперечує відповідність оригіналам: 1) договору між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на транспортно-експедиторські послуги від 09.04.2015р.; 2) листа-відповіді без номера і дати на запит позивача щодо місцезнаходження автомобіля, адресованого заступнику директора ОСОБА_6; 3) заявки від 09.04.2015р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по спірному перевезенню автомобільним транспортом.

Позивачем в судовому засіданні 18.01.2016р. із клопотанням від 18.01.2016р. подано суду додаткові документи, які залучено до матеріалів справи, зокрема копії документів по іншим перевезенням, які виконувались відповідачем на замовлення позивача в межах укладеного Договору транспортного експедирування від 02.07.2014р. Позивач твердить, що укладення договорів шляхом обміну електронними або факсовими документами було звичною практикою між позивачем та відповідачем і у відповідача були відсутні заперечення щодо укладення контрактів-заявок у такий спосіб.

В судовому засіданні представниками третьої особи подано документи щодо кількості та вартості втраченого вантажу, які залучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено усне клопотання про залишення позову без розгляду, мотивоване тим, що позивач не подав суду належних та допустимих доказів своїх вимог. Також, на твердження відповідача, позивач не виконує вимог суду та не подає на його вимогу витребувані документи а саме оригінали документів (договорів, контракт-заявок, CMR, листів), якими обґрунтований заявлений позов. Оскільки позивач не наводить жодних обєктивних обставин, які перешкоджають йому надати суду витребувані докази, відповідач твердить, що позов слід залишити без розгляду на підставі пункту 5 частини першої ст. 80 ГПК України. Суд взяв до уваги зазначене клопотання та зазначив, що залишення позову без розгляду є правом суду, яке може бути реалізоване при наявності обєктивних підстав незалежно від наявності чи відсутності відповідних клопотань сторін.

Ухвалою від 18.01.2016р. суд залучив до участі у справі безпосереднього перевізника фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, зобовязав сторін та третю особу подати суду додаткові документи та докази, необхідні для розгляду справи та відклав розгляд справи на 01.02.2016р.

Від відповідача надійшла заява про включення до судових витрат по справі витрат відповідача з оплати послуг адвоката в сумі 5800,00 грн., до якої подано зокрема копію заяви №2 від 14.12.2015р. на надання правової допомоги та копія платіжного доручення від 14.12.2015р. № 1529 на суму 5800,00 грн.

27.01.2016р. позивачем до суду подано клопотання про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до ГУ Національної поліції в Київській області з метою перевірки наявності в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення (ст. 190 КК України). В даному клопотанні позивач твердить, що відповідач, заперечуючи факт існування договірних відносин з позивачем щодо здійснення спірного перевезення, в ході якого було втрачено автомобіль з вантажем, намагається приховати фактичні обставини щодо викрадення вантажу та осіб, причетних до виконання перевезення. Зазначене, на думку позивача, свідчить про вчинення відповідачем дій, які можуть бути кваліфіковані за ст. 190 КК України (шахрайство).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив.

Розглянувши в судовому засіданні 01.02.2016р. клопотання позивача про зупинення провадження у справі, суд відмовив у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 43, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; при чому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Викладені норми покладають обовязок доведення відповідних обставин на кожну з сторін та не передбачають жодних повноважень суду на отримання доказів, натомість, положення ст.ст. 38, 75 ГПК України передбачають витребування господарським судом доказів, а у разі їх недостатності та у випадку їх неподання розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень ч.4 ст. 90 ГПК України, якщо при вирішенні господарського спору суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Повідомлення прокурору або органу досудового розслідування надсилається господарським судом на стадії вирішення спору прийняття судового рішення.

Надсилання таких повідомлень на стадії розгляду спору, до меж якої входить і зупинення провадження у справі, суперечить вимогам ст. 90 ГПК України.

Відповідно до ч.2 п. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі або за своєю ініціативою, зокрема, у випадках надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Тобто, зазначена норма передбачає порядок дій: 1) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів, яке за відсутності вказівки у законі не може бути пов'язане з ініціюванням господарським судом такого надсилання з метою добування доказів; 2) зупинення провадження у справі.

А тому зупинення провадження у справі та надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів не може бути способом добування доказів у справі, оскільки порушує принципи рівності перед законом і судом (ст.4-2 ГПК України); змагальності (ст. 4-3 ГПК України); обов'язку доказування і подання доказів (ст. 33 ГПК України).

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в своїй постанові від 13.02.2014 у справі №910/8799/13.

Враховуючи вищезазначене, відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до слідчих органів.

В судовому засіданні 01.02.2016р. представниками позивача подані додаткові документи, які судом залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 01.02.2016р. продовжено розгляд справи по суті.

