Рішення № 55642974, 10.02.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11078/15-ц

Провадження № 2/750/279/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі судді Карапута Л.В.

при секретарі Руденок В.О.,

за участі позивача та його представника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» про захист прав споживача, визнання пункту договору недійсним, розірвання договору фінансового лізингу та стягнення коштів,

встановив:

09.11.2015 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання пункту 12.1 договору недійсним, розірвання договору фінансового лізингу та стягнення коштів, в якому вказав, що 23.09.2015 року між ним та ТОВ «ЛК «Ваш авто» було укладено договір фінансового лізингу № 000320, згідно якого предметом лізингу є транспортний засіб автомобіль Peugeut Expert Tepee. Відповідно до п.3.1.1. договору лізингодавець (відповідач) бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу (Peugeut Expert Tepee, зазначений у специфікації, що є додатком № 2 до договору) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах, передбачених договором. Перед фактичним укладанням договору представник відповідача роз'яснила, що ОСОБА_2 спочатку повинен був сплатити передплату за транспортний засіб в сумі 79 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого із ним буде укладено договір фінансового лізингу та протягом декількох днів відповідач передасть автомобіль. В той же день позивачем було сплачено рахунок на суму 79 000 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу «авансовий платіж згідно договору фінансового лізингу від 23.09.2015 року № 000320». Однак, представником відповідача не було роз»яснено призначення платежу, який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов»язані з підготовкою та укладенням договору. ОСОБА_2 вважав, що це часткова оплата вартості транспортного засобу. В договорі це передбачено, але у нього не було можливості детально ознайомитися з умовами договору до його підписання, так як представник відповідача запевнив, що форма договору є типовою, стандартною і не має потреби витрачати час на його вивчення, спонукала його підписати договір швидше. Крім цього, після перерахування коштів відповідачу, до договору останнім було вписано інший автомобіль за ціною 790000 грн. 00 коп. Коли позивач звернув на це увагу представника відповідача, то вона запевнила, що це типовий договір та їх типова схема роботи, а фактично позивач отримає автомобіль, на який розраховує, та за ціною, про яку вони усно домовились, та це буде відображено в додатку № 3 до договору, який складатимется в день передачі автомобіля. Протягом обіцяних днів автомобіль так і не був переданий. При зверненні до відповідача він послався на те, що позивач повинен виконати п. 4.1 Договору, тобто внести додатково авансовий платіж в розмірі 17025 дол. США 86 центів та комісію за передачу транспортного засобу в розмірі 1021 дол. США 55 центів відповідно до Додатку №1 договору. Вважає, що його було введено в оману, було надано неправдиву інформацію щодо вартості предмету лізингу, а умову договору про сплату авансового платежу незаконною. Договором передбачено, що адміністративний платіж першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Адміністратиний платіж становить 79 000 грн. 00 коп. Позивач зауважив, що адміністративний платіж не включається до вартості предмету лізингу та не є ні авансовим платежем, ні витратами лізингодавця (відповідача), які безпосередньо повязані із виконанням договору лізингу, як наслідок виходить за межі поняття лізинговий платіж. Крім того, на думку позивача, такий адміністративний платіж не є співмірним наданій послузі, яка полягала у виготовленні типової форми договору, про яку говорив відповідач під час підписання. Таким чином, під час попередніх переговорів представником компанії введено ОСОБА_2 в оману щодо умов виконання договірних зобов?язань.

Крім того, ОСОБА_2 вважав, що до спірних правовідносин між ним та відповідачем підлягає застосуваннюрішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011, Справа № 1-26/2011, а саме врахувати, що позивачу як споживачу, на момент укладення договору об»єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору фінансової послуги із запропонованих на ринку, а також для оцінки договору з відповідачем щодо придбання у нього послуги фінансового лізингу, який мав стандартну форму. Оскільки ОСОБА_2 не має відповідної юридичної чи економічної освіти, він при укладенні договору помилково придбав не потрібні йому на умовах відповідача послуги з фінансового лізингу. Позивач вважає, що ТОВ «ЛК «Ваш авто» проігнорував вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч. 2 п. 2. ст. 19Закону України «Про захист прав споживачів»підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Забороняється як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Тобто, позивач не мав часу детально ознайомитися з 12 сторінками договору за такий короткий строк. Йому повинна була надана можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Крім цього, представник відповідача не надала достовірної інформації, завірила в тому, що всі істотні умови договору вона позивачу пояснила та спонукала підписати договір швидше, мотивуючи тим, що така пропозиція щодо вартості предмета лізингу є обмеженою в часі.

ОСОБА_2 зазначив, що не мав можливості обєктивно оцінити умови договору, виявити його недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які він отримує в результаті підписання угоди.

