Вирок № 55642153, 09.02.2016, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/224/16-к

номер провадження 1-кп/728/29/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд Чернігівської області

у складі: головуючого судді - Пархоменка П.І.

за участю:

секретаря - Петренко О.Г., Коваленко В.В.

прокурора - Лисуна С.І.

потерпілого - ОСОБА_1

представника потерпілого - адвоката Середи А.Д.

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - адвоката Горбач В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270070000855 від 13 грудня 2014 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 освіта базова загальна середня, розлучений, має на утриманні одну малолітню дитину, не працює, раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України (далі КК),-

в с т а н о в и в :

12 грудня 2014 року близько 17 години 30 хвилин ОСОБА_3, знаходячись на території господарства, яке розташоване в АДРЕСА_2 та на належить ОСОБА_1, під час суперечки, що виникла між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс останньому не менше 4 травмуючих дій в ділянку голови та обличчя та як мінімум 2-3 травмуючих дії в ділянку лівої половини грудної клітки руками та ногами, заподіявши згідно висновку судово-медичного експерта № 143 від 24 червня 2015 року тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, забійними ранами голови та обличчя, гематомою повік лівого ока, гематоми м'яких тканин грудної клітки зліва, консолідованих переломів ребер зліва - третього ребра по передньо-пахвинній лінії, а також дев'ятого та десятого ребер по лопатковій лінії, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_3, допитаний у судовому засіданні, вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково, пояснив, що 12 грудня 2014 року дійсно між ним та ОСОБА_1 виник конфлікт, під час якого він вдарив останнього, але вважає, що ребра у нього не могли бути зламані. Цивільний позов прокурора визнав повністю, проти цивільного позову потерпілого заперечував.

Між тим, не зважаючи на часткове заперечення обвинуваченим вини у пред'явленому обвинуваченні обставини вчинення ним кримінального правопорушення (злочину) достовірно встановлені судом, стверджується доказами, які були розглянуті і перевірені в судовому засіданні.

Так, доказами на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотивами не врахування окремих доказів є:

Показання потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні пояснив, що 12 грудня 2014 року в його будинку перебувала донька ОСОБА_5, яка була одружена з обвинуваченим. Близько 18 години 30 хвилин до подвір'я будинку з метою поговорити з донькою прийшов ОСОБА_3, до якого вийшов розмовляти ОСОБА_1, де між ними виникла сварка, під час якої обвинувачений почав бити потерпілого. Він бив ногами по животу та грудній клітині, руками по обличчю.

Показання допитаної в якості свідка ОСОБА_5 яка пояснила, що 12 грудня 2014 року приблизно о 18 годині 30 хвилин до будинку, де вона проживала разом з батьком прийшов обвинувачений, до якого вийшов поговорити ОСОБА_1 Вона почула, що у дворі між ними виникла сварка і коли ОСОБА_5 вийшла на двір, то вона бачила, як обвинувачений повалив на землю потерпілого та бив його рукою по обличчю, у зв'язку із чим вона викликала міліцію. В результаті бійки у ОСОБА_1 була розбита брів, а на голові була кров. Вказала, що обвинуваченого не потрібно позбавляти волі, оскільки він здійснює допомогу в утриманні їх спільної дитини.

Показання свідка ОСОБА_6, який будучи допитаним в судовому засіданні пояснив, що він працює завідуючим хірургічним відділенням Бахмацької ЦРЛ. Зазначив, що він підтверджує діагноз потерпілому, який зазначено у виписці з епікриз, дійсно потерпілий перебував на лікуванні і його було передано травматологу. Інших обставин свідок не пам'ятає, так як пройшло багато часу.

Показання свідка ОСОБА_7, який в судовому засіданні пояснив, що працює дільничним інспектором Бахмацького відділу поліції. Так, в грудні 2014 року йому надійшло повідомлення з чергової частини, що відбулась бійка, і коли він прибув до будинку потерпілого, останній розповів, що відбулось і попросив викликати швидку допомогу, що і зробив ОСОБА_7 Візуально у ОСОБА_1 була рана і трохи крові на голові.

Показання свідка ОСОБА_8, який будучи допитаним в судовому засіданні пояснив, що він працює водієм на швидкій допомозі і в грудні 2014 року він приїжджав за викликом до будинку потерпілого, з яким спілкувалась фельдшер, а коли вони вийшли з будинку, він відвіз їх в лікарню. ОСОБА_1, коли сідав в машину, притулив до обличчя бинт чи вату.

Показання допитаної в якості свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що вона є співмешканкою ОСОБА_1, який 12 грудня 2014 року приблизно о 20 годині їй зателефонував, з проханням приїхати до нього. Коли вона приїхала в будинку були донька потерпілого, представник міліції та лікар. ОСОБА_1 був забинтований і його повезли в лікарню, в якій він знаходився протягом тривалого часу. ОСОБА_9 купувала ліки для потерпілого під час лікування його в лікарні.