Представник відповідача в усних поясненнях проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити. Заперечення мотивовані тим, що у позивача відсутні оригінали документів (договорів, контракт-заявок, CMR, листів), якими обґрунтований позов, відтак позивач не довів свої вимоги належними доказами. Відповідач в свою чергу заперечує факт укладання з позивачем контракт-заявки 065 від 10.04.2015р. та заперечує укладення відповідного договору на спірне перевезення з безпосереднім перевізником фізичною особою ОСОБА_2 За таких обставин, відповідач, який не брав участь у спірних відносинах щодо даного конкретного перевезення, не є зобовязаним відшкодовувати вартість втраченого вантажу.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТіЕлСі Логістик», м. Київ (далі по тексту ТОВ «ТіЕлСі Логістик») до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Вишгород (далі по тексту ФОП ОСОБА_1О.), за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна», м. Київ (далі по тексту ТОВ «Штраус Україна») та фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород (далі по тексту ФОП ОСОБА_2І.) вислухавши доводи та пояснення представників учасників провадження, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.2014 між ТОВ «Штраус Україна» (замовник) та ТОВ «ТіЕлСі Логістик» (експедитор) було укладено договір транспортного експедирування від 02.07.2014, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого експедитор зобовязується за винагороду, за дорученням та за рахунок замовника організувати виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг, повязаних з перевезенням вантажу в міжнародному, міському та міжміському сполученні, надалі послуги, а замовник зобовязується прийняти та оплатити послуги повязані з перевезенням вантажу на умовах, визначених цим договором. Відповідно до умов цього договору експедитор надає експедиторські послуги (планування перевезень, підбір та надання необхідного транспорту). Експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються замовником (п. 2.1. договору). Експедитор має право залучити до виконання обовязків за цим договором третю особу перевізника (пункт 2.4 договору). При залученні Експедитором третіх осіб до виконання своїх зобовязань за цим договором експедитор зобовязався нести відповідальність перед замовником за їх дії як за свої власні (пункт 3.1.10 договору).

Згідно Контракт-заявки від 10.04.2015 № 065, підписаної між замовником ТОВ Штраус Україна та експедитром ТОВ ТіЕлСі Логістік, позивач зобовязався організувати перевезення вантажу по маршруту м. Струнино (Росія) м. Вишневе (Україна), вартість перевезення 11250,00 грн, вантажоотримувач ТОВ Штраус Україна, завантаження 14.04.2015.; автомобіль Ман АО6225АК / АО 3164ХХ, водій ОСОБА_7

06.11.2014 між ТОВ ТіЕлСі Логістік (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) 06.11.2014р. було укладено договір, згідно якого експедитор, діючи від імені та за рахунок замовника, згідно договору транспортного експедирування, залучає третю сторону, Перевізника, для доставки вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Перевізник доставляє заявлені вантажі, а експедитор оплачує послуги перевізника із коштів замовника на узгоджених умовах Договору.

За умовами п.п. 2.1., 2.1. договору експедитор зобовязаний не менше ніж чим, за 48 год. до дати завантаження надати перевізнику оригінал або факсимільну копію контракт-заявки на здійснення міжнародного перевезення вантажу в довільній формі з вказівкою наступної інформації: маршрут; найменування вантажу; вага і обєм вантажу (на один автомобіль); митне оформлення; кількість автомобілів; дата та час завантаження; термін доставки; адреса завантаження; фірма відправник; контактна особа при завантаженні і його телефон; адреса відвантаження; контактна особа при відвантаженні і його телефон; найменування кордонного переходу; вартість послуг в грн.; умови оплати; додаткові умови (вантаж в складі збірного при необхідності).

Перевізник зобовязаний забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу, придатного для здійснення міжнародних перевезень, що відповідає вимогам контракт-заявки, а також в узгоджені сторонами терміни (п. 3.1. договору). Пунктами 3.4, 3.7, 3.8 договору сторони погодили, що перевізник ФОП ОСОБА_1 зобовязується доставити довірений вантаж в пункт призначення і видати його співробітникові вантажоодержувача, вказаному в товарно-транспортній накладній (CMR), та нести всі ризики, повязані з перевезенням вантажу перед Вантажовідправником (Вантажоодержувачем) та третіми особами. Пунктом 5.1 договору визначено, що у разі пошкодження, втрати або повної загибелі вантажу з вини перевізника останній несе відповідальність перед власником вантажу в сумі пошкодженого вантажу по цінах, вказаних в інвойсі, а так само вартість його митного очищення і інших витрат згідно Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (Женева, 1956р.).

10.04.2015 між ТОВ ТіЕлСі Логістік (Експедитор) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) було підписано контракт-заявку № 065, за умовами якої ФОП ОСОБА_1 зобовязалася доставити вантаж по маршруту: Росія, Володимирська обл., Олександрівський район, м. Струнино, вул. Толстого, 2а (відправник ТОВ «ОСОБА_8 Солувел рус») Україна, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8, отримувачем вантажу є ТОВ Штраус Україна; найменування вантажу кава, чай; вага 20 т; вартість послуг 10000,00 грн; автомобіль Ман АО6225АК / АО 3164ХХ, водій ОСОБА_7

З метою здійснення вищезазначеного перевезення, 09.04.2015 між ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та ФОП ОСОБА_9 (виконавець) було укладено договір-доручення (заявку) на транспортно-експедиторське обслуговування, за умовами якої ФОП ОСОБА_9 зобовязався здійснити перевезення вантажу сухі напої, 20 т; маршрут - Росія, Володимирська обл., Олександрівський район, м. Струнино, вул. Толстого, 2а Україна, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8, вартість перевезення 9000,00 грн., протягом 6-7 днів по оригіналам документів, автомобіль НОМЕР_1 / АО 3164ХХ, водій ОСОБА_7, дата завантаження 14.04.2015р. (м. Струнино Владимирская обл., Росія), строк доставки до 17.04.2015р. м. Вишневе, Київська обл., Україна).

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної від 14.04.2015р. вантаж було завантажено та ФОП ОСОБА_2 прийнято до перевезення. Як вбачається з поданих третьою особою ТОВ «Штраус Україна» документів (копії контракту від 30.03.2015р., № LE-STUKR/02, пакувального листа від 07.04.2015р. до рахунку №0002 від 01.04.2015р. до контракту, Специфікації від 01.04.2015р. до контракту, рахунку на оплату №0002 від 01.04.2015р. до контракту, товарної накладної №2 від 14.04.2015р.) вартість вантажу, прийнятого до перевезення, становила 3 312 815,00 рос. рублів (що за курсом НБУ на дату завантаження 14.04.2015р. становило 739 352,11 грн.).

Вантаж ані в обумовлені договорами строки (до 17.04.2015р.), ані станом на день розгляду справи вантажоотримувачу ТОВ «Штраус Україна» доставлений не був. Також вантаж не був доставлений на місце митного оформлення, у звязку з чим на вантаж не була оформлена декларація, та відповідно не був відшкодований ПДВ.

По шляху слідування 15.04.2015р. під час руху по території Російської Федерації м. Брянськ автомобіль МАН держ. номер НОМЕР_2 з напівпричепом АО3134ХХ разом із вантажем та документами було викрадено, у звязку з чим водій ОСОБА_10 звертався з відповідною заявою до правоохоронних органів Російської Федерації (копії постанов від 23.04.2015р. та від 01.05.2015р. про передачу матеріалу по територіальності залучені до матеріалів справи).

Як встановлено судом, власником втраченого вантажу є третя особа ТОВ «Штраус Україна». Так, в порядку ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом із тим, пунктами 2.4 та 3.1.10 договору транспортного експедирування від 02.07.2014р. встановлено, що експедитор ТОВ «ТіЕлСі Логістик» має право залучити до виконання обовязків за цим договором третю особу перевізника, та зобовязується нести відповідальність перед замовником за його дії як за свої власні (пункт 3.1.10 договору).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання або розірвання договору; зміна умов зобовязання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до зазначених норм закону та умов договору замовник ТОВ «Штраус Україна» звернувся до експедитора ТОВ «ТіЕлСі Логістик» з вимогою відшкодувати збитки в частині, що не покрита страховим відшкодуванням в розмірі 6943,15 грн. франшиза та 596 306,70 рос рублів невідшкодованого внаслідок нездійснення митного оформлення та не складення експортної декларації ПДВ.

ТОВ «ТіЕлСі Логістик» як особа, яка згідно Закону та умов укладеного договору зобовязна відповідати перед замовником ТОВ «Штраус Україна» за виконання умов договору, відшкодувала третій особі 106 943,15 грн., в тому числі 6 943,15 грн. франшизи (платіжне доручення від 21.09.2015р. № 488) та 100 000,00 невідшкодованого (в результаті нездійснення митного оформлення) ПДВ (платіжні доручення від 20.10.2015р. № 540 на суму 24000,00 грн. (84441,60 рос. рублів по курсу станом на день платежу), від 20.10.2015р. № 1254 на суму 26000,00 грн. (91 478,40 рос. рублів); від 26.10.2015р. №560 на суму 20 000,00 грн. (72906,00 рос. рублів); від 20.11.2015р. №657 на суму 30 000,00 грн. (110175,00 рос. рублів).

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача суму відшкодування в межах фактичних витрат.

Так, згідно пунктів 3.4, 3.7, 3.8, 5.1 Договору від 06.11.2014р., укладеного між ТОВ «ТіЕлСі Логістик» та ФОП ОСОБА_1 остання зобовязалась доставити довірений вантаж в пункт призначення і видати його співробітникові вантажоодержувача, вказаному в товарно-транспортній накладній (CMR), та нести всі ризики, повязані з перевезенням вантажу перед Вантажовідправником (Вантажоодержувачем) та третіми особами; у разі пошкодження, втрати або повної загибелі вантажу ФОП ОСОБА_1 зобовязалась нести відповідальність перед власником вантажу в сумі пошкодженого вантажу по цінах, вказаних в інвойсі, а так само вартості його митного очищення і інших витрат.

Відповідач на надав суду доказів страхування вантажу та своєї відповідальності, хоча ухвалами суд повторно витребовував у відповідача зазначені відомості.

За таких обставин, відповідач за умовами договору та відповідно до закону несе відповідальність перед позивачем та зобовязаний відшкодувати позивачу шкоду в межах документально підтверджених фактичних витрат, а саме в сумі 106 943,15 грн.

Разом із тим, відповідач в порядку ст.ст. 924, 1191 ЦК України та пункту 16.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997, № 363 після фактичного відшкодування не буде позбавлений права регресної вимоги до ФОП ОСОБА_2 згідно пункту 4.3 укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 договору на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 09.04.2015р.

Щодо тверджень відповідача про неналежність доказів позивача, а також щодо заперечень факту укладання договорів-заявок на спірне перевезення та заяв про відсутність між позивачем та відповідачем зобовязальних відносин щодо даного конкретного спірного перевезення, то вони суперечать фактичним обставинам та матеріалами справи спростовуються.

Так, відповідно до ст.ст. 32, 33, 43 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, твердження відповідача про відсутність зобовязальних відносин між позивачем та відповідачем та між відповідачем та третьою особою ФОП ОСОБА_2 щодо спірного перевезення спростовуються матеріалами справи в сукупності.

Щодо відсутності у позивача оригіналів документів, якими від підтверджує свої вимоги, суд зазначає, що по-перше, укладання контракт-заявок та обмін іншими документами між позивачем та відповідачем шляхом обміну електронними документами є звичною практикою їх відносин, а в порядку частини 3 ст. 509 ЦК України зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Вимоги підтвердження факту одержання документа, встановлені законодавством у випадках відправлення документів рекомендованим листом або передавання їх під розписку, не поширюються на електронні документи (ст. 10 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

По-друге, суд звертає увагу на те, що спірний вантаж було викрадено на території Російської Федерації разом із автомобілем та всіма документами, а відтак, ані у перевізника, ані у вантажоодержувача або інших осіб не могло бути оригіналу CMR, яка складається в трьох екземплярах для вантажовідправника, перевізника та вантажоодержувача, та інших товаросупровідних документів. Вантаж не був доставлений для митного оформлення, в результаті в учасників спірних відносин також обєктивно відсутні документи митного оформлення.

Позивач не є учасником зобов'язальних відносин між відповідачем та ФОП ОСОБА_2, а відтак не має доступу до оригіналів укладених між ними договору на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 09.04.2015р. та договору-доручення (заявки). Разом із тим, суд ухвалами неодноразово витребовував зазначені документи у відповідача та третьої особи. Відповідач вимоги суду не виконав, вказані документи суду не подав ні в копіях, ні в оригіналах.

Разом із тим, матеріалів справ достатньо для встановлення судом фактів, які входять до предмету доказування, у звязку з чим у суду відсутні підстави для залишення позову без розгляду в порядку пункту 5 частини першої ст. 81 ГПК України.

Суд звертає увагу також на те, що сторонами спірних відносин не був складений Акт в порядку підпунктів 15.1 , 15.2, 15.3, 15.6 пункту 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997, № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" та абзацу першого ст. 158 Статуту автомобільного транспорту. Разом із тим, суд зазначає, що перевізник разом із автомобілем взагалі до місця призначення не зявився, що обєктивно унеможливило складення даного акту.

За таких обставин відповідач ФОП ОСОБА_1 має відповідати за спричинену матеріальну шкоду, завдану втратою вантажу його власнику, право вимоги якої перейшло до позивача ТОВ «ТіЕлСі Логістик» після виплати відшкодування власнику вантажу в межах фактичних витрат, а саме в сумі 106943,15 грн.

Таким чином, вимога позивача є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню в заявленій сумі. У звязку із задоволенням позову, відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати, в тому числі витрати відповідача на оплату послуг адвоката, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТіЕлСі Логістик» задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (07300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 20028265806)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТіЕлСі Логістик» (02660, м. Київ, Деснянський район, вул. Магнітогорська, буд. 1-Б, офіс 302, код ЄДРПОУ 39218904)

106 943,15 грн. (сто шість тисяч девятсот сорок три гривні пятнадцять копійок) матеріальної шкоди,

1 604,15 грн. (одну тисячу шістсот чотири гривні пятнадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 10.02.2016р.

Суддя О.В. Конюх