Рішення № 55646211, 28.01.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016Справа №910/26902/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МАРТЕКС-ЛЕНД»До Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ»Про За зустрічним позовом До про стягнення 1 000 000, 000 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТЕКС-ЛЕНД» визнання недійсним договору купівлі-продажу №Р-12/08/1 від 08.12.2009 Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача: Палюх К.С. - за дов.;

Від відповідача: Шевченко Т.М. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість у розмірі 1 000 000, 00 грн. за договором комісії №УО/06-09 від 01.06.2009.

03.12.2015 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог.

03.12.2015 через загальний відділ діловодства суду Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ» була подана зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу №Р-12/08/1 від 08.12.2009.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши зустрічну позовну заяву суд дійшов висновку, що зустрічний позов відповідає ст. 60 ГПК України, тому ухвалою від 07.12.2015 суд прийняв зустрічну позовну для спільного розгляду з первісним позовом.

15.12.2015 позивач за первісним позовом подав суду відзив на зустрічний позов, в якому просив застосувати позовну давність до зустрічної позовної заяви та відмовити у задоволені зустрічної позовної заяви у зв'язку зі спливом строку позовної давності для звернення до суду.

За клопотанням позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача за первісним та зустрічним позовом та представників відповідачів за первісним та зустрічним позовом, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення на позов, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТЕКС-ЛЕНД» (надалі - Позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ- ОЙЛ» (надалі - Відповідач за первісним позовом) був укладений договір комісії № У0/06-09 від 01.06.2009 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за комісійну плату вчинити від свого імені та за рахунок Комітента один або кілька Договорів поставки та передати все отримане за договором поставки Комітенту.

Відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. Договору Комісіонер зобов'язаний провести необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти Постачальника, провести всю переддоговірну роботу й укласти з Постачальником Договір поставки відповідно до вказівок Комітента, викладених в пункті 1.2. Договору на найбільш вигідних для останнього умовах у термін до 01.10.2009.

Згідно підпункту 3.1.1. пункту 3.1. Договору, Комітент в термін до 31 (тридцять першого) серпня 2009 року зобов'язаний перерахувати в безготівковій формі на поточний рахунок, визначений Комісіонером, грошові кошти на загальну суму 6 000 000 (шість мільйонів) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ (20%), для придбання Товару за Договором поставки.

Судом встановлено, що на виконання зобов'язань згідно умов Договору, ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» було перераховано на поточний рахунок ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» грошові кошти на загальну суму 6 000 000 (шість мільйонів) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ (20%), що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- №12 від 10.08.2009 на суму 800 000, 00 грн.;

- №13 від 11.08.2009 на суму 975 000, 00 грн.;

- №14 від 11.08.2009 на суму 975 000, 00 грн.;

- №15 від 11.08.2009 на суму 975 000, 00 грн.;

- №16 від 12.08.2009 на суму 975 000, 00 грн.;

- №17 від 13.08.2009 на суму 975 000, 00 грн.;

- №18 від 14.08.2009 на суму 325 000, 00 грн.

Всього на 6 000 000, 00 грн.

Однак, як свідчать матеріали справи, ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» в порушення умов Договору не уклало Договір поставки, не здійснило закупівлю Товару, визначеного умовами Договору.

Згідно підпункту 2.1.7. Договору, у разі неукладення Договору поставки у термін, визначений в підпункті 2.1.1. Договору, Комісіонер зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів повернути Комітенту отримані ним для придбання Товару за Договором поставки грошові кошти у розмірі 6 000 000, 00 грн., в тому числі ПДВ (20%).

На виконання умов п.п. 2.1.7. Договору, Відповідач за первісним позовом частково виконав зобов'язання з повернення грошових коштів отриманих за Договором. Повернуто на поточний рахунок Позивача за первісним позовом грошові кошти на загальну суму 1 032 324, 55 грн., належні докази повернення яких знаходяться в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що сума заборгованості Відповідача за первісним позовом по поверненню грошових коштів по договору комісії зменшилася внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, 08 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТЕКС-ЛЕНД» («Покупець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ» («Продавець») було укладено Договір купівлі - продажу №Р - 12/08/1 (Біржовий контракт) (далі - Договір купівлі - продажу).

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу Продавець продав, а Покупець купив майно на загальну суму 473 000, 00 грн., у тому числі ПДВ (20%).

Згідно пункту 2.2. Договору купівлі-продажу оплата вартості майна здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» протягом 3-х банківських днів, тобто ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» мав кредиторську заборгованість за Договором купівлі-продажу перед ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» в розмірі 473 000, 00 грн.

