Рішення № 55646627, 04.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2016р. Справа № 914/4004/15

За позовом:Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ;до відповідача:Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», м. Львів;про:стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат Суддя Крупник Р.В. Секретар Цяпка О.І.Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 представник (довіреність №14-167 від 11.06.2014р.);від відповідача:ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 28.12.2015р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

20.11.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі Позивач) до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (надалі Відповідач) про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 26.11.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 14.12.2015р. Розгляд справи відкладався на 25.01.2016р. та 04.02.2016р., про що судом винесено відповідні ухвали. Крім цього, ухвалою від 14.12.2015р. суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.01.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу природного газу №24/170114, на виконання якого позивачем (продавцем) було поставлено відповідачу (покупцю) природний газ на загальну суму 48253489,19 грн. Покупець зобов'язувався оплатити газ протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок здійснити до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оскільки взяті на себе зобов'язання за договором (в частині оплати поставленого газу) відповідач належним чином не виконав, зокрема, оплатив за поставлений йому природний газ всупереч строкам, встановленим договором, позивач просить стягнути з ПАТ «ДТЕК Західенерго» 23592,23 грн. пені, 2831,07 грн. 3% річних та 30617,48 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечуючи проти позову представник зазначає, що договір купівлі-продажу природного газу №24/170114 від 17.01.2014р. є недійсним в силу приписів ст. 215 ЦК України, оскільки такий укладений поза волевиявленням відповідача, на вкрай невигідних умовах. З приводу стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат представник пояснив, що такі не підлягають задоволенню, так як договір купівлі-продажу природного газу №24/170114 від 17.01.2014р. є оспореним відповідачем до господарського суду м. Києва, а тому порушення строків оплати не відбулося. Також представник додав, що здійснений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних є помилковим, оскільки початком прострочення є день, наступний за днем, коли зобовязання мало бути виконане, натомість штрафні розраховувалися позивачем всупереч наведеному, відповідно строк прострочення мав би складати не 27 днів, а 25. Крім цього додав, що найменший період, за який можуть нараховуватися інфляційні становить один місяць, а отже прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. З врахуванням наведеного, просив в задоволенні позову відмовити.

Разом з тим, 04.02.2016р. відповідачем подано заяву, згідно якої відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність. Подану заяву представник мотивує тим, що п. 9.3. договору дійсно було передбачено, що строк позовної давності, в межах якого сторони можуть звернутися за захистом своїх прав до суду, складає 5 років. Проте, зважаючи, що 31.12.2014р. строк дії договору закінчився, то до правовідносин слід застосовувати позовну давність в один рік та відповідно відмовити в задоволені позову.

Суд зазначає, що 03.02.2016р. від відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого ПАТ «ДТЕК Західенерго» просило господарський суд зупинити провадження у справі до вирішення господарським судом м. Києва справи №910/626/16 (за позовом ПАТ «ДТЕК Західенерго» до ПАТ «НАК «Нафтогаз» про визнання договору купівлі-продажу природного газу №24/170114 від 17.01.2014р. недійсним). Ухвалою суду від 04.02.2016р. у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу природного газу №24/170114-ПР (надалі - Договір), відповідно п. 1.1., 1.2. якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб.

Згідно п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем протягом серпня-вересня 2014р. поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 48253489,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи ОСОБА_2 приймання-передачі природного газу за вказаний період. Дані акти підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками.

В пункті 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з позовної заяви, за поставлений газ відповідач розрахувався повністю, однак в порушення строків, встановлених Договором, у звязку з чим позивач звернувся до суду.

Встановивши наведені обставини справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі Операцій ПАТ «НАК «Нафтогаз України» по підприємству ПАТ «ДТЕК «Західенерго» з 01.01.2014р. по 31.05.2015р. судом встановлено, що поставлений природній газ у вересні 2014р. на суму 6768282,68 грн. оплачений частково відповідачем авансовим платежем на суму 5492554,49 грн. 31.08.2014р., натомість решта грошових коштів у розмірі 1275728,19 грн. перераховано лише 10.11.2014р.

В п. 1.7. постанови від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» Пленум ВГС України зазначив, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи те, що за поставлений у вересні 2014р. природний газ відповідач в силу положень п. 6.1. Договору повинен був розрахуватися до 14.10.2014р. включно, однак провів остаточний розрахунок лише 10.11.2014р., відповідач вважається таким, що прострочив.

За змістом положень п. 7.2. Договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 23592,23 грн. пені за період з 15.10.2014р. по 10.11.2014р. включно.

Здійснивши перерахунок пені суд зазначає, що така підлягає частковому стягненню з відповідача в розмірі 22718,45 грн. за період з 15.10.2014р. по 09.11.2014р. включно, оскільки позивачем помилково нараховано пеню за 10.11.2014р. день фактичної сплати боргу. В решті розрахунок позивача є вірним, посилання відповідача на те, що період нарахування пені розпочинався не з наступного дня за днем, коли зобов'язання мало бути виконане не знайшло свого підтвердження.

Нормами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних суд пришов до висновку, що річні підлягають стягненню з відповідача в розмірі 2726,21 грн., з тих же підстав, що й пеня.

З приводу заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції за жовтень 2014 року у розмірі 30617,48 грн.

Разом з тим, як зазначено в п.3.2 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (надалі Постанова Пленуму ВГСУ №14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Як встановлено судом, заборгованість у розмірі 1275728,19 грн. виникла починаючи з 15.10.2014р. і на кінець жовтня 2014р. не змінилася. А тому, у відповідності до Постанови Пленуму ВГСУ №14, вказана заборгованість з урахуванням індексу інфляції повинна обчислюватися починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з листопада 2014 року, а не жовтня 2014 року як це зроблено позивачем. Водночас, враховуючи те, що борг було сплачено 10.11.2014р., тобто по 15 день місяця, то інфляційні втрати за листопад теж не підлягають стягненню.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення 30617,48 грн. інфляційних втрат.

Розглянувши заяву відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності в один рік, господарським судом зазначається таке.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.1 , п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 269 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається зі змісту Договору, в п. 9.3. сторони визначили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків, інфляційних нарахувань, встановлюються у 5 (пять) років.

На думку суду, факт припинення дії договору 31.12.2014р. жодним чином не може скорочувати встановленого в п. 9.3. Договору пятирічного строку позовної давності, оскільки зі змісту п. 11.1. Договору вбачається, що такий в частині поставки газу діє до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків до повного його виконання.

Більше того, строк позовної давності у межах якого особа може звернутися до суду з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних є загальним та становить три роки, відповідно застосовувати позовну давність в один рік (про яку вказує в заяві відповідач) до таких вимог не можна.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код ЄДРПОУ 23269555) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 22718,45 грн. пені, 2726,21 грн. три відсотки річних та 543,35 грн. судового збору.

4.В решті позовних вимог - відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2016 р.

Суддя Крупник Р.В.