Рішення № 55640290, 02.02.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1776/15

Провадження № 2/522//16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Нікітіної С.Й.

При секретарі - Віноградовій І.В.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Набіля Джорджеса, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, визнання права власності, витребування майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом і в остаточній редакції просила суд визнатинедійсним правочин щодо відчуження автомобіля марки «Suzuki» модель «GrandVitara», 2008 року випуску, номер кузов JSAJTD54V00270403, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі довідки-рахунка серії ДПІ849266 від 28.11.2012 року; визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «Suzuki» модель «GrandVitara», 2008 року випуску, кузов №JSAJTD54V00270403, двигун №J20А534139, бежевого кольору; витребувати у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1, автомобіль марки «Suzuki» модель «GrandVitara», 2008 року випуску, д/н НОМЕР_2, кузов №JSAJTD54V00270403, двигун №J20А534139, бежевого кольору.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 22 квітня 2008 року ОСОБА_1 був придбаний легковий автомобіль Suzuki Grand Vitara на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №176/01, укладеного з ТОВ «УрбанМоторс». 28 листопада 2012 року, зловживаючи довірою позивача, ОСОБА_5 переоформив автомобіль на свого друга, відповідача по справі ОСОБА_2 Набіля Джорджеса без участі позивача та не маючи на те відповідних повноважень. ОСОБА_5 стверджував, що переоформлення автомобіля було тимчасовим з метою недопущення накладення банком арешту на майно позивача у звязку із неповерненням кредиту. При цьому, як вказує позивач, ніяких грошових коштів від відповідача, ОСОБА_2, в рахунок продажу автомобілю позивач не отримувала, договорів купівлі-продажу не підписувала, але транспортний засіб залишався у її користуванні. 22 жовтня 2014 року ОСОБА_5 за допомогою евакуатора заволодів автомобілем позивача та вивіз його у невідомому напрямку, про що позивачем подана заява до правоохоронних органів, яка внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014160480004650 та на підставі якої триває досудове слідство щодо встановлення у діях ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ст. 190 Кримінального кодексу України. Як вказує позивач, довідка-рахунок ДПІ №849266 від 28.11.2012 року, на підставі якої було переоформлено автомобіль, складена із порушенням вимог закону, а саме відсутній підпис керівника організації, що видала довідку, відсутній підпис особи, що отримала транспортний засіб, та підпис ОСОБА_1 виконаний іншою особою, що на думку позивача, вказує на недійсність правочину, за яким спірний автомобіль вибув з володіння позивача, оскільки ОСОБА_1 не мала наміру відчужувати даний автомобіль та будь-яких грошових коштів за нього не отримувала. Крім того, після фактичного заволодіння автомобілем 22.10.2014 року він був двічі перереєстрований на інших осіб в м. Житомир, в результаті чого на автомобіль були видані нові д/н НОМЕР_2.

Представник відповідача ОСОБА_2 надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначає, що угода про придбання спірного автомобілю відповідала закону, ОСОБА_2 мав всі права розпоряджатись автомобілем і просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача ОСОБА_6 надав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та представника, в якій вказав, що позовні вимоги просять задовольнити в повному обсязі і не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, ОСОБА_2, який сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суду не повідомив. Представники ОСОБА_2 Набіля Джорджеса, що надавали документи про наявність повноважень на участь у справі під час попереднього судового засідання, також повідомлені належним чином про час та місця судового засідання, але в судове засідання не з'явились, про поважність причин неявки суду не повідомили.

Відповідач, ОСОБА_3, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином, в суд не зявилася, про причину неявки суду не повідомила.

Третя особа, ОСОБА_4, який сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суду також не повідомив.

Суд, у звязку з неявкою сторін та неповідомленням про причини такої неявки в судове засідання, на підставі ч. 4 ст. 169, ст. ст. 224, 225 ЦПК України, ухвалив слухати справу їх за відсутності та провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

22 квітня 2008 року ОСОБА_1 придбала транспортний засіб - автомобіль Suzuki Grand Vitara, колір бежевий, 2008 року випуску, номер кузову JSAJTD54V00270403 відповідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №176/01 від 22.04.2008 року, укладеного з ТОВ «УрбанМоторс». Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ВНС 125890 автомобіль був зареєстрований на імя позивача та видані номерні знаки ВН9079ВТ.

