Рішення № 55636515, 04.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 635/6277/14-ц Головуючий суддя І інстанції Караченцев І. В.

Провадження № 22-ц/790/460/16 Суддя доповідач Коваленко І.П.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коваленко І.П

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.

при секретарях - Огарьової О.В., Калюжній Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське», в якому просив суд (враховуючи уточнену позовну заяву від 13.07.2015р.) стягнути з ПАТ «Чорнобаївське» на його користь невиплачену середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в період з 30.11.2013р. по 17.02.2014 р. в сумі 31 368,60 гривень; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 24.03.2014 р. по13.07.2015 р. в сумі: 177 174,50 гривень; компенсацію за невикористану основну відпустку в період з01.08.2013 р. по 17.04.2014р. в сумі 4 722 гривні; спричинену моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень; в порядку ст.5 Закону України«Про судовий збір» звільнити від сплати судового збору за розгляд справи.

В обґрунтування вимог зазначав, що наказом № 173-к від 24.09.2012 р. він був призначений на посаду заступника директора ПАТ «Чорнобаївське» з посадовим окладом 12 200 гривень. Наказом № 16-к від 31 січня 2013 року його було звільнено з посади заступника директора за грубе порушення трудових обов'язків керівника (п. 1 ст.41 КЗпП України). Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03.06.2013 р. його було поновлено на роботі і ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.08.2013 р. вищевказане рішення залишено без змін, в тому числі в частині встановлення, що середньоденний заробіток за один календарний день становить 393, 5 гривень, а посадовий оклад - 12 200 гривень.

Наказом № 149-к від 05.08.2013 р. його повторно звільнено з посади на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України.На виконання вказаного рішення ПАТ «Чорнобаївське» поновило його на роботі за спливом семи днів з дня оголошення судового рішення, тобто тільки 18.02.2014 p., незважаючи, що представник ПАТ «Чорнобаївське» був присутній під час оголошення рішення суду. Згідно з рішенням апеляційного суду Харківської області у справі №635/7951/13-ц від 11.02.2014р. місячний посадовий оклад складає 12 200 гривень, а середньоденний заробіток 580,90, гривень.В період між поновленням на роботі -18 лютого 2014 року та звільненням - 24 березня 2014 року, ОСОБА_1 звертавсь до відповідача з двома заявами з вимогою про звільнення та вимогою провести розрахунок, але йому було відмовлено у звільненні. 14 березня 2014р. ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою про звільнення із займаної посади згідно з наданими раніше заявами. Суд відмовив у звільненні ОСОБА_1 (справа № 635/2385/14-ц).Наказом №34-к від 24.03.2014 р. ОСОБА_1 було звільнено із посади заступника директора ПАТ «Чорнобаївське» за порушення трудової дисципліни - прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП України) з 24.03.2014 р.. Отримавши листа з наказом про звільнення, в якому є розпорядження про проведення розрахунку, позивач зазначає, що звернувся безпосередньо до бухгалтерії ПАТ «Чорнобаївське» для проведення розрахунку, але йому було відмовлено.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, 13 липня 2015 року надав до суду заяву, в якій просив суд справу розглядати без його участі та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Чонобаївське» на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу у період з 30.11.2013 по17.02.2014 р. у розмірі 31 368 гривень 60 коп., моральну шкоду у розмірі 1000 грн., компенсацію за невикористану основну відпустку в період з 01.08.2013р. по 17.04.2014р. у сумі 4722 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн..

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Посилаються на незаконність, необґрунтованість рішення, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 в частині стягнення середньої заробітної плати за період затримки розрахунку при звільненні у період з 24.03.2014р. по 13.07.2015р. суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтвердити факт звернення з відповідною вимогою про проведення розрахунку до роботодавця після отримання наказу про звільнення.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачено належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Як встановлено судом, відповідно до наказу ПАТ «Чорнобаївське» № 173-к від 24.09.2012 р. позивач був призначений на посаду заступника директора ПАТ «Чорнобаївське» з посадовим окладом 12 200 гривень. Наказом від 31 січня 2013 року за № 16-к «Про звільнення ОСОБА_1.» його було звільнено з посади заступника директора з 31 січня 2013року за грубе порушення трудових обов'язків керівника(п. 1 ст.41 КЗпПУкраїни) (а.с. 5-8).

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03.06.2013 р. позивача було поновлено на роботі і ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.08.2013 р. вищевказане рішення залишено без змін, в тому числі в частині встановлення, що середньоденний заробіток за один календарний день становить 393,50 гривень, а посадовий оклад - 12 200 гривень (а.с. 13-17).

Згідно з наказом ПАТ «Чорнобаївське» № 149 від 05.08.2013 р. позивача було звільнено із займаної посади повторно, а рішенням апеляційного суду Харківської області від 11.02.2014 року працівника поновлено на роботі (а.с. 5-8, 9-12).

На виконання вказаного вище рішення апеляційного суду Харківської області ПАТ «Чорнобаївське» поновило на роботі позивача у відповідності до наказу №22-к від 18.02.2014р. (а.с. 18).

Згідно з рішенням Харківського районного суду Харківської області у справі №2034/1126/2013 від 03.06.2013 р. та рішення апеляційного суду Харківської області у справі №635/7951/13-ц від 11.02.2014 р. місячний посадовий оклад позивача складає 12 200 гривень, а середньоденний заробіток 580,90 гривень (а.с. 9-17). Вказаний факт встановлений у рішеннях суду які набрали законну силу, а отже відповідно до п.З ст. 61 ЦПК України звільняється від доказування.

У відповідності до наказу №34-к від 24.03.2014р. «Про звільнення з посади ОСОБА_1.» позивача було звільнено із посади заступника директора ПАТ «Чорнобаївське» за порушення трудової дисципліни - прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП України), а також здійснити розрахунок та внести відповідні записи до трудової книжки (а.с.18).

В судовому засіданні було встановлено, що в день звільнення 24.03.2014 р. ОСОБА_1 не працював.

У відповідності до довідки №1304 від 01.09.2014р. виданої ПАТ «Чорнобаївське» заборгованість з виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку перед ОСОБА_1 відсутня (а.с. 65).

Станом на 13.07.2015р. ОСОБА_1 виплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 6 913,51 грн. за період роботи з 24.09.2012 по 05.08.2013 (відомість №17 від 18.10.2013 та меморіальний ордер №2630 від 18.10.2013 р) та у розмірі 5 345.99 грн. платіжне доручення від 18.06.2015 р. № 7381) (а.с. 108-110).

При цьому даним рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану основну відпустку в період з 01.08.2013р. по 17.04.2014р. у сумі 4722 грн.

Рішення суду в цій частині не оскаржувалось і апеляційною інстанцією не переглядається.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що дійсно в червні 2015 року, після проведення певної перевірки, було встановлено, що з позивачем не здійснений повний розрахунок, тому без будь-якого пред'явлення позивачем роботодавцеві вимог про розрахунок, підприємство самостійно перерахувало на картковий рахунок позивача компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5 345.99 грн.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами існують вже тривалий час, в період між поновленням на роботі -18 лютого 2014 року та звільненням - 24 березня 2014 року, ОСОБА_1 звертавсь до відповідача з двома заявами з вимогою про звільнення та вимогою провести розрахунок та вказав розрахунковий розрахунок на який пізніше, в червні 2015 року, відповідач самостійно без будь-якого звернення позивача, перерахував компенсацію за невикористану відпустку.

Ці обставини в судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечував представник відповідача.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 24.03.2014 р. по 13.07.2015 р. в сумі 177 174,50 гривень, виходячи із середньоденного заробітку 580,90, гривень.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось і апеляційною інстанцією не переглядалось, в тому числі і в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку.

На підставі наведеного та керуючись п.3 ч.1 ст.307, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 серпня 2015 року - змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 24.03.2014 р. по 13.07.2015 р. в сумі 177 174,50 гривень. (сто сімдесят сім тис. сто сімдесят чотири грн.. 50 коп.).

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -