Рішення № 55635876, 08.02.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Матвієвська Г. В.

Справа № 2029/10124/12

Провадження № 2/644/484/16

08.02.2016

Справа № 2029/10124/12

н/п 2/644/484/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2016 року. м.Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харькова в складі:

Головуючого - судді Матвієвської А.В.,

при секретарі -Нестеренко К.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: біржа «Право-Ріелтер», Орджонікідзевский районний відділ ГУ ДМС у Харківській областіпро усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, анулювання реєстрації, виселенні, та вселенні

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, анулювання реєстрації ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вона на підставі договору купівлі-продажу з ОСОБА_3 від 23 грудня 1997 року стала власником квартири АДРЕСА_1, відповідач ОСОБА_2 квартиру звільнив у 1996 році, але з реєстраційного обліку не знявся, просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою №25 по вул. 3-го Інтернаціоналу, 7 в м. Харкові, анулювати державну реєстрацію ОСОБА_2 за цією адресою, зобовязати Сектор громадянства та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ГУ МВС України в Харківській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за цією адресою. В квітні 2013 року ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги проханням виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 та вселити в цю квартиру її.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 1997 року придбала квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3. Після оформлення договору купівлі-продажу зареєструвалася в квартирі, але заселитися не змогла оскільки в квартирі була зареєстрована та фактично мешкала колишня власниця квартири ОСОБА_4, яка раніше до дарування цієї квартири ОСОБА_2 та продажу ОСОБА_2 цієї квартири ОСОБА_5 була її власницею. Разом з ОСОБА_4 в квартирі був зареєстрований, але не проживав ОСОБА_2 14 вересня 2012 року ОСОБА_4 померла, ОСОБА_2 з реєстраційного обліку не знявся, у звязку з чим вона вимушена була звернутися до суду з позовною заявою.

Відповідач проти позову заперечував, звернувся до суду з зустрічним позовом, який було розглянуто в іншому провадженні.

В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідач ОСОБА_3 заволодів спірною квартирою протиправним шляхом, не мав права на продаж цієї квартири позивачці.

Відповідно до рішення Апеляційного суду Харківської області від 09 листопада 2015 року по справі №644/12251/14ц у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи: Біржа «Право-Реєлтер», перша Харківська державна нотаріальна контора про поновлення права власності та визнання договорів купівлі-продажу недійсними відмовлено.

В судове засідання представник позивача надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позов підтримав, просив його задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі, представник третьої особи - Орджонікідзевского районного відділу ГУ ДМС у Харківській області всудове засідання не зявилися, про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неприбуття суду не повідомили. Біржа «Право-Реєлтер» в теперішній час не існує.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довеститі обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Спірною є квартира АДРЕСА_2 (ОСОБА_6) в м. Харкові. Зазначена квартира належала відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 20.02.1995 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_7 Четвертої Харківської державної нотаріальної контори, яким його мати ОСОБА_4 подарувала йому спірну квартиру. ОСОБА_2 продав спірну квартиру відповідачу ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 31.05.1996 року, посвідченого Біржею «Право-Реєлтер». 23.12.1997 року спірна квартира була продана відповідачем ОСОБА_3 позивачці ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченому Першою Харківською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до частини першої статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з положень статей 16, 386, 391 Цивільного кодексу України, власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Статтею 156 Житлового кодексу України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 Цивільного кодексу України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 Житлового кодексу України; ст. 405 Цивільного кодексу України).

Відповідна правова позиція міститься і в постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року по справі № 6-57цс11 та від 05 листопада 2014 року по справі № 6-158цс14, яка з огляду на положення ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування судами України.

Згідно ч.2 статті 64 Житлового кодексу України до членів сімї власника будинку (квартири) належать особи: дружина наймач (власника), їх діти і батьки, членами сім'ї наймача (власника) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем (власником) і ведуть з ним спільне господарство.

Як вбачається з матеріалів справи, угода між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 щодо порядку користування квартирою №25 в будинку №7 по вул. 3-го Інтернаціоналу (ОСОБА_6) в м. Харкові не укладалась. За таких обставин, враховуючи, що новою власницею квартири з 23.12.1997 року року є ОСОБА_1, у звязку з чим у відповідності зі статтею 391 Цивільного кодексу України вона має право вимагати від відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні її власністю.

Вирішуючи питання про зняття відповідача з реєстраційного обліку суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, про виселення.

За таких обставин, обов'язок зняти з реєстрації відповідача ОСОБА_2 на підставі судового рішення покладений на територіальні управління Державної міграційної служби України чинним законодавством України,у звязку з чим не потребує додаткового підтвердження в судовому порядку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 71,72,116,156 Житлового Кодексу України, ст.ст. 16, 383 386, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 11, 60, 208, 209, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: біржа «Право-Ріелтер», Орджонікідзевский районний відділ ГУ ДМС у Харківській областіпро усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, анулювання реєстрації, виселенні, та вселенні - задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою №25 в будинку №7 по вул. Генерала Момота в м. Харкові.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_3.

Надати можливість ОСОБА_1 вселитися до квартири АДРЕСА_3.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Г.В. Матвієвська