Постанова № 55645264, 01.02.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року Справа № 813/1027/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого суддіКузана Р.І.,

суддіГрень Н.М.,

суддіКухар Н.А.,

секретар судового засіданняПерчак С.В.,

з участю:

представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Міністерства юстиції України, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_3, позивач) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі МВС України, відповідач-1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (надалі ГУМВСУ у Львівській області, відповідач-2), Міністерства юстиції України (надалі Міністерство юстиції, відповідач-3), Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (надалі УДАІ ГУМВСУ у Львівській області, відповідач-4) в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просить:

-визнати незаконним та скасувати наказ МВС України № 48о/с «По особовому складу» від 16.01.15р., в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ з займаної посади;

-визнати незаконним та скасувати наказ ГУМВСУ у Львівській області № 37 о/с «По особовому складу» від 26.01.15р., в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ з займаної посади;

-поновити в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора з ДПС керівника групи ДПС відділення ДАІ з обслуговування Жовківського району ГУМВС старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3;

-стягнути на користь ОСОБА_3 з УДАІ ГУМВСУ у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-зобовязати Міністерство юстиції вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості про ОСОБА_3 як про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади;

-допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що наказ ГУМВС України № 37 о/с від 26.01.15р. та наказ МВС України № 48о/с від 16.01.15р., в частині звільнення його з займаної посади, є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки не відповідають положенням Закону України «Про очищення влади» та Конституції України. ОСОБА_3 не вчиняв жодних дій, які перелічені в Законі України «Про очищення влади», а тому положення цього закону не повинні застосовуватись відносно нього.

Зазначає, що згідно з п.10 ч.2 ст.3 закону України «Про очищення влади» заборона на перебування на посаді поширюється на осіб, які в період з 21.11.13р. по 22.02.14р. обіймали посаду працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29.01.14р. N 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21.02.14р. N 743-VII та не були звільнені в цей період з відповідної посади за власним бажанням.

В даному випадку 11.01.14р. позивачем було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст.122-2 ч.1 КУпАП. Однак, постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 03.03.14р. провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 було закрито на підставі ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Отже, ОСОБА_4 не належить до осіб, звільнених від кримінальної чи адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29.01.14р. N 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21.02.14р. N 743-VII, оскільки його взагалі не було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім цього позивач зазначає, що у відповідачів відсутні дані про те, що ОСОБА_4 був учасником масових акцій протесту у зазначений в Законі України «Про очищення влади» період, що є необхідною умовою для застосування відносно нього положень Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29.01.14р. N 737-VII та Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21.02.14р. N 743-VII.

Таким чином, на думку позивача, при прийнятті оскаржуваних наказів відповідачами не було перевірено та встановлено фактів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3, перебуваючи на службі в органах ДАІ здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а тому відсутні підстави для застосування відносно нього положень Закону України «Про очищення влади».

Позивач також зазначає, що оскаржувані накази, в частині звільнення його з займаної посади, обмежують право позивача на працю та закріплені в Конституції України гарантії щодо захисту від незаконного звільнення, а також є такими, що прийняті з порушенням ст.19 Конституції України.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 звільнений з займаної посади без наявних на це підстав, просить поновити його на займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Представник позивача ОСОБА_6 в судових засіданнях позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, заявах про уточнення позовних вимог та в письмових поясненнях. Подала клопотання про проведення судового засідання 01.02.16р. за відсутності позивача та його представника. Просила задовольнити позов в повному обсязі.

Представник МВС України та ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_7 проти позову заперечив в повному обсязі. Письмових заперечень не подав. В судових засіданнях вказав, що оскаржувані накази прийняті на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Позивача звільнено з займаної посади відповідно до Закону України «Про очищення влади» у звязку з тим, що ним було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно учасника мирних акцій протесту в грудні 2013 року, а тому відносно ОСОБА_3 повинні бути застосовані положення вказаного вище Закону. З цих підстав просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник Міністерства юстиції ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позовної вимоги до Міністерства юстиції заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях. Вказав, що відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про очищення влади» відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Підставою для внесення таких відомостей про особу, до якої застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», є надходження до Держателя реєстру від керівника органу, до повноважень якого належить звільнення чи ініціювання звільнення, інформації про звільнення такої особи з посади.

