Рішення № 55646376, 08.02.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р. Справа № 911/5409/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОАЛЬЯНС (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Чичеріна, будинок 21, офіс 603)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс, (07350, Київська обл., Вишгородський район, село Гаврилівка)

про стягнення 307840 грн.

Суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 08.01.2016);

від відповідача ОСОБА_2 (дов. №04/КАМ/Ю від 31.12.2015).

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОАЛЬЯНС (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (далі відповідач) про стягнення 309 028,75 грн., з яких: 307840 грн. основного боргу, 1112,84 грн. пені та 75,91 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати товару, поставленого на підставі видаткової накладної № 441 від 23.11.2015 згідно договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014.

27.01.2016 позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву (вх. № суду 1826/16) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 327039,50 грн., з яких: 307840 грн. основного боргу, 15956,63 пені, 1087,99 грн. 3% річних та 2154,88 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що станом на 26.01.2016 зобовязання по оплаті товару не виконано, у звязку з чим до вже заявленого розміру заборгованості донарахував відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову 327039,50 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

08.02.2016 сторони подали заяву про затвердження мирової угоди (вх. № суду 2666/16), за умовами якої відповідач визнав суму основного боргу за товар, поставлений на підставі видаткової накладної №441 від 23.11.2015 згідно договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014 в розмірі 307840 грн., а позивач, в свою чергу, відмовився від права нарахування та/або застосування штрафних санкцій за прострочення оплати вказаного товару, в тому числі пені, 3% річних та інфляційних втрат як заявлених на теперішній час, так і на майбутнє.

У відповідності до частин другої - четвертої статті 78 Господарського процесуального кодексу України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у абз. 7,8 пункту 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011

Розглянувши подану на затвердження мирову угоду суд прийшов до висновку, що вона не відповідає закону.

Статтями 22, 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача на відмову від позову.

У Господарському процесуальному кодексі України відсутні положення, якими передбачено можливість відмови позивача від права вчиняти дії, в тому числі і процесуальні (в даному випадку від права нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, 3% річних та інфляційних втрат).

Враховуючи викладене суд відмовляє у задоволенні заяви від 08.02.2015 (вх. № суду 2666/16) про затвердження мирової угоди.

В судовому засіданні позивач подав заяву (вх. №2733/16 від 08.02.2016) про відмову від позову в частині стягнення 15956,63 пені, 1087,99 грн. 3% річних та 2154,88 грн. інфляційних втрат. Заява підписана представником позивача ОСОБА_1, яка уповноважена на вчинення такої дії довіреністю б/н від 08.01.2016.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Згідно приписів частини четвертої статті 78 та пункту 4 частини першої і частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою припиняє провадження у справі. У випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

За таких обставин суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 15956,63 пені, 1087,99 грн. 3% річних та 2154,88 грн. інфляційних втрат.

Отже предметом розгляду даної справи є стягнення 307840 грн. суми основного боргу за товар, поставлений на підставі видаткової накладної № 441 від 23.11.2015 згідно договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

02.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОАЛЬЯНС (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс в особі філії Бориспільський комбікормовий завод (Покупець) укладено договір поставки № 711/2014/КАМ/0, згідно якого постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобовязався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату.

Згідно пункту 1.2. договору предметом даного договору є соєва макуха, що надалі іменується - товар і зазначається у рахунках-фактурах на кожну окрему партію.

Вартість одиниці і загальна кількість товару визначається рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару. Ціни на товар, що поставляється постачальником за договором, зафіксовані в національній валюті України гривні. Оплата товарів покупцем проводиться в порядку 100 % після оплати за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних (пункти 4.1., 4.2., 4.3. договору)

Відповідно до пункту 9.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань за договором.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 307840 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін договору видатковою накладною № 441 від 23.11.2015.

Як стверджує позивач, для оплати отриманого товару він виставив відповідачу рахунок № 441 від 23.11.2015, проте відповідач вказаний рахунок не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 307840 грн., яку і просить стягнути позивач.

Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Докази оплати товару відсутні.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що заборгованість за товар, поставлений на підставі видаткової накладної № 441 від 23.11.2015 згідно договору поставки № 711/2014/КАМ/0 від 02.09.2014, на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманого відповідачем товару відсутні, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 307840 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що позивач відмовився від позовних вимог про стягнення 15956,63 пені, 1087,99 грн. 3% річних та 2154,88 грн. інфляційних і така відмова прийнята судом, сплачена до державного бюджету сума судового збору за вказані вимоги поверненню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору за вимогу про стягнення 307840 грн. основного боргу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача.

Керуючись статтею 49, пункту 4 частини першої статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОАЛЬЯНС від позову в частині стягнення 15956,63 пені, 1087,99 грн. 3% річних та 2154,88 грн. інфляційних втрат.

2. Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення 15956,63 пені, 1087,99 грн. 3% річних та 2154,88 грн. інфляційних втрат.

3. Позовні вимоги про стягнення 307840 грн. основного боргу задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекс Агромарс (07350, Київська обл., Вишгородський район, село Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦАГРОАЛЬЯНС (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вулиця Чичеріна, будинок 21, офіс 603, код ЄДРПОУ 39275124) - 307840 (триста сім тисяч вісімсот сорок) грн. основного боргу та 4617 (чотири тисячі шістсот сімнадцять) грн. 60 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 10.02.2016