Ухвала суду № 55629350, 10.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/4586/14 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/783/1198/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. Л.

У Х В А Л А

10 лютого 2016 року суддя-доповідач судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_1, перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 жовтня 2014 року за позовом Львівського комунального підприємства Старий Львів до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 жовтня 2014 року позов Львівського комунального підприємства Старий Львів до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за житлово-комунальні послуги задоволено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2, подавши 17 грудня 2015 року на нього апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції.

Ухвалою судді-доповіда апеляційного суду від 30 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з підстав, передбачених у ч.3ст.297 ЦПК, а саме для подання протягом 30 днів заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження, із зазначенням інших підстав для поновлення строку, та як підстави, вказані апелянтом в апеляційні скарзі, суд визнав неповажними.

На виконання вимог цієї ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом 11.01.2016 року подано заяву, у якій вона як підстави для поновлення пропущеного процесуального строку повторно вказує, що нею «подана перша апеляційна скарга 28.10.2014 року; подана друга апеляційна скарга 29.04.2015 року; подана третя апеляційна скарга 01.07.2015 року; оригінал квитанції №13 від 02.06.2015 року на суму 121 грн. 80 коп.; 28.10.2014 року повернуто без розгляду ап. скарги - несплата судового збору; 29.04.2015 року повернуто без розгляду ап. скарги - несплата судового збору».

Тобто фактично вимоги ухвали суду про залишення без руху апеляційної скарги не виконано. Апелянтом не зазначено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 жовтня 2014 року на зазначений термін, що становить близько 1 року.

А обставини, зазначені в заяві щодо поновлення пропущеного строку, ухвалою від 30 грудня 2015 року уже визнано неповажними та надано 30 денний строк для надання інших поважних причин пропуску строку.

Як доказ поважності причин пропуску строку апелянтом подано копію листка непрацездатності, за яким ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 10.06.2015 року по 26.06.2015 року. Однак даний факт не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 жовтня 2014 року, так як може свідчити про неможливість подати апеляційну скаргу в період з 10.06.2015 року по 26.06.2015 року, а як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу лише 17.12.2015 року (а.с.226 том.2), тобто зі спливом понад п»ять місяців.

Причини, які стали підставою для повернення апеляційних скарг, поданих ОСОБА_2 28.10.2014 року та 29.04.2015 року, відповідно до ухвал апеляційного суду від 29.12.2014 року та 21.05.2015 року, а саме несплата судового збору апелянтом, усунуто ще 02.06.2015 року, згідно квитанції №13 (а.с. 153 том.2).

ОСОБА_2 не подала доказів існування поважних причин неможливості чи будь-яких перешкод у поданні нею апеляційної скарги до суду у цей період.

Крім того, в заяві про поновлення строку апелянт помилково просить прийняти її попередні апеляційні скарги 1,2, які були подані ОСОБА_2 28.10.2014 року та 29.04.2015 року на те саме рішення та відкрити апеляційне провадження у справі. Проте апеляційний суд не вправі вирішувати питання відкриття апеляційного провадження щодо апеляційних скарг, які ухвалами від 29.12.2014 року та 21.05.2015 року були визнані неподаними та повернуті апелянту.

Відповідно до ч.3 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.67 ЦПК, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язвно її початок (ст.69 ЦПК).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ст.72 ЦПК). Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суд поновлює строк, встановлений відповідно до закону, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин (ст.73 ЦПК).

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом оскаржено рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 жовтня 2014 року. Апелянт ОСОБА_2 була присутня в судовому засіданні 23 жовтня 2104 року при проголошенні вступної та резолютивної частини рішення (а.с.83-99 том.2), а повний текст судового рішення нею отримано 28 жовтня 2014 року, про що свідчить розписка ОСОБА_2 щодо отримання копії рішення (зворот обкладинки судової справи том.2).

Відповідно до ч.1 ст. 294 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Таким чином, строк для подання апеляційної скарги для ОСОБА_2 почався з моменту проголошення судового рішення, тобто з 23 жовтня 2014 року.

Так, 28.10.2014 року ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 жовтня 2014 року (а.с.106 том.2), проте ухвалою судді-доповідача апеляційного суду від 29 грудня 2014 року дану апеляційну скаргу було визнано неподаною та повернуто апелянту з підстав несплати судового збору.

ОСОБА_2 29.04.2015 року, тобто через 4 місяці, знову подано апеляційну скаргу на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 жовтня 2014 року (а.с.130 том.2), проте ухвалою судді-доповідача апеляційного суду від 21 травня 2015 року дану апеляційну скаргу від 29.04.2015 року також було визнано неподаною та повернуто апелянту, оскільки при поданні другої апеляційної скарги апелянт не усунула причини, які стали підставою для повернення апеляційної скарги вперше, а саме відсутність сплати судового збору.

Втретє подано 17.12.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 через понад 7 місяців після попередньої, незважаючи на те, що ще 02.06.2015 року нею було сплачено судовий збір (усунуто недоліки апеляційної скарги, згідно ухвали апеляційного суду від 20 листопада 2014 року).

Відповідно до ст.11, ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки і разом з тим, розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Утім, заява про поновлення строку на подання апеляційної скарги таких обставин не містить, зокрема в період з червня по грудень 2015 року, тобто з часу сплати судового збору.

У попередній редакції ЦПК було визначено строк на апеляційне оскарження рішення 1 місяць. Однак законодавцем цей термін було зменшено до 10 днів, що було викликано бажанням дисциплінувати учасників судового розгляду і необхідністю забезпечення судового розгляду та виконання рішення суду, що є завершальним етапом вирішення судового спору, у розумні строки.

Відповідно до ч.1 ст.8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ст.ст. 5,10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності сторін, змагальності та диспозитивності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини проголошено право на справедливий судовий розгляд. Із практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи 28.04.2015 року відкрито виконавче провадження по виконанню рішення Галицького районного суду м.Львова від 23 жовтня 2014 року, яким задоволено позовні вимоги ЛКП «Старий Львів» про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість по утриманню будинку у розмірі 2133 грн. 21 коп., про що ОСОБА_2 було відомо ще з 13.05.2015 року (а.с. 132 том.2).

А відкриття апеляційного провадження у цій справі слугуватиме підставою, відповідно до ст..48 Закону України «про виконавче провадження» для повернення виконавчого документа про стягнення боргу за комунальні послуги без виконання до суду, який його видав.

Тому, зважаючи на встановлені обставини справи, подання ОСОБА_2 апеляційної скарги зі значним пропуском строку, без поважних причин для його поновлення, може свідчити про бажання боржника у першу чергу припинити виконання Державною виконавчою службою рішення суду про стягнення боргу за надані комунальні послуги на користь комунального підприємства. І поновлення у цьому разі строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 порушуватиме процесуальні права сторони ЛКП «Старий Львів», ставитиме його у дискримінаційне, нерівне, становище та не забезпечуватиме дотримання принципів цивільного судочинства.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин порушило б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного ст. 8 Конституції України.

Нормою процесуального права у ч. 3 ст.297 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Оскільки поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку відсутності підстав для цього становитиме порушення норм процесуального права, а також порушуватиме принципи цивільного судочинства, зокрема законності, безсторонності, добросовісності та рівності сторін - учасників судового розгляду, апеляційний суд не вправі задовольняти клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, перевіривши доводи та обґрунтування заяви про поновлення строку апеляційного оскарження від 17.12.2015 року, додаткової заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження від 11.01.2016 року, суд не знаходить поважних причин - підстав для поновлення процесуального строку подання апеляційної скарги на рішення суду, а тому суддя-доповідач відмовляє в задоволенні клопотання про поновлення строку, а відтак і у відкритті апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» апелянт вправі подати клопотання про повернення сплаченого нею судового збору у зв»язку з відмовою у відкритті апеляційного провадження, про що судом виноситься ухвала.

Керуючись ст.67, 70, 72, ч.1 ст.73, ч. 3, 5 ст. 297, 313 ЦПК України, cуддя-доповідач -

УХВАЛИЛА:

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 жовтня 2014 року за позовом Львівського комунального підприємства Старий Львів до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 жовтня 2014 року за позовом Львівського комунального підприємства Старий Львів до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя Апеляційного суду

Львівської області ОСОБА_1