Таким чином, Міністерство юстиції при внесенні до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», інформації про звільнення ОСОБА_3 з займаної посади, діяло на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги до Міністерства юстиції України.

Представник УДАІ ГУМВСУ у Львівській області в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Письмових заперечень не подав. Вказав, що УДАІ ГУМВСУ у Львівській області з 07.12.15р. перебуває в стані припинення, всі працівники управління звільнені з займаних посад, працює ліквідаційна комісія, а тому відсутні підстави для поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача-4 в його користь середнього заробітку.

Судом, з метою повного та обєктивного розгляду справи витребувано від Червоноградського міського суду Львівської області та долучено до матеріалів справи копію справи № 459/119/14-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 122-2 КУпАП.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

ОСОБА_3 з 20.05.13р. по 01.04.14р. перебував на посаді старшого інспектора дорожньо-патрульної служби керівника групи дорожньо-патрульної служби ДАІ Червоноградського МВ ГУМВС України у Львівській області. З 01.04.14р. переведений на посаду старшого інспектора дорожньо-патрульної служби керівника групи дорожньо-патрульної служби відділення ДАІ з обслуговування Жовківського району ГУМВС України у Львівській області.

Наказом МВС України № 48 від 16.01.15р. «По особовому складу» старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 старшого інспектора дорожньо-патрульної служби керівника групи дорожньо-патрульної служби відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Жовківського району, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Вказаний наказ прийнято відповідно до вимог пункту 10 частини другої статті 3 Закону «України «Про очищення влади» від 16.09.14р. № 1682-VII (надалі Закон № 1682-VII) та згідно з пунктами 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (надалі - Положення).

З пояснень представника відповідача-1 судом встановлено, що підставою для включення позивача до переліку осіб, які підлягали звільненню згідно з цим наказом була отримана міністерством інформація від УДАІ ГУМВСУ у Львівській області про складені протоколи про адміністративні правопорушення відносно учасників Всеукраїнського громадського руху "Автомайдан» та інших учасників мирних акцій протесту, яка надіслана на адресу міністерства на виконання вимог службової телеграми Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України від 12.01.15р.

На підставі наказу МВС України № 48о/с від 16.01.15р. начальником ГУМВСУ у Львівській області 26.01.15р. прийнято наказ № 37о/с «По особовому складу», яким старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 - старшого інспектора дорожньо-патрульної служби керівника групи дорожньо-патрульної служби відділення ДАІ з обслуговування Жовківського району ГУМВС України у Львівській області з 26.01.15р. звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Надаючи оцінку доводам сторін з приводу підстав звільнення позивача з займаної посади судом встановлено наступне.

08.01.14р. на адресу ГУМВСУ у Львівській області надійшла інформація від Управління ДАІ Головного управління в місті Києві щодо скоєння 28.12.13р. та 29.12.13р., в тому числі, водієм автомобіля Mersedes-Benz, номерний знак ВС 3440ВС порушення вимог п.2.4 Правил дорожнього руху (на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитись з дотриманням вимог ПДР), для прийняття відповідних заходів реагування та притягнення винного до адміністративної відповідальності.

Вказані матеріали, в тому числі рапорт інспектора ДАІ від 28.12.13р. та облікова картка транспортного засобу, були надіслані на адресу відділення ДАІ Червноградського МВ ГУМВСУ у Львівській області для належного реагування. Згідно з даними інформаційної системи ДАІ автомобіль марки Mersedes-Benz, номерний знак ВС 3440ВС, зареєстрований на ОСОБА_4.

06.01.14р. на адресу УДАІ ГУМВСУ у Львівській області засобами електронного звязку з Департаменту ДАІ МВС України надійшов «Алгоритм дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно осіб, які порушили ПДР», який на оперативній нараді 08.01.14р. був доведений до відома та керівництва в роботі до підпорядкованих підрозділів ДАІ у Львівській області. Вказаним документом був передбачений чіткий порядок дій працівників підрозділів ДАІ при отриманні матеріалів адміністративного провадження щодо складання відповідних протоколів та їх направлення до суду для притягнення винних осіб до відповідальності.

11.01.14р. позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення № 342055/33 серії ВС1 відносно власника вказаного вище автомобіля за ст.122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який направлений для розгляду до Червоноградського міського суду Львівської області.

За результатами розгляду справи № 459/119/14-п про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 03.03.14р. провадження у справі закрито у звязку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова суду набрала законної сили. Судом встановлено, що 28.12.13р. автомобіль марки Mersedes-Benz, номерний знак ВС 3440ВС, знаходився на ремонті на станції технічного обслуговування, відтак у вказаний в протоколі день та час ОСОБА_4 не міг керувати належним йому транспортним засобом на Брест-Литовському шосе.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_4 не був притягнутий до адміністративної відповідальності, як учасник мирних акцій протесту в грудні 2013 року.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені в Законі України «Про очищення влади» від 27.01.15р. № 132-VIII (надалі Закон №132-VIII).

За положеннями статті 1 вказаного закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 3 Закону №132-VIII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймали посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року N 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року N 743-VII, та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням.

Статтею 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року N 743-VII (надалі Закон N 743-VII) передбачено звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, за умови, що ці правопорушення пов'язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону N 743-VII виконання цього Закону в частині звільнення від адміністративної відповідальності осіб, зазначених у статті 4 цього Закону, покладається на суди.

Питання про застосування цього Закону суд вирішує в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання (стаття 7 Закону N 743-VII).

Аналогічні норми містили положення Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року N 737-VII (надалі Закон № 737-VII).

Системний аналіз положень вказаних нормативних актів дає підстави суду дійти висновку, що передбачена Законом №132-VIII заборона щодо перебування на посаді працівника правоохоронного органу може бути застосована до осіб при сукупності таких обставин:

-така особа в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймала посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно учасників масових акцій протесту;

-участь порушника в таких масових акціях протесту повинна бути встановлена та доведена;

-учасник масових акцій протесту повинен бути притягнутий, зокрема, до адміністративної відповідальності за дії, які вчинені ним під час таких акцій протесту та, в подальшому, повинен бути звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону N 743-VII та Закону № 737-VII;

-звільнення від адміністративної відповідальності має відбутись за заявою порушника згідно з рішенням суду в порядку, визначеному Законами N 743-VII та № 737-VII.

В даному випадку, як вже зазначалось, судом встановлено, що ОСОБА_4 не був притягнутий до адміністративної відповідальності за дії, які вказані в складеному позивачем протоколі про адміністративне правопорушення від 11.01.14р. № 342055/33 серії ВС1 та мали місце 28.12.13р., відтак не був звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону N 743-VII та Закону № 737-VII. Відповідачами не подано, а судом не здобуто доказів того, що ОСОБА_4 взагалі був учасником масових акцій протесту у вказаний в Законі №132-VIII період.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачами 1 та 2 при прийнятті оскаржуваних наказів безпідставно застосовано до позивача положення Закону №132-VIII та проведено звільнення його з займаної посади.

Крім цього, в оскаржуваних наказах вказано, що звільнення позивача з займаної посади проведено, в тому числі, на підставі пунктів 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.91р. (зі змінами і доповненнями) (надалі - Положення) особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби (пункт 62 Положення).

Окрім Положення, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються також Законом України «Про міліцію» (надалі - Закон N 565-XII) та Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (надалі Статут).

Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Провівши системний аналіз зазначених норм матеріально права, суд дійшов висновку, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Допущені порушення при виконанні посадовою особою правоохоронного органу вимог законодавства, зокрема позивача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4, не містить ознак такого проступку, а підпадає під поняття порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Статуту.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного суду України від 29.05.15р., 16.09.15р., 20.10.15р., 15.12.15р.

Суд зазначає, що за порушення адміністративного законодавства при складанні протоколів про адміністративні правопорушення на громадян, позивача наказом ГУМВУ у Львівській області № 521 від 10.04.14р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОСОБА_8» вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність та зменшення щомісячної премії терміном на один місяць в розмірі 20 відсотків.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За положеннями статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Наведене дає підстави для висновку про протиправність оскаржуваних наказів та незаконність звільнення позивача з займаної посади.

Відповідно до пункту 24 Положення, порушене право особи рядового або начальницького складу підлягає негайному поновленню; у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Згідно з частиною 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд бере до уваги ту обставину, що УДАІ ГУМВСУ у Львівській області з 07.12.15р. хоча й перебуває у стані припинення, проте станом на час розгляду справи запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи УДАІ ГУМВСУ у Львівській області не внесено.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.95р. (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою № 67 від 09.04.15р. розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2014 року становив 2884,27 грн., за грудень 2014 року 3994,58 грн. В листопаді та грудні 2014 року було 43 робочі дні. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становив 159,97 грн. (2884,27 грн.+3994,58 грн. : 43). З урахуванням кількості робочих днів вимушеного прогулу за період з 27.01.15р. по 01.02.16р., розмір грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу становить 40792,35 грн.

Розмір грошового забезпечення за один місяць, обрахований відповідно до пункту 8 Порядку, та стягнення якого підлягає до негайного виконання у звязку з поновленням на посаді, становить 3439,35 грн.

Щодо позовної вимоги до Міністерства юстиції України суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №132-VIII відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Згідно з пунктами 4 та 8 Розділу І Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1704/5 від 16.10.14р. (надалі Положення № 1704/5) Держателем Реєстру є Міністерство юстиції України, Реєстратором Реєстру є Держатель через Департамент кадрової роботи та державної служби, який вносить або вилучає відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Пунктом 9 Розділу І Положення № 1704/5 передбачено, що Держатель вносить або вилучає в установленому порядку відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", Реєстратори надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених частиною другою статті 7 Закону України "Про очищення влади", забезпечують оприлюднення інформації на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, виконують інші функції, передбачені цим Положенням.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення № 1704/5 підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", є надходження до Держателя від органу, який проводив передбачену Законом України "Про очищення влади" перевірку, обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади", відповідне судове рішення, а також випадки, визначені законом.

Таким чином, підставою для виключення позивача з реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» є відповідне подання органу, яким такі відомості надані Держателю, а також рішення суду, яке набрало законної сили, про поновлення позивача на посаді.

Крім цього, задоволення вимоги про зобовязання відповідача-3 вчинити певні дії, на виконання його повноважень, на переконання суду, буде втручанням в дискреційні повноваження державного органу.

У звязку з цим, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України слід відмовити.

За положеннями пунктів 3 та 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами 1 та 2 не доведено дотримання вимог законодавства при прийнятті оскаржуваних наказів.

В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог щодо цих відповідачів належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір зі сторін не стягується.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 48о/с «По особовому складу» від 16.01.15р., в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ з займаної посади.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 37 о/с «По особовому складу» від 26.01.15р., в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ з займаної посади.

Поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 в органах внутрішніх справ на посаді старшого інспектора з ДПС керівника групи ДПС відділення ДАІ з обслуговування Жовківського району ГУМВС з 27 січня 2015 року.

Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79053, м.Львів, вул. Перфецького, 19) на користь ОСОБА_3 (Львівська область, Жовківських район, м.Рава-Руська, вул. Залізної Дивізії, 2/22, код НОМЕР_1) 40792 (сорок тисяч сімсот девяносто дві) гривні 35 копійок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обовязкових платежів.

Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_3 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3439 (три тисячі чотириста тридцять девять) гривень 35 копійок звернути до негайного виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Кузан Р.І.

Суддя Грень Н.М.

Суддя Кухар Н.А.