Ухвала суду № 55644836, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2016 р. м. Київ К/9991/63759/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Фаворит»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року

у справі № 2а-2285/12/2070

за позовом Приватного підприємства «Фаворит»

до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Фаворит» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2011 року № 0000572320.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ПП «Фаворит», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - Ізюмської ОДПІ Харківської області ДПС його правонаступником - Ізюмською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Ізюмською ОДПІ Харківської області ДПС була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПП «Фаворит» з питань перевірки правильності відображення у податковому обліку операцій з контрагентом - ТОВ фірмою «Сат Імпекс» за березень, квітень, травень 2011 року, за результатами якої складений акт № 1429/2320/32689321 від 17 жовтня 2011 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, які полягали у завищення податкового кредиту за березень, квітень, травень 2011 року у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість за нікчемним правочином та включенням до реєстру податкових накладних, які не мають юридичної сили, на загальну суму податку на додану вартість 14485,00 грн., у тому числі: за березень 2011 року - 4003,00 грн., за квітень 2011 року - 7867,00 грн., травень 2011 року - 2615,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач (покупець) неправомірно сформував податковий кредит по господарських операціях, здійснених з ТОВ фірмою «Сат Імпекс» (продавцем) згідно договору купівлі-продажу № 55/01.03-11 від 01 березня 2011 року, оскільки: позивачем не було надано до перевірки документів, які б підтверджували факт транспортування товару від продавця до покупця; згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1067/23-9/32564148 від 10 серпня 2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ фірми «Сат Імпекс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 лютого 2011 року по 31 травня 2011 року» ТОВ фірми «Сат Імпекс» за не знаходиться за юридичною та фактичною адресою (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 65); в ході аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочин, укладений позивачем з ТОВ фірми «Сат Імпекс», є нікчемним, а податкові накладні, виписані вказаним контрагентом, не дають позивачу права на податковий кредит.

27 жовтня 2011 року Ізюмською ОДПІ Харківської області ДПС на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000572320, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ПП «Фаворит» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 14486,00 грн., у тому числі: 14485,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: податкові накладні, виписані позивачу ТОВ фірми «Сат Імпекс», не відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, оскільки згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ фірми «Сат Імпекс» 29 грудня 2010 року державним реєстратором було внесено запис про зміну місцезнаходження товариства на адресу: м. Київ, вул. Звіринецька, 65, тоді як у податкових накладних місцезнаходженням продавця вказано адресу: м. Харків, вул. Артема, 2; оскільки покупець та продавець знаходяться у різних містах, то вказані обставини передбачають транспортування товару, тоді як документального підтвердження факту здійснення такого транспортування позивачем надано не було.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними і прийнятими без повного і всебічного з'ясування всіх обставин у справі, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому, відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Таким чином, недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів у випадку, коли вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкові накладні, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійсненян операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Разом з цим, судами попередніх інстанцій не була надана належна правова оцінка вказаним обставинам.

Крім іншого, зі змісту укладеного між ПП «Фаворит» (покупцем) та ТОВ фірмою «Сат Імпекс» (продавцем) договору купівлі-продажу № 55/01.03-11 від 01 березня 2011 року вбачається, що обов'язок доставки товару був покладений на продавця (пункт 1.1 статті 1 договору) (арк. справи 25).

В свою чергу, на 6 аркуші акту перевірки також було вказано, що згідно пояснень директора ПП «Фаворит» Буланкіна М.М. транспортування товару (запасних частин) здійснювало ТОВ фірма «Сат Імпекс» (арк. справи 11 зворотна сторона).

Разом з цим, вказані обставини взагалі не були перевірені судами попередніх інстанцій.

Колегія суддів зазначає, що в умовах дії закріпленого статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України принципу офіційного з'ясування обставин у справі обов'язковому дослідженню та оцінці підлягають доводи як позивача, так і відповідача, у зв'язку з чим усі обставини, якими сторони обґрунтовують свої доводи, мають бути ретельно перевірені.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товарів (робіт, послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 222, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Фаворит» задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна