Рішення № 5562995, 15.08.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2008 р. Справа № 49/120-08

вх. № 4256/3-49

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Спартак", м. Ковель

до ФОП ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 4400,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суд з позовною заявою, в який прохає суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно договору - замовлення № 38 від 24.07.2007 року. Згідно вимог позовної заяви, заявлена позивачем сума до стягнення становить 4400,82 грн., з яких 3000грн. - сума основного боргу, 568,26 грн. пені, 763,68 грн. інфляційних нарахувань та 68,88 грн. трьох відсотків річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, 04.07.2008 року надав через канцелярію суду документи, витребувані ухвалою від 12.06.2008 року.

Представник відповідача в призначене судове засідання також не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В ухвалах суду від 12.06.2008 року, від 01.07.2008 року та від 01.08.2008 року сторони попереджені про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

24.07.2007 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Спартак" був укладений Договір - замовлення на транспортування вантажу автомобільним транспортом (далі - договір), згідно умов якого позивач (перевізник) зобов'язався доставити довірений йому відповідачем (вантажовідправником) вантаж (плитка керамічна 20 тонн) з м. Дніпропетровська до пункту призначення - м. Львів у встановлений строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відповідач (вантажовідправник) зобов'язався сплатити позивачеві за перевезення вантажу встановлену плату. В договорі сторони визначили суму послуг - 3000 грн. в т.ч. ПДВ на протязі 7 банківських днів.

Пунктом 5 договору сторони передбачили, що визнається, що перевізник свої зобов'язання по перевезенню вантажу з моменту передачі вантажу вантажоодержувачу і отримання свого примірника накладної чи товарно - транспортної накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надав відповідачеві послуги перевезенея вантажу на загальну суму 3000 грн., що підтверджується товарно - транспортною накладною від 24.07.2007 року, на який стоїть печатка вантажоотримувача та його підпис. Позивач 30.07.2007 року направив відповідачеві для оплати рахунок та податкову накладну № 38. Доказом отримання вказаних документів є копія повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.08.2007 року з підписом відповідача про отримання. Але відповідач свої зобов'язання за договором не виконав належним чином, вартість послуг з перевезення не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 3000,00 грн. не сплатив.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач направив відповідачу претензію № 8 від 24.01.2008 року з вимогою погасити заборгованість в розмірі 3000,00 грн., однак відповідач на дану претензію відповідь не надав, заборгованість не погасив.

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 ЦК України, відповідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу.

За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення 3000 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 4 договору зобовязання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з 07.07.2007 року по 21.05.2008 року у розмірі 568,26 грн. 04.07.2008 року позивач через канцелярію суду надавав додатково розрахунок заявлених до стягнення сум, в якому пеня нарахована за період з 06.08.2007 року по 06.02.2008 року та становить 260,85 грн. Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 260,85 грн. згідно розрахунку, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобовязань" від 22.11.1996 року. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми пені у розмірі 307,41 грн. суд відмовляє, оскільки наданий позивачем розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства щодо періоду нарахування.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання зобовязання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. За таких підстав суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 408,00 грн. інфляційних витрат та 44,40 грн. трьох відсотків річних. В задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 355,68 грн. інфляційних витрат та 24,48 грн. трьох відсотків річних суд відмовляє у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України , у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 86,06 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 99,56 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (адреса 1: АДРЕСА_2, адреса 2: 62200, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629, код НОМЕР_1, відомості про дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартак" (адреса: 45008, Волинська область, м. Ковель, вул. Грушевського, 14-А, р/р 260011192 в Райффайзен банк "Аваль" м. Луцьк, МФО 303569, код 13350026) - 3000 грн. основного боргу, 260,85 грн. пені, 408 грн. інфляційних витрат, 44,40 грн. трьох відсотків річних, 86,06 грн. витрат по сплаті державного мита та 99,56 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 307,41 грн. пені, 408,00 грн. інфляційних витрат та 44,40 грн. трьох відсотків річних, - відмовити.

Повний текст рішення підписаний 15.08.2008 року.

Суддя