В п. 12.1. Договору зазначено, що Лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж та частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає. Тобто відповідач в договорі надав собі можливість не повертати кошти, проплачені споживачем його послуг у разі розірвання договору останнім. Однак, при розірванні договору лізингодавцем ніяких санкцій не передбачено, що приводить до дисбалансу договірних умов та порушує норми законодавства.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості, адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства. Однак даний договір не відповідає зазначеним вимогам законодавства.

ОСОБА_2 недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3ст. 215 ЦК України).

Також позивач вважає, що відповідач не надав йому можливість відмовитись від договору, а також у разі розірвання договору лізингодавцем, ніяких штрафів і компенсацій не передбачено, що, на думку позивача, приводить до дисбалансу договірних відносин та порушень чинного законодавства.

ОСОБА_2 зазначив, що в порушення вимог законодавства в договорі не вказано який саме транспортний засіб Peugeut Expert Tepee буде переданий у власність лізингоодержувачу: якого кольору, року виробництва, якої внутрішньої комплектації, тобто не вказано предмет лізингу, що порушує право на отримання достовірної інформації про продукцію.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просив визнати п. 12.1 договору фінансового лізингу від 23.09.2015 року № 000320 недійсним; розірвати договір фінансового лізингу 23.09.2015 року № 000320; стягнути з ТОВ «ЛК «Ваш авто» сплачені кошти в розмірі 79000 грн. 00 коп., а також покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник позов підтримали та наполягали на його задоволенні.

Представник ТОВ «ЛК «Ваш авто» у судове засідання не з?явився, до канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи за її відсутності, а також письмові заперечення проти позовної заяви ОСОБА_2, в яких зазначено, що порушень законодавства з боку відповідача не було, та посилання на введення в оману є безпідставним.

Суд, вислухавши учасників процесу, допитавши свідка ОСОБА_3 та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно дост. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змістуст. 60 ЦПК Українивипливає, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а також доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом достовірно встановлено, що 23.09.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» було укладено Договір фінансового лізингу № 000320 з додатками (Графік сплати авансового платежу та Специфікація предмету лізингу), відповідно до якого відповідач взяв на себе обовязок придбати предмет лізингу - транспортний засіб «Peugeut Expert Tepee», зазначений у п. 1.1. Договору та специфікації, що є додатком № 2 до Договору, вартістю 34051 дол. США 12 центів у власність та передати предмет лізингу у користування позивача, на строк та на умовах передбачених Договором (а.с.8-15).

Зясовано також, що в усній формі представник відповідача повідомила, що позивач повинен спочатку сплатити передплату за транспортний засіб в сумі 79 000 грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть в користування предмет лізингу. В той же день ОСОБА_2 було сплачено 79 000 грн. 00 коп. на користь ТОВ «ЛК «Ваш авто» із зазначенням призначення платежуавансовий платіж згідно договору фінансового лізингу від 23.09.2015 року № 000320, що підтверджується копією квитанції № 194544218 (а.с.16).

Разом з тим, як пояснив в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 представником ТОВ «ЛК «Ваш авто» не було роз?яснено призначення даного платежу який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням договору. Позивач же вважав, що це часткова оплата вартості транспортного засобу, що знову ж таки підтверджується даними квитанції № 194544218 про призначення платежу.

Також, відповідно до пояснень ОСОБА_2 у нього не було можливості детально ознайомитися з умовами договору до його підписання, так як представник відповідача не надала йому достовірної інформації щодо всіх істотних умов договору, переконала та спонукала підписати договір швидше, мотивуючи тим, що така пропозиція щодо вартості предмета лізингу є обмеженою в часі.

Крім цього, після перерахування коштів відповідачу, до договору останнім було вписано інший автомобіль за ціною 790000 грн. 00 коп. Коли позивач звернув на це увагу представника відповідача, то вона запевнила, що це типовий договір та їх типова схема роботи, а фактично позивач отримає автомобіль, на який розраховує, та за ціною, про яку вони усно домовились, та це буде відображено в додатку № 3 до договору, який складатиметься в день передачі автомобіля. Протягом обіцяних днів автомобіль так і не був переданий. При зверненні до відповідача він послався на те, що позивач повинен виконати п. 4.1 Договору, тобто внести додатково авансовий платіж в розмірі 17025 дол. США 86 центів та комісію за передачу транспортного засобу в розмірі 1021 дол. США 55 центів відповідно до Додатку №1 договору.