Оцінюючи показання вказаних свідків суд знаходить, що вони логічно пов'язані між собою, узгоджуються з матеріалами справи, підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину). Такі показання можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, оскільки суд безпосередньо їх сприймав під час судового засідання, що відповідає частині четвертій статті 95 Кримінально процесуального кодексу України (далі КПК).

Показання обвинуваченого у взаємозв'язку з іншими доказами не містять відомостей, які можуть виправдати його і на основі їх суд не може дійти висновку про не винуватість останнього.

Також, суд враховує, що показанням свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які були надані під час досудового розслідування і які в судове засідання не з'явилися, суд не може покласти в основу обвинувального вироку, як докази, які підтверджують вину ОСОБА_3, оскільки він може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він сприймав під час судового засідання або у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, крім того, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 КПК).

Крім цього, обставини вчиненого ОСОБА_3 стверджуються:

Заявою потерпілого ОСОБА_1, яка відображена в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12 грудня 2014 року, яка стали підставою для внесення заяви до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початку досудового розслідування за вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого частиною першою статті 122 КК;

Висновком експерта № 143 (додаткова до № 45 від 24 лютого 2015 року) від 14 травня 2015 року, зміст якого відповідає статті 102 КПК, і згідно із якими у ОСОБА_1 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, забійними ранами голови та обличчя, гематомою повік лівого ока, які в сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, гематоми м'яких тканин грудної клітки зліва, які кваліфікуються, як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я, консолідованих переломів ребер зліва - третього ребра по передньо-пахвинній лінії, а також дев'ятого та десятого ребер по лопатковій лінії, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Вищеописані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупих предметів, індивідуальні ознаки яких не визначались, в тому числі могли утворитися і в результаті нанесення ударів кулаками, ногами, пиляним уламком дерева.

Речовими доказами, а саме: пиляний дерев'яний уламок довжиною 30 см та діаметром 6 см, які відповідно до статті 98 КПК є доказами факту та обставин, вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення (злочину).

Оцінюючи зазначені вище докази, суд визнає їх належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують вину обвинуваченого, вони передбачені як джерела доказування у КПК, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Суд, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 КПК, знаходить, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за частиною першою статті 122 КК, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а його вина у скоєному доведена у повному обсязі.

Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до статті 66 КК не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до статті 67 КК не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_3 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, що згідно із статтею 12 КК є злочином середньої тяжкості, особу винного - його вік, сімейний та матеріальний стан, стан здоров'я, наявність на утриманні малолітньої дитини, постійного місця проживання та формально позитивної характеристики за таким, відсутність обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, попередніх притягнень до кримінальної та адміністративної відповідальності, доходить висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки в межах санкції частини статті, якою передбачено покарання за вчинений злочин.

Проте, суд вважає, що в даному конкретному випадку виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку, тобто його припустимо звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

У зв'язку зі звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на нього обов'язки, передбачені статтею 76 КК. Підстав для обрання більш м'яких або тяжких покарань суд не знаходить.

При розгляді цивільних позовів прокурора та потерпілого суд враховує, що виходячи із змісту частини другої статті 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Матеріально-правовою базою при вирішенні в кримінальній справі позовів про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, є норми цивільного законодавства.

Так, відповідно до частини другої статті 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК) Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

А згідно із частинами першою і третьою статті 1206 ЦК та особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищені меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчинені злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Суд знаходить, що заподіяна шкода здоров'ю потерпілого сталася внаслідок протиправних дій ОСОБА_3, за наявності його вини, причинного зв'язку між протиправною поведінкою останнього та шкідливими наслідками, які були заподіяні потерпілому. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 перебував на лікуванні саме з приводу тілесних ушкоджень, отриманих від вчинення злочину ОСОБА_3, знайшли підтвердження доводи позову прокурора про необхідність відшкодування коштів в розмірі 6257 грн. 57 коп. (шість тисяч двісті п'ятдесят сім гривень 57 копійок), що витрачені на лікування потерпілого, у зв'язку із чим зазначену суму слід стягнути з ОСОБА_3 на користь відповідного бюджету, оскільки Бахмацька центральна районна лікарня є державними закладами охорони здоров'я.

При розгляді цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 суд враховує, що пред'явивши цивільний позов потерпілий просив стягнути з обвинуваченого 12 158 грн. 00 коп. (дванадцять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень 00 копійок), з яких 2916 грн. 77 коп. (дві тисячі дев'ятсот шістнадцять гривень 77 копійок) коштів на придбання мед препаратів та ліків, 172 грн. 00 коп. (сто сімдесят дві гривні 00 копійок) кошти на поїздки з смт. Дмитрівка до м. Чернігів, 820 грн. 00 коп. (вісімсот двадцять гривень 00 копійок) вартість квитка до м. Москва, 250 грн. 00 коп. (двісті п'ятдесят гривень 00 копійок) вартість пошкоджених дверей, 7000 грн. 00 коп. (сім тисяч гривень 00 копійок) оплата послуг адвоката.

