Постанова № 55634918, 02.02.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12467/15 К

Номер провадження 1 КП/638/185/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Штих Т. В.

за участю секретарів Кондратюк І.В., Чаленко Н.О.,

прокурорів Сапсай І.В, ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника обвинуваченого ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12014220480001473 від 29 березня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово не працюючого, одруженого, який має сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4, невійськовозобовязаного, мешкає за адресою АДРЕСА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив:

23 березня 2014 року близько 19 години 00 хвилин ОСОБА_6, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, слідував по пр.. Леніна зі сторони вул.. 23 Серпня в напрямку вул.. Тобольської в м. Харкові зі швидкістю 70 км\год. На шляху прямування по вказаному проспекту в районі перехрестя з вулицею Тобольською, ОСОБА_6, рухаючись в середньому ряду трьохрядної проїзжої частини, діючи необережно, грубо порушив вимоги п. 18.2 Правил дорожнього руху, а саме : п. 18.2- « на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзжої частини відповідного напрямку і для яких може бути створена перешкода чи небезпека», та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка на цей час знаходилась на регульованому пішохідному переході та переходила проїзжу частину з ліва на право по ходу руху автомобіля.

Внаслідок наїзду на пішохода ОСОБА_5, згідно висновку судово- медичної експертизи № 575-А\14 від 06.06.2014 року були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоровя у вигляді закритого перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки із зсувом, закритого перелому гомілкової правової малогомілкової кістки без зсуву.

Відповідно до висновків авто технічних експертиз № 770\14 від 08.09.2014 року та № 3992 від 29.05.2015 року дії водія ОСОБА_6 не відповідають вимогам п. 18.2 Правил дорожнього руху України, і з технічної точки зору, знаходяться в причинному звязку з виникненням дорожньо- транспортної пригоди, а саме наїзду автомобіля на пішохода ОСОБА_5

Своїми необережними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Судом допущений наступний порядок та обсяг дослідження доказів по справі: допитати обвинуваченого, допитати потерпілого, зясувати обсяг доказів, які будуть надавати сторони та дослідити їх.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у вчиненні ним кримінального правопорушення визнав повністю, та зазначив, що дійсно він порушив вимоги правил дорожнього руху. Розуміє, що потерпілій завдано шкоду. Цивільний позов прокурора визнав у повному обсязі. Проте цивільний позов ОСОБА_5 визнав частково в межах пяти тисяч гривен, які готовий був компенсувати. Крім того просив суд застосувати до нього Закон України « Про амністію в 2014 році» та звільнити його від можливого призначеного покарання.

Крім повного визнання винності обвинуваченим ОСОБА_6, його вина підтверджується такими доказами:

показами потерпілої ОСОБА_5, яка зазначила, що внаслідок отримання нею травм в результаті вказаної ДТП, вона, в її похилому віці втратила сон, досі лікується, перелам руки не загоївся, на місці переламу наростає гуля, вона не може самостійно себе обслуговувати, значно погіршився її зір, пересувається тільки з допомогою сторонніх осіб.

схемою ДТП;

висновком експерта № 575 А/14 від 06.06.2014 р., проведеного комунальним закладом охорони здоровя «Харківське обласне бюро судово медичної експертизи», відповідно до якого у звязку з подіями 23.03.2014 р. у ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5, мали місце наступні ушкодження: зачинений перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки із зсувом та зачинений перелом голівки правої малогомілкової кістки без зсуву, які утворилися в результаті дії тупих твердих предметів, по ступеню це середньої важкості тілесне ушкодження за критерієм тривалості розладу здоровя;

висновком комісійної судової авто технічної експертизи № 3992 від 29 травня 2015 року

-висновком експерта № 770\14 від 08.09.2014 року

Своїми необережними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обставин, які помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6, згідно зі ст. 67 КК України, не встановлено.

Статтею 81 КПК України, серед обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачено подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання.

Крім того, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

За ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії злочину невеликої тяжкості; раніше не судимого; на обліку у наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває; старший інспектор Дзержинського ВП ГУПП в Харківській області ОСОБА_8 зазначає, що компрометуючими матеріали на ОСОБА_6 не володіє; ОСОБА_6 перебуває в зареєстрованому шлюбі, зареєстрований батьком сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4; вчинив необережний злочин, і вважає, що виправлення та попередження нових злочинів з боку обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 1 п. « в» Закону України « Про амністію в 2014 році» підлягають звільненню від покарання особи, які раніше не судимі, вчинили злочин невеликої тяжкості та мають на утримання неповнолітню дитину, відносно, якої не позбавлені батьківських прав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_9, який на моменти вчинення ДТП мав неповнолітній вік. Відповідно до свідоцтва про народження від 25 квітня 1997 року, актовий запис № 126, батьком ОСОБА_9 є ОСОБА_6

Суд вважає наявними підстави для застосування вимог Закону України « Про амністію в 2014 році».

У кримінальному провадженні заявлено позов прокурора прокуратури Дзержинського району міста Харкова в інтересах держави в особі Комунального закладу охорони здоровя « Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_10» про відшкодування витрат на лікування.

В судовому засіданні ОСОБА_6 вказаний позов визнав в повному обсязі. Погодився з вказаними позовними вимогами. Повідомив про можливість сплатити вказані суми.

За ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

За ч. 4 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які предявляються у порядку цивільного судочинства.

За ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у звязку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У відповідності до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

З позовом звернулась ОСОБА_5, яка в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що їй завдано моральну шкоду вказаними діями ОСОБА_6, яку вона оцінює в 23000 гривен. Повідомляє, що порушено цикл її життя, вона почала страждати на безсоння, вимушена приймати велику кількість лікарських препаратів, в неї зявився страх переходів. Позивачка вказує, що їй завдано глибокі фізичні та душевні страждання.

За ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, а також з врахуванням положень Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обовязковому зясуванню підлягають такі питання: наявність такої шкоди; протиправність дій особи, яка його завдала; наявність причинного звязку між завданою шкодою та протиправними діями; наявність вини особи, яка завдала шкоду.

При таких обставинах суд вважає доведеним частково позовні вимоги, та визначає розмір завданої моральної шкоди -15000 гривен.

Речові докази по справі, вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі ст. ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, керуючись ст. ст. 100, 128, 129, 326, 368 370, 373, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України обмеження волі на строк 1 (один) рік, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В силу ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання ОСОБА_6 , якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення Харківським науково дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_11 судової автототехнічної експертизи № 3992 від 29.05.2015 р. в розмірі 2304,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення науково дослідним експертно криміналістичним центром Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області висновку експерта № 770/14 від 08.09.2014 р. в розмірі 586,80 грн. (пятсот вісімдесят шість грн. 80 коп.) (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, одержувач платежу держава).

Відповідно п. « в» ч.1 ст. 1 Закону України « Про амністію в 2014 році» звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь місцевого бюджету ( р\р 31412544700002 ГУГКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 37999649, код призначення платежу 240603) 486, 10 гривен.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 суму 15000 ( пятнадцять тисяч) гривен - компенсацію моральної шкоди.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: