Рішення № 55647041, 10.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2016Справа №910/956/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" до Комунального підприємства «Київпастранс» простягнення 110800,93 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Бондарчук Д.М. - представник за довіреністю № 39 від 10.06.15;від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 10.02.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 110 800,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.12.2014 між сторонами було укладено договір про надання послуг з прибирання № 10100643/Р, на підставі якого позивачем були надані послуги з прибирання рухомого складу на загальну суму 125 856,00 грн. За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору не оплатив в повному обсязі вартість отриманих послуг, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 110 800,93 грн., з яких: 85856,00 грн. основна заборгованість, 22 233,18 грн. пеня, 1509,77 грн. - 3 % річних, 1201,98 грн. інфляційні збитки.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2016 порушено провадження у справі № 910/956/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10.02.2016.

09.02.2016 через загальний відділ діловодства суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 25.01.2016.

У судове засідання, призначене на 10.02.2016, з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103037010042 та відмітка про ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи 05.02.2016.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

24 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (далі - позивач, виконавець) та Комунальним підприємством «Київпастранс» в особі Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 2 (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір на надання послуг з прибирання № 10100643/Р (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується якісно, у відповідності до вимог замовника, на основі його заявок, власними силами надавати послуги, обумовлені цим договором, сприяти здійсненню інших функцій, пов'язаних з діяльністю замовника, а також надавати інші послуги за згодою сторін.

Згідно з п.1.2 договору замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги, що здійснюються виконавцем, згідно умов цього договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання з надання послуг з прибирання рухомого складу замовника, обсяги та вартість яких обумовлена в Додатку № 1 до договору.

Згідно з п.3.1 договору загальна вартість послуг, що надаються замовнику виконавцем встановлюється за результатами здійснення розрахунків між замовником та виконавцем на підставі Актів приймання-передачі наданих послуг.

Прийом - передача наданих за договором послуг здійснюється сторонами після їх повного надання за Актом прийому-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється їх печатками і є невід'ємною частиною Договору. (п.3.2 Договору).

У п.3.6 договору зазначено, що розрахунки за послуги/роботи, які виконуються/надаються виконавцем проводяться замовником протягом 1 дня після підписання уповноваженими представниками сторін Акту.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі порушення строків проведення розрахунків за цим договором замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно перерахованої суми за кожний прострочений день.

Цей Договір набирає чинності з 24.12.2014 р. при умові його підписання Сторонами і діє до 30.06.2015 р. (п.6.1 Договору)

Додатками до Договору №10100643/Р від 24.12.2014 року сторони визначені перелік робіт та їх вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на надання послуг з прибирання №10100643/Р від 24.12.2014 року позивачем були надані послуги, а відповідачем в свою чергу були прийняті вказані послуги, що підтверджується Актом надання послуг № 1475 від 17.06.2015 р. на суму 125 856 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі, сплативши за надані послуги 40 000,00 грн.. Таким чином, заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" становить 85856 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з КП «Київпастранс» 3% річних у розмірі 1509 грн. 77 коп., інфляційні втрати в розмірі 1201 грн. 98 коп. та пеню у розмірі 22 233 грн. 18 коп.

01.09.2015 року та 12.10.2015 позивач звертався на адресу відповідача з вимогами про погашення заборгованості у розмірі 85 856 грн. 00 коп., проте вимоги позивача були залишені відповідачем без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору на надання послуг з прибирання № 10100643/Р від 24.12.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на надання послуг з прибирання № 10100643/Р від 24.12.2014 року позивачем були надані послуги, а відповідачем в свою чергу були прийняті вказані послуги, що підтверджується Актом надання послуг № 1475 від 17.06.2015 р. на суму 125 856 грн. 00 коп. з ПДВ. Вказаний акт оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень. В той же час, позивач зазначає, що відповідачем надані послуги були оплачені лише частково в сумі 40 000,00 грн., зокрема, по 10000 грн. було сплачено 23.06.15, 24.06.15, 30.06.15 та 07.07.15.

Суд зазначає, що відповідачем не надано, а матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати КП «Київпастранс» грошових коштів за договором № 10100643/Р від 24.12.2014 року на користь ТОВ "Імпел Гріффін Груп" в розмірі 85 856 грн. 00 коп.

З урахуванням положень п. 3.6 договору № 10100643/Р від 24.12.2014, враховуючи що акт надання послуг № 1475 було підписано сторонами 17.06.15, строк виконання відповідачем його грошових зобов'язань настав 18.06.15, доказів сплати за надані послуги станом на момент вирішення спору в розмірі 85 856 грн. 00 коп. відповідачем суду не надано.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 85856 грн. 00 коп. суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 19.06.2015. по 18.01.2016 у розмірі 1509 грн. 77 коп. та інфляційні за аналогічний період у розмірі 1201 грн. 98 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами, що наданий позивачем в позовній заяві, дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних у розмірі 1201 грн. 98 коп. підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі позовних вимог.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочки з 19.06.2015 по 18.12.2015 р. у розмірі 22 233 грн. 18 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі порушення строків проведення розрахунків за цим договором замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від несвоєчасно перерахованої суми за кожний прострочений день.

Суд погоджується з обґрунтованим, арифметично вірним розрахунком пені, що міститься в позовній заяві, тому позовна вимога про стягнення пені в сумі 22233,18 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" підлягає стягненню основна заборгованість у розмірі 85 856 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1509 грн. 77 коп., збитки від інфляції у розмірі 1201 грн. 98 коп. та пеня у розмірі 22233 грн. 18 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м.Київ, вул.. Набережне шосе, будинок 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (01033, м.Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 38 Б, кімната 12, ідентифікаційний код 35634872) заборгованість у розмірі 85 856 (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 509 (одна тисяча п'ятсот дев'ять) грн. 77 коп., збитки від інфляції у розмірі 1 201 (одна тисяча двісті одна) грн. 98 коп., пеню у розмірі 22 233 (двадцять дві тисячі двісті тридцять три) грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 1 662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 01 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.02.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.