Рішення № 55647051, 28.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016Справа №910/28117/15За позовом Комунального підприємства «Київпастранс» в особі Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрінком Інтер"

про стягнення 10 912,29 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін:

Від позивача - Магратій Я.В., представник за довіреністю;

Від відповідача - Якушова Н.Е., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрінком Інтер" про стягнення 10 912,29 грн. за договором №2 про надання послуг по обслуговуванню транспортного засобу від 01.04.2005, з яких: 6 396,00 грн. - сума основного боргу, 1 240,56 грн. - пені, 3 087,54 грн. - втрати від інфляції, 188,19 грн. - 3% річних.

Відповідач проти позову заперечив, послався на те, що з листопада 2014 року не користувався послугами оглядової канави мийним відділенням та послугами лікаря-нарколога за договором і тому відповідач вказує на те, що не повинен оплачувати ті послуги, якими не користувався та які не були надані позивачем. Також, відповідач заперечив проти застосування та нарахування штрафних санкцій оскільки заперечив проти факту надання вказаних послуг та послався на сплив строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, що визначено ч. 1 ст. 258, ст. 261 ЦК України.

Позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з тим, що після порушення провадження у справі відповідачем було здійснено часткову проплату заборгованості в розмірі 4 000,00 грн. за договором №2 від 01.04.2005, на підтвердження чого позивачем надано платіжні доручення та виписки по рахунках. Згідно поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 2 396,00 грн. - основну суму боргу, 1 240,56 грн. - пеню, 3 087,54 грн. - втрати від інфляції, 188,19 грн. - 3% річних.

Відповідно до абз. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заява про зменшення розміру позовних вимог, подана відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2005 між Куренівським тролейбусним депо (Виконавець) та Видавничою організацією «Юрінком Інтер» (Замовник) було укладено договір №2 на надання послуг по обслуговуванню транспортного засобу (надалі - Договір).

Додатковою угодою №1 до Договору сторони домовились іменувати в Договорі №2 про надання послуг по обслуговуванню транспортного засобу Замовника як ТОВ «Юрінком Інтер», у зв'язку зі зміною його назви.

Згідно з п. 1.1 Договору Виконавець зобов'язується надати послуги власнику транспортного засобу, а Замовник зобов'язується сплатити за надані послуги.

Згідно з п.п. 2.1.1, 2.2.2. Договору Виконавець надає можливість Замовнику користуватись оглядовою канавою в приміщенні малярного цеху Головного корпусу для виконання технічного обслуговування транспортного засобу. Користуватись мийним відділенням цеху ТО депо, для мийки транспортного засобу пересуватись по території депо.

Відповідно до п. 2.2.5 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані депо послуги.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору, договір набуває чинності з 01 квітня 2005 року і діє до 31 грудня 2005 року. Договір може бути розірвано кожною з сторін достроково, з попередженням другої сторони за один місяць. Після закінчення строку договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна з сторін має право припинити його дію, попередивши про це другу сторону за один місяць.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення жодної з сторін про розірвання договору або припинення його дії, при цьому сторони продовжували виконувати умови вказаного договору. Таким чином, за умовами п. 5.2 Договору, договір є поновленим на невизначений строк.

Вартість наданих Замовнику послуг визначається протоколом узгодження ціни (додаток №1), який підписується Замовником та Виконавцем і є невід'ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору).

Згідно додатку №1 до Договору №2 від 01.04.2005 (Протокол узгодження договірної ціни на надання послуг) вартість послуг, що надається Виконавцем Замовнику за користування оглядовою канавою, мийним відділенням, надання послуг лікаря-нарколога (оглядом водія наркологом), користування територією депо складає 600,00 грн. на місяць.

Відповідно до Додаткової угоди від 01.01.2013 (протокол узгодження договірної ціни на надання послуг - додаток №1 до договору) Виконавець та Замовник домовились, що за користування оглядовою канавою, мийним відділенням, територією депо складає 258,00 грн. в місяць за одну одиницю ТЗ, в.т.ч. ПДВ - 43 грн. та вступає в дію з 01.01.2013.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 28.10.2014 до Договору вартість послуг, що надається Виконавцем Замовнику за користування оглядовою канавою та мийним відділенням з 01 листопада 2014 року складає 516,00 грн. в місяць (два автомобіля по 258, 00 грн. в місяць).

Також, в матеріалах справи наявні калькуляція вартості послуг власнику транспортного засобу видавничої організації «Юрінком Інтер» Куренівським ТРЕД на місяць (за один транспортний засіб), яка набуває чинності з 01.01.2013 та калькуляція вартості послуг, яка набуває чинності з 01.06.2014.

Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунок за надання послуг в поточному місяці проводиться до 10 числа місяця, в якому надаються послуги.

Матеріали справи свідчать про те, що з січня 2014 року по листопад 2014 року (окрім серпня 2014 року) відповідачу надавались послуги згідно з п.п. 2.1.1, 2.1.2 Договору на обслуговування трьох транспортних засобів, згідно якого вартість послуг становила 774,00 грн.

З листопада 2014 року по березень 2015 року вартість на обслуговування двох транспортних засобів складала 516,00 грн. на підставі листа Замовника від 22.10.2014 №205 з проханням внести зміни в п. 1.1 угоди №2 від 01.04.2005, додаток №1 від 09.03.2011, а саме вилучити з списку обслуговування автомобілів - автомобіль «Ніссан».

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов укладеного договору Виконавцем були надані послуги по обслуговуванню транспортних засобів, про що сторонами правочину (Виконавцем та Замовником) були підписані акти наданих послуг за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року та січень, лютий, березень 2015 року. Загалом вартість наданих послуг з січня 2014 року по березень 2015 року (окрім серпня 2014 року) становить 9 546,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що свої обов'язки за договором Позивач виконав, а саме надав узгоджені послуги за договором, проте Відповідач, свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконував неналежним чином, у зв'язку із чим допустив прострочення оплати наданих послуг.

Факт надання послуг підтверджується наявністю підпису та печатки на вказаних актах наданих послуг. Будь-яких зауважень по наданню послуг від Відповідача не надходило.

Разом з тим, суду не доведено факту надання послуг за серпень 2014 року на суму 774 грн. та за квітень 2015 року на суму 516,00 грн., оскільки вказані акти не підписані з боку Замовника (Відповідача). Відповідач заперечує проти надання послуг, а позивач не довів суду факт надання послуг в серпні 2014 року та квітні 2015 року. Наявні в матеріалах справи рахунки-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти, однак не являється первинним документом на підтвердження здійснення господарської операції. (Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.09.2009р. Верховного суду України по справі №37/405 та постанові від 18.06.2013р. Вищого господарського суду України по справі № 923/38/13-г).

Одночасно судом встановлено, що Відповідачем за надані послуги було сплачено 4 440,00 грн. та в подальшому після порушення провадження у справі Відповідачем 29.12.2015 було сплачено 3 000,00 грн. та 12.01.2016 було сплачено 1 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3970 від 29.12.2015, №3987 від 12.01.2016 та виписками по рахунку. Отже відповідачем загалом сплачено 8 440,00 грн. за надані по договору послуги за 2014-2015.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Оскільки виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Спір між сторонами даного судового процесу виник внаслідок порушення Відповідачем обов'язку з оплати наданих Позивачем послуг за Договором. Відповідач у строки, встановлені вказаним правочином, послуги на користь Позивача не оплатив в повному обсязі, в результаті чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 1 106 грн. (з урахуванням здійснених проплат).

Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Відповідача основної заборгованості, яка виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за Договором, підлягає задоволенню частково в розмірі 1 106,00 грн. В іншій частині вимоги суд відмовляє за недоведеністю факту надання послуг.

У задоволенні вимоги про стягнення пені в розмірі 1 240,56 грн. суд відмовляє з огляду на наступне.

За правилами ст. 208 ЦК України правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виходячи з зазначених норм закону, згоди щодо застосування такого виду відповідальності, як пеня, сторони мають досягти у письмовому вигляді.

Як вбачається з тексту Договору, письмової згоди про застосування відповідальності у вигляді пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання сторони не досягли.

Враховуючи, що у тексті Договору сторони не досягли згоди про застосування відповідальності у вигляді пені, а акт цивільного законодавства, в якому б йшлося про можливість застосування до відповідача у спірному випадку відповідальності у вигляді стягнення неустойки за порушення зобов'язань, позивачем не вказаний, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 240,56 грн. задоволенню не підлягає як така, що не ґрунтуються на вимогах закону.

У зв'язку з відмовою судом у задоволенні вимоги про стягнення пені по суті за безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення в цій частині вимоги і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3 087,54 грн. - інфляційних втрат та 188,19 грн. - 3% річних, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки п. 3.2 Договору (порядок оплати) Відповідачем не був виконаний до 10 числа місяця, в якому надавались послуги, строк прострочення оплати наданих послуг настав з 11 числа кожного місяця, в якому надавались послуги.

Зважаючи на те, що суду не доведено факту надання послуг за серпень 2014 року на суму 774,00 грн. та за квітень 2015 року на суму 516,00 грн., у зв'язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовив за недоведеністю, то нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказані суми є неправомірним, відтак судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних (в тому числі з урахуванням здійснених проплат), при цьому, судом враховано, що позивачем вірно визначено початок прострочення грошового зобов'язання (з 11 числа місяця, в якому надавались послуги).

За розрахунком суду з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 153,43 грн. - 3% річних та 2 551,40 грн. - інфляційних втрат.

Отже, позов підлягає задоволенню судом частково, а саме: 1 106,00 грн. - основний борг, 3% річних в сумі 153,43 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 551,40 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрінком Інтер" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 31-Б, ідентифікаційний код 21667576) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) 1 106 (одну тисячу сто шість) грн. основного боргу, 153 (сто п'ятдесят три) грн. 43 коп. 3% річних, 2 551 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 40 коп. інфляційних втрат, 671 (шістсот сімдесят одну) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

У решті в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 10.02.2016р.

Суддя І.І. Борисенко