28 листопада 2012 року на підставі довідки-рахунок ДПІ №849266 від 28.11.2012 року зазначений автомобіль зареєстровано на імя ОСОБА_2 Набіля Джорджеса та видані номері знаки ВН0439ЕІ.

24 жовтня 2014 року вказаний транспортний засіб Suzuki Grand Vitara був знятий з обліку довіреною особою ОСОБА_2 - ОСОБА_7 та 25 листопада 2014 року зареєстровано в центрі ДАІ з обслуговування м. Житомир на імя ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: АДРЕСА_1. На автомобіль були видані нові номері знаки АМ1971ВС.

Того ж дня, 25 листопада 2014 року, даний автомобіль було ще один раз перереєстровано в центрі ДАІ з обслуговування м. Житомир на імя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса: АДРЕСА_1. Зазначені обставини підтверджені наявною в матеріалах справи довідкою Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в Одеській області №42/1-3384 від 27.12.2014 року.

Оспорюваний правочин у формі довідки-рахунка ДПІ №849266 від 28.11.2012 року, за яким ОСОБА_2 оформив на себе транспортний засіб, опосередковувався складанням наступних документів: договору комісії №1212 від 22.11.2012 року, акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №1212 від 28.11.2012 року; Заява ОСОБА_1 директору ПП «Лідер-К» про відчуження транспортного засобу від 28.11.2012 року.

Відповідно почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні №12014160480004650 щодо незаконного заволодіння тим самим автомобілем ОСОБА_1 (висновок експерта №391-п від 21.10.2015 року) встановлено, що підписи у графі «Горська Світлана Андріївна» в акті №1212 від 28.11.2012 року технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер, у графі «Продавец» у договорі комісії №1212 від 28.11.2012 року та у графі «Продавец» у заяві від імені ОСОБА_1 директору ПП «ЛИДЕР-К» від 28.11.2012 року, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з частковим наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1А.».

Безпосередньо у довідці-рахунку ДПІ №849266 від 28.11.2012 року відсутній підпис керівника організації, що її видала, а також підпис особи, що отримала транспортний засіб.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

На підставі ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відчуження транспортного засобу може бути проведено одним із таких способів: відчуження за цивільно-правовими договорами посвідченими нотаріально; продаж шляхом оформлення довідки-рахунку.

Згідно п. 14 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, усі графи довідки-рахунку, акту приймання-передачі та біржової угоди заповнюються друкарським способом або від руки одним почерком, підписуються відповідальною особою субєкта господарювання та скріплюються круглою печаткою.

Пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема, є довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, субєктом господарювання, діяльність якого повязана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

З огляду на положення зазначених нормативно-правових актів, суд робить висновок, що довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, тобто перехід права власності на транспортних засіб від продавця до покупця та є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу.

Враховуючи, що почеркознавчою експертизою встановлено, що підпис на заяві про відчуження транспортного засобу, договорі комісії та акті про технічний стан не належить ОСОБА_1, а видана довідка-рахунок не відповідає встановленим вимогам за відсутності на ній обовязкових реквізитів (підписів осіб), суд доходить висновку про невідповідність вимогам закону правочину щодо відчуження спірного автомобілю ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У відповідності до роз'яснень, що містяться у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Оскільки правочин, за яким спірний автомобіль був перереєстрований на ОСОБА_2 не відповідає вимогам закону, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо визнання його недійсним та захисту прав позивача шляхом визнання її права власності на транспортний засіб і витребування його від набувача ОСОБА_8

Керуючись ст.ст. 88, 213-215 та 224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнатинедійсним правочин щодо відчуження автомобіля марки «Suzuki» модель «Grand Vitara», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1на підставі довідки-рахунка серії ДПІ849266 від 28.11.2012 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «Suzuki» модель «Grand Vitara», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_3, двигун №J20А534139, бежевого кольору.

Витребувати у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 автомобіль марки «Suzuki» модель «Grand Vitara», 2008 року випуску, д/н НОМЕР_2, кузов №JSAJTD54V00270403, двигун №J20А534139, бежевого кольору.

Стягнути з ОСОБА_2 Набіля Джорджеса на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 121,80 грн. та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 121,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення чи отримання особою, яка не була присутня при проголошенні, апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси.

Суддя:

02.02.2016