Статтями 22, 1166, ЦК встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, при наявності яких у особи настає відповідальність за її заподіяння.

Як вже зазначалось заподіяна шкода сталася внаслідок протиправних дій ОСОБА_3, за наявності його вини, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкідливими наслідками, які були заподіяні потерпілому ОСОБА_1, при цьому протиправними діями обвинуваченого потерпілому дійсно завдані втрати майнового характеру.

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальної шкоди суд враховує, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Проте, потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Тобто, в даному випадку ОСОБА_1 повинен довести, що зазначені вище витрати він здійснив у зв'язку із вчиненими відносно нього злочинними діями ОСОБА_3, і які стали вимушеною підставою для таких витрат.

Проте, виходячи із матеріалів справи суд не вбачає, що витрати по оплаті проїзду до м. Чернігова відносяться до збитків в розумінні статті 22 ЦК. Зокрема суду не надано доказів того, що проїзд був викликаний саме необхідним медичним обстеженням і що такі витрати були необхідними для поновлення порушеного права потерпілого. При цьому, із наданих корінців до квитка від 05 січня 2015 року неможливо встановити вартість такого проїзду, а тому в задоволені такої вимоги необхідно відмовити.

Так само, і не надано суду доказів того, що проведення оплати вартості квитка до м. Москва пов'язано зі знищенням або пошкодженням речі, а також є витратами, які потерпілий зробив або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, оскільки потерпілий пояснив, що придбав вказаний квиток для проїзду до місця роботи, тому такі витрати не охоплюються змістом статті 22 ЦК і в даному випадку не підлягають відшкодуванню.

Також, надана пояснювальна записка належним чином не підтверджує вартість ремонту хвіртки потерпілого, а з її змісту неможливо встановити обставин про вартість ремонту, проведення його оплати і особу, якій було сплачено кошти, що є підставою для відмови в стягненні вартості ремонту хвіртки потерпілого.

У зв'язку із чим, вимога про відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню із стягненням витрат на придбання медикаментів, що пов'язано із заподіяними ушкодженнями потерпілому. Розмір такого відшкодування становить 2916 грн. 77 коп. (дві тисячі дев'ятсот шістнадцять гривень 77 копійок).

Крім того, згідно із частиною другою статті 120 КПК витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

А відповідно до частини першої статті 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Так, в матеріалах справи знаходиться квитанція до прибуткового касового ордера серії 12 АААЕ № 703387 за якою ОСОБА_1 сплатив за договором про надання правової допомоги від 06 квітня 2015 року 7000 грн. 00 коп. (сім тисяч гривень 00 копійок), дана квитанція засвідчена печаткою адвоката та підписана.

В свою чергу виходячи із змісту статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Також, суд бере до уваги відсутність методик обчислення винагороди захиснику у кримінальному судочинстві, який би регулював гонорар адвоката відповідно до положень Розділу ІV вказаного вище Закону, інші складові, які мають враховуватися при встановлені розміру гонорару між клієнтом та адвокатом, оскільки правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, а тому знаходить, що оплачена сума правової допомоги підлягає стягненню із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1

Відповідно до статті 100 КПК речові докази: пиляний дерев'яний уламок довжиною 30 см та діаметром 6 см,, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Бахмацького відділу поліції ГУНП України в Чернігівській області - знищити.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінально процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим за частиною першою статті 122 Кримінального кодексу України і призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити засудженого від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік не вчинить нового злочину.

В силу статті 76 Кримінального кодексу України зобов'язати засудженого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Початок іспитового строку ОСОБА_3 рахувати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету Бахмацького району Чернігівської області (р/р 31418544700007 ГУДК в Бахмацькому районі Чернігівській області, МФО 853592, код 37982090) грошові кошти в сумі 6257 грн. 57 коп. (шість тисяч двісті п'ятдесят сім гривень 57 копійок) витрачені на лікування потерпілого.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2916 грн. 77 коп. (дві тисячі дев'ятсот шістнадцять гривень 77 копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7000 грн. 00 коп. (сім тисяч гривень 00 копійок) витрат, пов'язаних з оплатою допомоги представника потерпілого.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Речові докази: пиляний дерев'яний уламок довжиною 30 см та діаметром 6 см,, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Бахмацького відділу поліції ГУНП України в Чернігівській області - знищити.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінально процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінально процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Апеляційного суду Чернігівської області через Бахмацький районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Бахмацького районного суду

Чернігівської області П.І. Пархоменко