Таким чином, як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень позивача, під час попередніх переговорів представником компанії ОСОБА_2 введено в оману щодо умов виконання договірних зобов»язань. Після підписання і вивчення змісту договору ОСОБА_2 стало зрозуміло, що сплачені кошти не повернуть, а можливості розірвати договір немає, оскільки договір зовсім не передбачає можливості розірвання з ініціативи лізингоодержувача, що є порушенням прав позивача як споживача.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дав свідчення суду, що разом з позивачем їздили укладати договір щодо автомобіля, який бажав придбати ОСОБА_2 Позивачу було запропоновано внести 20% від суми вартості автомобіля кошти, проте як в подальшому з?ясувалося, це був внесений лише адміністративний платіж, а вартість автомобіля була іншою ніж передбачено в договорі.

Вказані обставини в судовому засіданні не спростовані відповідачем по справіТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

ЗгідноПостанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»при вирішенні справ суди мають виходити насамперед із положеньЗакону «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів»регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає і механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту правспоживачів.

Відповідно до ч. 5 п. 1ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою. Метою цьогоЗаконує створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України. Це означає, щоЗакон України «Про захист прав споживачів»безпосередньо регулює відносини, що склались між сторонами договору, а умови договору фінансового лізингу, в свою чергу, не можуть суперечити положенням цьогоЗакону.

Умова договору фінансового лізингу від 23.09.2015 року № 000320 про те, що лізингоодержувач зобов'язується сплатити адміністративний платіж першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату, на переконання суду, є незаконною.

У відповідності дост. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

ОСОБА_2 вбачається зі змісту договору лізингу, укладеного між сторонами, адміністративний платіж розуміє під собою одноразову плату лізингоодержувача лізингодавцю при укладенні договору.

У відповідності до договору, адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір такої компенсації за організацію становить 79000 грн. 00 коп., цей платіж не є витратами лізингодавця, що безпосередньо повязаний з виконанням договору лізингу.

Вказаний пункт договору порушує принципи добросовісності і справедливості, оскільки відповідач не обґрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору виконаній послузі, яка згідност. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», не є лізинговим платежем, а фактично полягає у виготовленні стандартної форми договору.

ОСОБА_2 вбачається із наведених договірних умов, складова першого лізингового платежу - «адміністративний платіж» виходить за межі переліку платежів, передбачених законом.

Лізинговий кредит - це кредитні відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є специфічною формою майнового, тобто товарного кредиту. Його специфіка полягає у тісному взаємозв?язку і переплетенні кредитних, фінансових та орендних відносин. З точки зору змісту кредитних відносин, лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається позичальником у розстрочку.

Отже, лізинг є комерційною угодою, що заснована на оренді товарів тривалого користування виробничого призначення. Це одна з форм інвестицій в основний капітал за посередництвом лізингової компанії (лізингодавця), який купує для товаровиробника (лізингоодержувача) майно і надає йому в оренду з метою виробничого використання. Таким чином, лізингодавець фактично кредитує лізингоодержувача: кредитором є лізингодавець, позичальником -лізингоодержувач.

Положеннямист. 8 ЦК Українивизначено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Виходячи із зазначеного, за аналогією до спірних правовідносин між позивачем та відповідачем підлягає застосуваннюрішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011, Справа № 1-26/2011.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні виходив також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило об?єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина першастатті 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок введення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги .

Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб?єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (п. 3.2. Рішення).

Виходячи з наведеного, при вирішенні спору між ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» підлягає застосуваннюрішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011, Справа № 1-26/2011 та слід врахувати, що позивачу, як споживачу, на момент укладення договору об?єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору фінансової послуги із запропонованих на ринку, а також для оцінки договору з відповідачем щодо придбання у нього послуги фінансового лізингу, який мав стандартну форму (частина першастатті 634 ЦК України).

Оскільки позивач не має відповідної юридичної чи економічної освіти, він при укладенні договору помилково придбав непотрібні йому на умовах відповідача послуги з фінансового лізингу.

Згідно з п. 2. ст. 11Закону України «Про захист прав споживачів»перед укладенням договору кредитодавець зобов?язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобовязаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Однак відповідач проігнорував дані вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Тобто, позивач не мав часу детально ознайомитися з 12 сторінками договору за такий короткий строк. Йому повинна була бути надана можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Крім цього, представник відповідача не надала достовірної інформації, переконала в тому, що всі істотні умови договору вона позивачу пояснила та спонукала підписати договір швидше, мотивуючи тим, що на неї чекають інші особи, які бажають укласти договір лізингу.

На переконання суду, позивач не мав можливості об»єктивно оцінити та осмислити умови даного договору, виявити його недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які він отримає в результаті підписання даної угоди.

Так, згідно з ч. 1 ст. 18Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18вказаного Закону, а саме умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Аналізуючи норми ст. 18Закону України «Про захист прав споживачів»суд прийшов до висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими, необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ч. 3 ст. 18Закону України «Про захист прав споживачів»несправедливими є наступні умови, що зазначені в договорі фінансового лізингу: про надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору.

Пункт 12.1. Договору лізингу від 10.07.2015 року зазначає - лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання Договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Тобто, відповідач в договорі надав собі можливість не повертати кошти, проплачені споживачем його послуг у разі розірвання договору останнім. Однак, при розірванні договору лізингодавцем ніяких санкцій не передбачено, що приводить до дисбалансу договірних умов та порушує норми законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 11Закону України «Про захист прав споживачів»споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Тобто лізингоодержувачу в даному випадку повинно бути надано право на розірвання договору впродовж 14 днів з моменту його укладення.

Однак відповідачемТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» не враховано вищевказані норми законодавства, навпаки, всупереч зазначених норм, лізингодавець взагалі не надав можливості лізингоодержувачу відмовитись від договору.

Крім того, у разі розірвання договору лізингодавцем, ніяких штрафів і компенсацій не передбачено, що приводить до дисбалансу договірних відносин та порушень чинного законодавства.

Тому дана вимога договору є незаконною та несправедливою відносно лізингоодержувача, що призводить до її недійсності.

Пунктом 3 частини 1статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором випадках.

У частині 1статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначено, що відносини, що виникають у зв?язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннямиЦК Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Так, відповідно до ст. ст.806,807 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), а до відносин повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Положення кодексу про договір поставки (ст. 712 ЦК України) у свою чергу посилається на те, що до договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж.

Крім цього, згідно статей 4, 10, 15 Закону України «Про захист прав споживачів» - споживач має право: на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); на розірвання договору та повернення коштів, якщо стане очевидним що послуга буде не виконана; на отримання необхідної інформації, достатньої для придбання цієї продукції, виробника та гарантії її придбання, тощо.

Відповідно до П(С)БУ 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 МФУ від 20.10.2000 року № 92, основними фондами є засоби праці - будівлі, устаткування, транспорт.

Тобто, відповідач по справі має бути суб'єктом підприємницької діяльності який здійснює діяльність у сфері передачі автомобілів у оренду (оперативний лізинг), тому і зобовязаний надати лізингоодержувачу дані про те, що автомобіль який буде передаватися вже є його власністю і є основними фондами відповідача.

В порушення зазначених вимог в договорі не вказано, який саме транспортний засіб «Peugeut Expert Tepee», буде переданий у власність лізингоодержувачу - якого кольору, року виробництва, якої внутрішньої комплектації, тобто у договорі не вказано предмету лізингу (найменування продукції), що порушує право позивача на отримання достовірної інформації про продукцію.

Згідно з ч.12Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Частиною 1ст. 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї в сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1статті 203 ЦК Українипередбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6ст. 203 ЦК УкраїницьогоКодексу.

Вказані порушення, відповідно до ст. 10, п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»,ст. 638 ЦК України,ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»є підставою для розірвання договору на надання послуг.

Згідно з ч. 9 ст. 18Закону України «Про захист прав споживачів»якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони відшкодовуються винною особою у повному обсязі. Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником (виконавцем, продавцем), у зв?язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торговельній діяльності.

Відповідно, сплачені позивачем відповідачуТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» кошти в сумі 79000 грн. 00 коп. підлягають поверненню.

Також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 790 грн. 00 коп.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що ТОВ «ЛК «Ваш авто», в порушенняст. 60 ЦПК України, не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі.

Керуючись, ст. ст.203,215,638,806,807 ЦК України,Законами України «Про захист прав споживачів», «Про фінансовий лізинг», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011, ст. ст.4,7,10,14,60,79,88,212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» про захист прав споживача, визнання пункту договору недійсним, розірвання договору фінансового лізингу та стягнення коштів, задовольнити.

Визнати пункт 12.1 договору фінансового лізингу № 000320 від 23 вересня 2015 рокунедійсним.

Договір фінансового лізингу № 000320 від 23 вересня 2015 року розірвати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто», код ЄДРПОУ 39733392, юридична адреса 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. № 42-44, на користь ОСОБА_2 сплачені позивачем кошти за Договором фінансового лізингу № 000320 від 23 вересня 2015 року, у розмірі 79000 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто», код ЄДРПОУ 39733392, юридична адреса 01601, м. Київ, вул. Шовковична, буд. № 42-4, на користь ОСОБА_2 790 грн. 00 коп. у повернення сплачених судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Деснянський районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цьогорішення.

Суддя Л.В.Карапута