На підставі статті 601 Цивільного кодексу України, ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» заявою №17 від 14 грудня 2009 провело зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» на загальну суму 473 000, 00 грн., тобто, зобов'язання ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» з оплати майна за Договором купівлі-продажу припинено у повному обсязі, а саме на загальну сум 473 000, 00 грн., а зобов'язання ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» з повернення ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» грошових коштів отриманих за Договором комісії зменшено на 473 000, 00 грн.

09.12.2009 було порушено провадження у справі № Б24/457-09 про банкрутство TOB «УНІРЕМ-ОЙЛ».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» заявив свої кредиторські вимоги та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 52- 457-09 від 25.02.2010 визнано вимоги кредиторів ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» та ТОВ «ОРИОН-ЦЕНТР ТРЕЙД» до ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ». ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» частково сплатив ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» конкурсну реєстрову заборгованість у сумі 2 841, 22 грн. (платіжне доручення №74 від 18.05.2010 р.) та 44 649, 00 грн. (платіжне доручення № 75 від 18.05.2010 р.)

Таким чином, станом на дату подання позовної заяви заборгованість ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» перед ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» за Договором комісії № У0/06-09 від 01.06.2009 складає 4 447 185, 23 грн.

Позивач за первісним позовом звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення з останнього суми заборгованості в розмірі 1 000 000, 00 грн. та вказав в своєму позові, що залишок суми заборгованості буде стягуватися пізніше за іншим позовом.

Щодо заяви Відповідача за первісним позовом про застосування позовної давності, суд зазначає наступне:

09.12.2009 було порушено провадження у справі №Б24/457-09 про банкрутство ТОВ «УНІРЕМ- ОЙЛ» (Відповідача за первісним позовом) Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області за заявою ТОВ «ОРИОН-ЦЕНТР ТРЕЙД».

17.12.2009 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Талана Л.Г.

ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» заявив свої вимоги та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі № Б24/457-09 від 25.02.2010 визнано вимоги кредиторів ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» та ТОВ «ОРИОН- ЦЕНТР ТРЕЙД».

27.05.2010 Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута ТОВ «УНІРЕМ- ОЙЛ» ліквідовано, провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 у справі № Б24/457-09 постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013 залишено без змін.

Заступник прокурора Печерського району м. Києва 04.12.2012 звернувся з заявою, з урахуванням заяви від 25.12.2012 про доповнення підстав та предмету заяви, до Господарського суду Дніпропетровської області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2010 про визнання ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2010 року про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та припинення провадження по справі.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013 у справі № Б24/457-09 заяву заступника прокурора Печерського району м. Києва про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2010 задоволено частково, скасовано постанову господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2010 року про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, у задоволенні заяви заступника прокурора Печерського району м. Києва про перегляд постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2010 за нововиявленими обставинами в частині призначення розгляду справи № Б24/457-09 в процедурі розпорядження майном боржника - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 у справі № Б24/457-09 постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2013 у справі № Б24/457-09 постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013 у справі № Б24/457-09 заяву заступника прокурора Печерського району м. Києва про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2010 задоволено, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2010 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження по справі - скасовано.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 у справі №Б24/457-09 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2013 року у справі № Б24/457-09 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № Б24/457-09 відмовлено кредитору ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» (Позивачу за первісним позовом) у задоволенні заяви про скасування постанови ВГСУ від 13.11.2013 у справі про банкрутство ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ», якою залишені без змін постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013 щодо перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2010 про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження по справі.

Справу № Б24/457-09 повернуто до Господарського суду Дніпропетровської області.

Уповноваженою особою учасників ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» ОСОБА_4 до господарського суду Дніпропетровської області 24.06.2014 подано клопотання про припинення провадження у справі № Б24/457-09.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2014 у справі № Б24/457-09 клопотання уповноваженої особи учасників ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» ОСОБА_4 залишено без задоволення, продовжено строк процедури розпорядження майном боржника ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» та повноважень розпорядника майна боржника Талана Л.Г. на два місяці, розгляд справи для вирішення питання щодо наступної процедури банкрутства відкладено на 26.08.2014.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі №Б24/457-09 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2014 залишено без змін, апеляційну скаргу боржника без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2015 у справі №Б24/457-09 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2014 по справі №Б24/457-09 скасовано, провадження у справі № Б24/457-09 припинено.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» не оскаржувало заяву з вимогами до боржника у справі про банкрутство.

Таким чином, судом встановлено, що Позивачем за первісним позовом в межах справи про банкрутство заява з кредиторськими вимогами була подана з дотриманням строків позовної давності; в період з дати відкриття провадження про банкрутство і до винесення Вищим господарським судом України постанови про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» було позбавлено можливості звернутися з будь-якими вимогами до боржника крім вимог, які були предметом розгляду в межах справи про банкрутство; після винесення Вищим господарським судом України постанови про припинення провадження у справі про банкрутство у ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» з'явилися підстави звернутися до Господарського суду із відповідними позовними вимогами, при цьому строк позовної давності вже був перерваний раніше з дати звернення до господарського суду з відповідними кредиторськими вимогами до боржника.

Отже, Позивач за первісним позовом з урахуванням його звернення з відповідною заявою в межах справи про банкрутство, а вже після припинення провадження у справі про банкрутство - з даною позовною заявою про стягнення боргу, звернувся до суду з дотриманням загальних строків позовної давності, в зв'язку з чим вищенаведені обставини свідчать про звернення Позивача за первісним позовом до суду з дотриманням загальних строків позовної давності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає первісні позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав:

Договір комісії №УО/06-09 від 01.06.2009, укладений між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором комісії та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона - комісіонер зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Позивач за первісним позовом перерахував в безготівковій формі на поточний рахунок Відповідача за первісним позовом грошові кошти на загальну суму в розмірі 6 000 000, 00 грн., в тому числі ПДВ (20%), що підтверджується належними платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Проте, Відповідач за первісним позовом в порушення умов Договору не уклав договір поставки, не здійснив закупівлю товару, визначеного умовами Договору.

За умовами Договору, а саме п.п. 2.1.7. Договору у разі неукладення Договору поставки у термін, визначений в підпункті 2.1.1. Договору, Комісіонер зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів повернути Комітенту отримані ним для придбання Товару за Договором поставки грошові кошти у розмірі 6 000 000, 00 грн., в тому числі ПДВ (20%).

На виконання умов п.п. 2.1.7. Договору, Відповідач за первісним позовом частково виконав зобов'язання з повернення грошових коштів отриманих за Договором, а саме повернув на поточний рахунок Позивача за первісним позовом грошові кошти на загальну суму 1 032 324, 55 грн., належні докази повернення яких знаходяться в матеріалах справи.

Також судом встановлено, що сума заборгованості Відповідача за первісним позовом по поверненню грошових коштів по договору комісії зменшилася внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Так, 08 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТЕКС-ЛЕНД» («Покупець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ» («Продавець») було укладено Договір купівлі-продажу №Р-12/08/1 (Біржовий контракт).

Відповідно до умов вище зазначеного Договору купівлі-продажу Продавець продав, а Покупець купив майно на загальну суму 473 000, 00 грн., у тому числі ПДВ (20%).

Згідно пункту 2.2. Договору купівлі-продажу оплата вартості майна здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» протягом 3-х банківських днів, тобто ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» мав кредиторську заборгованість за Договором купівлі-продажу перед ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» в розмірі 473 000, 00 грн.

На підставі статті 601 Цивільного кодексу, ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» заявою №17 від 14 грудня 2009 провело зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» на загальну суму 473 000, 00 грн., тобто, зобов'язання ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» з оплати майна за Договором купівлі-продажу припинено у повному обсязі, а саме на загальну сум 473 000, 00 грн., а зобов'язання ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» з повернення ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» грошових коштів отриманих за Договором комісії зменшено на 473 000, 00 грн.

09.12.2009 було порушено провадження у справі № Б24/457-09 про банкрутство TOB «УНІРЕМ-ОЙЛ».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» заявив свої кредиторські вимоги та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі №52- 457-09 від 25.02.2010 визнано вимоги кредиторів ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» та ТОВ «ОРИОН-ЦЕНТР ТРЕЙД» до ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ». ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» частково сплатив ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» конкурсну реєстрову заборгованість у сумі 2 841, 22 грн. (платіжне доручення №74 від 18.05.2010 р.) та 44 649, 00 грн. (платіжне доручення № 75 від 18.05.2010 р.)

Таким чином, станом на дату подання позовної заяви заборгованість ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» перед ТОВ «МАРТЕКС-ЛЕНД» за Договором комісії № У0/06-09 від 01.06.2009 складає 4 447 185, 23 грн.

Позивач за первісним позовом звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача про стягнення з останнього суми заборгованості в розмірі 1 000 000, 00 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Матеріали справи свідчать, що Відповідачем за первісним позовом не сплачено грошову суму в розмірі 4 447 185, 23 грн. на виконання умов п.п. 2.1.7. Договору.

Факт наявності боргу у Відповідача за первісним позовом за Договором комісії №УО/06-09 від 01.06.2009 у сумі 4 447 185, 23 грн. Позивачем за первісним позовом належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, однак Позивачем заявлена вимога про стягнення 1 000 000,00грн. і тому ця сума має бути стягнута з Відповідача за первісним позовом.

03 грудня 2015 Відповідачем за первісним позовом було подано до Позивача за первісним позовом зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу №Р-12/08/1 від 08.12.2009.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач за зустрічним позовом, зазначає, що при укладенні Договору купівлі-продажу №Р-12/08/1 від 08.12.2009 волевиявлення учасника правочину ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, оскільки особа, яка станом на дату укладення договору, була директором Товариства, діяла всупереч його інтересам, розпродаючи основні фонди ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» та посилається на витяг із кримінального провадження №12013040460000012 та №12014000000000424.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає такі зустрічні позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Основною підставою зустрічних позовних вимог, на яку посилається ТОВ «УНІРЕМ- ОЙЛ» у зустрічному позові є те, що при укладенні спірного Договору волевиявлення учасника правочину ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а був укладений при скоєнні посадовими особами злочину, оскільки особа, яка станом на дату укладення договору, була директором Товариства, діяла всупереч його інтересам, розпродаючи основні фонди Товариства, які необхідні йому для здійснення господарської діяльності.

Зазначене твердження Позивач за зустрічним позовом підтверджує витягом із кримінального провадження №12013040460000012, відповідно до фабули якого вбачається, що ОСОБА_5, виконуючи обов'язки директора ТОВ «Унірем-Агро» і ТОВ «Унірем-Ойл» зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів майном зазначених товариств.

Однак, суд не приймає вище зазначене як належні докази про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 КК України, виходячи з нижче наведеного:

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Статтею 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини (п. 10 ч. 1 ст. 7 КПК України). Ця норма повністю кореспондується зі ст. 62 Конституції України.

Крім того, відповідно до ст. 35 ГПК України, обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, є вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили.

Відповідно до положень ст. 214 КПК України, витяг з кримінального провадження є документом, що підтверджує внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинене кримінальне правопорушення та є підставою для початку досудового розслідування.

Главою 24 КПК України визначені форми закінчення досудового розслідування, а саме досудове розслідування може закінчуватися:

- закриттям кримінального провадження;

- звільненням особи від кримінальної відповідальності;

- зверненням до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Таким чином, в зв'язку з відсутністю вироку по обом кримінальним провадженням, немає підстав для безспірного твердження про те, що директор ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» діяв всупереч своїм повноваженням, зловживав своїм службовим становищем та заволодів майном ТОВ «Унірем-Агро» та ТОВ «Унірем-Ойл», а сам факт наявності кримінальних проваджень не є доказом вибуття майна поза волею його колишнього власника ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ».

Крім того, судом встановлено, що господарська операція по зарахуванню зустрічних однорідних вимог з оплати майна за Договором купівлі-продажу № Р-12/08/1 від 08.12.2009, який Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним, зменшила суму боргу ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» за Договором комісії №У0/06-09 від 01.06.2009 на загальну суму 473 000, 00 грн., що свідчить про те, що директор ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» діяв на користь свого підприємства задля зменшення заборгованості за Договором комісії №УО/06-09 від 01.06.2009.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст. 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним позивачем повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання угод недійсними.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним.

Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За загальним правилом щодо укладання договорів, встановленим ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 2-4 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

У силу припису статті 204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на Позивача, як і доведення ним свого порушеного права укладенням даного правочину, що Позивачем за зустрічним позовом не було здійснено.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, вимоги Позивача за зустрічним позовом щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу №Р-12/08/1 від 08.12.2009, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТЕКС-ЛЕНД» є безпідставними та необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Виходячи з вищенаведених норм закону, первісні позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними доказами по справі, тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем за зустрічним позовом не було обґрунтовано доведено наявності законних підстав для визнання Договору купівлі-продажу №Р-12/08/1 від 08.12.2009 недійсним, тому зустрічні позовні вимоги не задовольняються судом, з підстав їх недоведеності.

Таким чином, витрати по оплаті судового збору за первісним позовом покладаються на Відповідача за первісним позовом, а витрати по оплаті судового збору за зустрічним позовом покладаються на Позивача за зустрічним позовом, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІРЕМ-ОЙЛ» (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 37/20; Код: 34827428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТЕКС-ЛЕНД» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, буд.12, оф. 3; Код: 35202560) основний борг в розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.02.2016р.

Суддя І.І.Борисенко