Рішення № 55636470, 04.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №638/11627/15-ц Головуючий

Провадження №22-ц/790/535/16 1-ї інстанції: Подус Г.С. Категорія: право власності Доповідач: Трішкова І.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Трішкової І.Ю.,

суддів: - Кірсанової Л.І., Котелевець А.В.,

за участю секретаря - Хороших М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Інтеркредитбанк" на заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма-Віте" про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про визнання права власності на частину вкладу, посилаючись на те, що 19 травня 2014 року між позивачем і відповідачем було укладено договір відступлення права вимоги № 190514, згідно з умовами якого відповідач частково відступив позивачу, а позивач набув право вимоги, належне відповідачу, і в результаті сингулярного правонаступництва став кредитором за договором банківського вкладу «ДИНАМІЧНИЙ» № ДЮ-001364 від 28 березня 2014 року, укладеним між відповідачем і Публічним Акціонерним Товариством «ІНТЕРКРЕДИТБАНК» зі всіма додатками, змінами та доповненнями до нього.

Не зважаючи на укладений договір відступлення права вимоги, відповідач не визнав право власності позивача на частину вкладу, про що він повідомив позивача письмово.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 жовтня 2015 року позов задоволений.

За ОСОБА_4 визнано право власності на грошові кошти на вкладах та рахунках в розмірі 149000 грн., які ОСОБА_4 набув відповідно до Договору відступлення права вимоги за договором банківського вкладу«ДИНАМІЧНИЙ» № ДЮ-001364 від 28 березня 2014 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Лемма-Віте" і Публічним Акціонерним Товариством «ІНТЕРКРЕДИТБАНК», зі всіма додатками, змінами та доповненнями до нього, з набуттям ОСОБА_4 за вказаним договором банківського вкладу та рахунків на суму 149000 грн. статусу вкладника у значенні п.4 ч.1 ст.2 Закону України Про систему гарантування вкладників фізичних осіб.

В апеляційній скарзі представник Публічного акціонерного товариства "Інтеркредитбанк" просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 19 травня 2014 року між позивачем і відповідачем було укладено договір відступлення права вимоги № 190514, згідно з умовами якого відповідач частково відступив позивачу, а позивач набув право вимоги, належне відповідачу, і в результаті сингулярного правонаступництва став кредитором за договором банківського вкладу «ДИНАМІЧНИЙ» № ДЮ-001364 від 28 березня 2014 року, укладеним між відповідачем і Публічним Акціонерним Товариством «ІНТЕРКРЕДИТБАНК» зі всіма додатками, змінами та доповненнями до нього.

Пунктом 2 цього договору передбачено набуття ОСОБА_4 права вимоги від ПАТ "Інтеркредитбанк" сплатити суму боргу у розмірі 149000 грн., який виник у зв'язку з наданням Цедентом банку у тимчасове строкове користування грошових коштів за Договорами з банком відповідно до умов договорів банківського вкладу та рахунків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно набув право власності на частину вкладу та став стороною договору банківського вкладу «ДИНАМІЧНИЙ» № ДЮ-001364 від 28 березня 2014 року, укладеним між відповідачем і Публічним Акціонерним Товариством «ІНТЕРКРЕДИТБАНК», разом з чим набув статусу вкладника у цьому договорі у значенні п.4 ч.1 ст.2 Закону України Про систему гарантування вкладників фізичних осіб.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки судом не залучена до участі у справі зацікавлена особа, а саме: ПАТ "Інтеркредитбанк", що потягло за собою неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З апеляційної скарги вбачається, що 28.03.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Лемма-Віте" і Публічним Акціонерним Товариством «ІНТЕРКРЕДИТБАНК» був укладений Договір банківського вкладу «ДИНАМІЧНИЙ» № ДЮ-001364, згідно якого Вкладник розмістив у банку депозит в сумі 16 млн. Грн. строком з 28.03.2014 року по 27.03.2015 року. У той же день між тими же сторонами був укладений Договір застави майнових прав № 07-0036/В/З-1 від 28.03.2014 року, згідно якого в заставу Банку були передані майнові права на грошові кошти, що розміщувались на депозитному рахунку «ДИНАМІЧНИЙ» № ДЮ-001364 від 28.03.2014 року.

Майнові права на кошти виступили забезпеченням виконання умов Кредитного договору № 07-0036/В від 28.03.2014 року, укладеного між ПАТ «ІНТЕРКРЕДИТБАНК» та ПАТ "ФОНД ЕКОЛОГІЧНИХ ЗАСОБІВ". Умовами Кредитного договору передбачено надання позичальнику відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування 16 млн. грн. з кінцевим строком повернення кредиту 20.03.2015 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2015 року з ПАТ "ФОНД ЕКОЛОГІЧНИХ ЗАСОБІВ" на користь Банку стягнуто 16760968,73 грн.

Після введення в Банк Тимчасової адміністрації вимоги кредитора ПАТ "Страхова компанія "Лемма-Віте" були включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів в повному обсязі.

Статтею 17 Закону України "Про заставу" заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Згідно ст.50 Закону України "Про заставу" при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, законодавець зобов'язаний виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права; не здійснювати уступки заставленого права; не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості; вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб; надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.

ПАТ «ІНТЕРКРЕДИТБАНК» наполягав на тому, що не давав згоду на відчуження частини депозитного вкладу.

Крім того, матеріали справи містять копію листа відповідача ПАТ СК "Лемма-Віте", в якому зазначено, що укладання договору відступлення права вимоги від 19 травня 2014 року є помилковим і Страхова компанія відмовляється від цього договору. Судом справа розглянута без участі відповідача, тому доводи, викладені у вказаному листі не перевірені.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд першої інстанції не з'ясував всі обставини справи, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_4 про визнання права власності, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтеркредитбанк" задовольнити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 28 жовтня 2015 року скасувати.

ОСОБА_4 в задоволенні позову про визнання права власності відмовити.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: Трішкова І.Ю.

Судді: Кірсанова Л.І.

Котелевець А.В.